Рішення № 94551608, 02.02.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1079/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зортекс",

про стягнення заборгованості в сумі 17 293 грн 74 к., з них: 10 374 грн 63 к. - основний борг, 6107 грн 51 к. - пеня, 446 грн 88 к. - інфляційні, 364 грн 72 к. - 3% річних

без виклику представників сторін

установив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зортекс" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 293 грн 74 к., з них: 10 374 грн 63 к. - основний борг, 6107 грн 51 к. - пеня, 446 грн 88 к. - інфляційні, 364 грн 72 к. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії №496 від 01.06.2010.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 08.12.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Ухвалою суду від 08.12.20 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№19680/20 від 17.12.20).

Відповідач про відкриття провадження у справі теж повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№19663/20 від 17.12.20). Відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визнано , що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

01 червня 2010 року між Державним міським підприємством “Івано-Франківськтеплокомуненерго” (по договору — виробник/по справі — позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Зортекс” (по договру — споживач/ по справі — відповідач) укладено Договір про постачання теплової енергії №496 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу по справі теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язувався своєчасно проводити оплату за використану енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” надає послуги теплопостачання до приміщення на вул. Галицька, 24 кв.19, м. Івано-Франківськ.

Згідно п. 5.8 вказаного Договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактури та в розмірі суми, вказаної в них рахунках з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку фактури.

На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур.

В порушення вказаних вище умов відповідач належним чином не виконував умови договору по оплаті послуг (постачанні теплової енергії), внаслідок чого утворилась заборгованість.

14 травня 2020 року ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” звернулось до ТОВ “Зортекс” з претензією №15П-2/20 з вимогою сплатити кошти в сумі 7 735 грн 71 к. на розрахунковий рахунок підприємства.

27 жовтня 2020 року підприємство повторно звернулось до ТОВ “Зортекст з претензією №56П-2/20 з вимогою сплатити кошти в сумі 9 934 грн 81 к. на розрахунковий рахунок підприємства.

Однак, вимоги позивача відповідач не виконав, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Cтаном на момент звернення з позовом до суду основна заборгованість по Договору про постачання теплової енергії №496 від 01.06.2010 складає 10 374 грн 63 к. Крім того, при зверненні з позовом позивач заявив до стягнення пеню в сумі 6 107 грн 51 к., інфляційні збитки в сумі 446 грн 88 к. та 3% річних в сумі 364 грн 72 к.

З урахуванням наведених обставин, суд враховує наступне.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір про постачання теплової енергії №496 від 01.06.2010, який, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-903 Цивільного кодексу України.

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про постачання теплової енергії №496 від 01.06.2010 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур.

Як зазначалось вище, строки та порядок оплати поставленої теплової енергії сторонами обумовлено в п. 5.8 Договору.

В порушення вказаного договору відповідач оплату послуг за поставку теплової енергії згідно долучених до матеріалів справи рахунків-фактур не здійснив.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок оплати відповідачем за надані позивачем послуги встановлено пунктом 5.8. Договору, зокрема:

- з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання фактури;

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведено та встановлення судом факту не виконання відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10 374 грн 63 к. - основного боргу та таких, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5. 8 Договору про постачання теплової енергії №496 від 01.06.2010 року передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлених цим договором, сторони керуючись договірними зобов`язаннями , вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов`язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується протягом шести місяців, що передують звернення з позовом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховано відповідачу пеню в сумі 6 107 грн 51 к.

Суд здійснивши перевірку нарахування пені, вважає їх арифметично правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 364 грн 72 к. - 3 % річних та 446 грн 88 к. - інфляційні.

Враховуючи встановлення судом обставин прострочення виконання договірних зобов`язань по оплаті послуг, наданих позивачем послуг по постачанню електричної енергії, з відповідача належить стягнути 364 грн 72 к. - 3 % річних та 446 грн 88 к. - інфляційні, які у відповідності до здійсненого судом перерахунку є арифметично правильними.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 17 293 грн 74 к., з них: 10 374 грн 63 к. - основний борг, 6107 грн 51 к. - пеня, 446 грн 88 к. - інфляційні, 364 грн 72 к. - 3% річних.

Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. 173, 233 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зортекс" про стягнення заборгованості в сумі 17 293 грн 74 к., з них: 10 374 грн 63 к. - основний борг, 6 107 грн 51 к. - пеня, 446 грн 88 к. - інфляційні, 364 грн 72 к. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зортекс" (вул. Галицька, 24, кв. 19, м. Івано-Франківськ, 76018, код 20540906) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-а, м. Івано - Франківськ,76009, код 03346058) - 17 293 грн 74 к. (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні сімдесят чотири копійки), з них: 10 374 грн 63 к. (десять тисяч триста сімдесят чотири гривні шістдесят три копійки) - основний борг, 6 107 грн 51 к. (шість тисяч сто сім гривень) - пеня, 446 грн 88 к. (чотириста сорок шість гривень вісімдесят вісім копійки) - інфляційні, 364 грн 72 к. (триста шістдесят чотири гривні сімдесят дві копійки) - 3% річних та 2102 грн 00 к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.