Вирок № 94549629, 25.01.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/61/20

Провадження № 1-кп/216/352/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2021 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 об`єднане кримінальне провадження № 12019040230001116 від 21 червня 2019 року, № 12019040230001202 від 06 липня 2019 року, № 12019040230001445 від 10 серпня 2019 року, № 12019040230001785 від 04 жовтня 2019 року, № 12019040230002122 від 04 грудня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, працює в ТОВ «Альянс-ЛС» на посаді свердляра, неодружений, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 14 червня 2018 року вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки (покарання не відбуте),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, чч. 2, 3 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Уца Д.О.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2019 року приблизно о 17.00 год. ОСОБА_1 , знаходячись поблизу магазину «Смак», розташованого на вул. Миколаївське шосе, 12а в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровська області, в ході раптово виниклих неприязних відносин та сварки з ОСОБА_2 , маючи умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, наніс останньому кулаком лівої руки одного удару в ділянку нижньої щелепи праворуч.

У результаті умисних противоправних дій ОСОБА_1 у ОСОБА_2 виникли тілесні ушкодження у вигляді синця в області нижньої щелепи праворуч, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 1062 за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминучі наслідки.

Разом з тим 26 червня 2019 року близько 01.00 год. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходячись за місцем мешкання знайомої йому потерпілої ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись відсутністю очевидців та уваги з боку самої потерпілої, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору вартістю 5 499 грн, який лежав на столі в кухні вказаної квартири. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди в розмірі 5 499 грн.

Крім того, 29 червня 2019 року приблизно о 18.00 год. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходячись біля колишньої автозаправної станції, що розташована поблизу вул. Ньютона в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, скориставшись відсутністю очевидців та уваги з боку самого потерпілого ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу таємно викрав належну останньому чоловічу сумку (матеріальної цінності не представляє), в якій знаходились мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору вартістю 2 533 грн 33 коп. і зв`язка ключів від квартири. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 2 533 грн 33 коп.

Також 05 липня 2019 року близько 16.00 год. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переліз через паркан, тим самим проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , скориставшись відсутністю свідків та очевидців, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, приклавши фізичну силу, руками відчинив замок дерев`яних дверей і проник до приміщення вказаного будинку, звідки таємно викрав належний ОСОБА_5 ноутбук марки «Асеr» вартістю 1 733 грн 33 коп. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди в розмірі 1 733 грн 33 коп.

Окрім того, 24 серпня 2019 року приблизно о 15.30 год. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходячись на літньому майданчику кафе, що розташовано неподалік магазину «Смак» на вул. Миколаївське шосе, 12а в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, скориставшись відсутністю очевидців та уваги з боку самого потерпілого ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу належний останньому мобільний телефон марки «Nokia» вартістю 1 850 грн. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди в розмірі 1 850 грн.

Разом з тим 19 вересня 2019 року приблизно о 04.30 год. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходячись на літньому майданчику кафе, що розташовано неподалік магазину «Смак» на вул. Миколаївське шосе, 12а в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, скориставшись відсутністю очевидців та уваги з боку самого потерпілого ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу належний останньому мобільний телефон марки «Huawei» вартістю 4 666 грн 67 коп. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 4 666 грн 67 коп.

Крім того, в останній декаді листопада 2019 року у вечірній час доби ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, перебуваючи з дозволу знайомого йому свідка ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_5 , скориставшись відсутністю очевидців та уваги з боку вказаного свідка, шляхом вільного доступу таємно викрав з шафи належну потерпілій ОСОБА_9 шубу марки «Saga Mink» вартістю 10 866 грн 67 коп. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди в розмірі 10 866 грн 67 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, визнав повністю і дав суду такі показання. За епізодом з потерпілим ОСОБА_2 пояснив, що влітку 2019 року у вечірній час доби він відпочивав на літньому майданчику біля магазину «Смак» на вул. Миколаївське шосе в м. Кривому Розі, до нього підійшов сусід і між ними виникла сварка, останній його штовхнув, а він у відповідь вдарив його, після чого потерпілий пішов додому. Згодом він сплатив потерпілому завдану шкоду в розмірі 200 грн. За епізодом з потерпілою ОСОБА_3 зазначив, що влітку 2019 року остання робила ремонт в своїй квартирі та запросила його з цього приводу оглянути кухню, вони спілкувались і випивали, а коли потерпіла відволіклась, він взяв її телефон і пішов з квартири. У подальшому викрадений телефон він заклав у ломбард, а отримані за нього грошові кошти витратив на власні потреби. За епізодом з потерпілим ОСОБА_4 показав, що влітку 2019 року у вечірній час доби вони разом відпочивали на поляні поблизу вул. Ньютона та вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_4 вже був у стані сильного алкогольного сп`яніння, він вирішив забрати його сумку для схоронності, щоб останній її не втратив. Потім вони декілька днів не бачились і він продав телефон потерпілого, а сумку й ключі повернув останньому. За епізодом з потерпілим ОСОБА_5 пояснив, що влітку 2019 року вдень вони разом відпочивали в потерпілого вдома та вживали алкогольні напої, а коли останній пішов за спиртним, він забрав його ноутбук і заклав знайомому за 600 грн. Однак наступного дня до нього приїхали працівники поліції, він разом з ними проїхав до знайомого та забрав ноутбук, який повернули потерпілому. За епізодом з потерпілим ОСОБА_6 зазначив, що влітку 2019 року вдень вони разом відпочивали на літньому майданчику біля магазину «Смак» на вул. Миколаївське шосе в м. Кривому Розі та вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_6 вже був у стані сильного алкогольного сп`яніння, він забрав його телефон і заклав «валютчику». У подальшому він разом з працівниками поліції забрали викрадений телефон і повернули потерпілому. За епізодом з потерпілим ОСОБА_7 показав, що восени 2019 року вночі вони разом відпочивали на літньому майданчику біля магазину «Смак» на вул. Миколаївське шосе в м. Кривому Розі та вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння заснув за столом, він забрав його телефон і заклав у ломбард, а отримані за нього грошові кошти витратив на власні потреби. За епізодом з потерпілою ОСОБА_9 пояснив, що восени 2019 року він відпочивав разом з ОСОБА_8 , потім вони прийшли до останнього додому, де він із шафи викрав шубу та заклав знайомому за 700 грн. Однак через два дні до нього приїхали працівники поліції, він разом з ними проїхав до знайомого та забрав шубу, яку повернули потерпілій.

