Рішення № 94551623, 16.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2021Справа № 910/17484/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 А; ідентифікаційний код 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681)

про стягнення 65 622,82 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 65 622,82 грн, з яких: 55 654, 50 грн - страхове відшкодування, 948, 03 грн - інфляційні втрати, 7 633, 49 - пеня, 1 386, 80 грн - 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було виконано свої зобов`язання перед страхувальником за договором № 28-0401-00001/4 від 01.09.2018 та сплачено суму страхового відшкодування, у зв`язку з чим до Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки, а отже, й виникла необхідність звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 16.11.2020 надсилалася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105476352270 та відповідно була отримана представником останнього 20.11.2020, однак у запропонований в ухвалі від 16.11.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2018 між ПАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та ПП «Транс Логістик» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-00001/4, предметом якого є страхування транспортного засобу «MAN 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08.08.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" згідно полісу АО № 003662573 (франшиза - 1000, 00 грн, ліміт за шкоду майну - 100 000, 00 грн) та за участю транспортного засобу «MAN 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «MAN 18.240», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 11.09.2019 по справі № 496/3076/19, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 13.1. Правил дорожнього руху.

08.08.2019 страхувальник звернувся до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

12.09.2019 ПАТ «СК «Українська страхова група» на підставі рахунку ПП «Транс Логістик» №OD-1951684 від 29.08.2019 було складено страховий акт № ССКА-6051 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 56 654,50 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 23102 від 13.09.2019.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено заяву на виплату (страхового) відшкодування № 11/19443 від 30.09.2019, однак коштів станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем відшкодовано не було.

Відтак, позивач у зв`язку з тим, що ним було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 56 654, 50 грн потерпілій особі за збитки, які були спричинені транспортний засобом «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застраховано у відповідача згідно полісу АО № 003662573 просить суд стягнути з відповідача вказані кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на

стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло в порядку регресу право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом серії АО № 003662573 в розмірі 55 654, 50 грн (враховуючи встановлений ліміт за майнову шкоду та розмір франшизи - 1000,00 грн) у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 56 654, 50 грн згідно платіжного доручення № 23102 від 13.09.2019.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи суму страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем потерпілій особі, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 55 654, 50 грн, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за не відшкодування відповідачем суми страхової виплати здійснено нарахування пені - 7 633, 49 грн, 3 % річних - 1 386, 80 грн та інфляційні втрати - 948, 03 грн.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно положення п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому суд вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом, позивач надіслав на адресу відповідача заяву № 11/19443 від 30.09.2019 на виплату (страхового) відшкодування, яку було отримано представником відповідача 02.10.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати відповідачем страхового відшкодування було 31.12.2019, а не 03.01.2020 як це зазначає позивач.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, за вказаний позивачем період, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд зазначає, що обґрунтованою сумою стягнення з відповідача пені за період з 03.01.2020 по 03.06.2020 (з додержанням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) є сума в розмірі 4 829,47 грн, а відтак дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Що стосується суми нарахувань інфляційних втрат - 948, 03 грн та 3 % річних - 1 386, 80 грн, то суд зазначає, що останні нараховані відповідно до вимог чинного законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вказує, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн надано наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 1 від 05.11.2018, додаток № 4 від 09.09.2020 до договору про надання правової допомоги № 1 від 05.11.2018, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6153 від 09.08.2018, акт виконаних робіт від 02.11.2020 до договору про надання правової допомоги, який підписано представниками сторін та в якому закріплено перелік наданих адвокатом послуг позивачу, а також платіжне доручення № 3229 від 04.11.2020 на суму 3 000, 00 грн.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таким витрат, реальність їх понесення, відсутність заперечень з боку відповідача та з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 871, 81 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 55 654 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 948 (дев`ятсот сорок вісім) 03 коп., пеню в розмірі 4 829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 47 коп., 3 % річних в розмірі 1 386 (одна тисяча триста вісімдесят шість), судовий збір в розмірі 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн 18 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн 81 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити .

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2021

Суддя Д.О. Баранов