Водночас ОСОБА_1 зазначив, що точних дат і часу скоєння інкримінованих йому діянь він вже не пам`ятає, але в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності. Будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, зокрема фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, активно сприяв розкриттю вчинених ним злочинів і добровільно повернув частину викраденого майна, критично ставиться до скоєного, усвідомив і засуджує свою негативну поведінку, переконливо бажає виправитись і запевняє не допускати подібних вчинків у майбутньому, у зв`язку з чим суворо його не карати та не позбавляти волі, призначивши покарання з іспитовим строком.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, подавши до суду заяви, в яких просили провести судовий розгляд за їхньої відсутності та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, одночасно повідомивши про відсутність намірів пред`являти цивільні позови.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, з будь-якими письмовими заявами чи клопотаннями протягом усього часу розгляду справи до суду не звертались, під час досудового розслідування та судового розгляду цивільні позови не пред`явили.

За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілих.

Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також мають значення для вирішення питань стосовно речових доказів і процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини й мотивів кожного епізоду з інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи беззастережно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому у суду не виникло сумнівів у його волевиявленні. Переконавшись у добровільності та істинності позицій обвинуваченого й прокурора, суд детально роз`яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 . Ці діяння містять такі склади злочинів:

- ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження (за епізодом з потерпілим ОСОБА_2 );

- ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно (за епізодами з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 );

- ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно (за епізодом з потерпілим ОСОБА_5 ).

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях частин статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 вчинено кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, нетяжким і тяжким злочинами.

При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження та досудової доповіді обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий за аналогічні злочини проти власності із звільненням від реального відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, працює, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується посередньо, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває, за соціально-психологічною характеристикою: не мінімізує наслідки своєї протиправної поведінки, вину визнає, не виправдовується, інших не звинувачує, має позитивні плани на майбутнє (аркуші 42-48 кримінального провадження № 12019040230001116, аркуші 97-105 кримінального провадження № 12019040230001202, аркуші 120-129 кримінального провадження № 12019040230001445, аркуші 61-68 кримінального провадження № 12019040230001785, аркуші 71-79 кримінального провадження № 12019040230002122).

У пункті 4 досудової доповіді міститься висновок органу пробації про те, що незважаючи на високу ймовірність вчинення повторного правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, орган пробації вважає, що виконання покарання в громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів (аркуші 28-33 справи № 216/4862/19).

Також суд бере до уваги, що завдана злочинами шкода частково відшкодована, а саме потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9 - відшкодована повністю шляхом повернення останнім належного їм майна, а потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 - не відшкодована.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення та наслідки, обстановку і мотиви скоєння таких правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності (7), ставлення обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку останнього, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, наявність попередньої судимості за умисні корисливі злочини із звільненням від реального відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та вчинення нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, наявність роботи та родини, не перебування на обліках, посередню характеристику за місцем проживання, добровільну видачу працівникам поліції частини викраденого майна, наявність однієї пом`якшуючої та однієї обтяжуючої обставин, висновок органу пробації, часткове відшкодування завданої злочинами шкоди шляхом повернення потерпілим викраденого в них майна, а також думки останніх, які в своїх заявах до суду просили призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 125 і чч. 2, 3 ст. 185 КК України, визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим і призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Так, вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Отже, ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення протягом визначеного судом іспитового строку.

З цих підстав ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року було відмовлено в задоволенні подання Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із відповідними змінами) роз`яснено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК Укрїни якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із відповідними змінами) роз`яснено, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати, зокрема, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК України).

За встановлених обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року.

При цьому суд, зважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини справи, не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень статей 69, 75 КК України, оскільки останній вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, що унеможливлює застосування ст. 75 КК України. Крім того, під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених ним діянь та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів із застосуванням положень ст. 75 КК України, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило в нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки в суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і за відсутності постійного законного джерела доходів знову вчинив умисні злочини, зокрема шість епізодів проти власності, що свідчить про прагнення обвинуваченого одержувати матеріальну вигоду за рахунок вчинення злочинів та підвищену суспільну небезпечність останнього, тому його виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства (постанови Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 156/549/18 та від 30 червня 2020 року у справі № 724/1535/19).

З огляду на наведене суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчинених діянь, відповідатиме тяжкості правопорушень і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При призначенні вказаного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» від 19 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільні позови в кримінальному провадженні не пред`явлені.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави 5 966 грн 38 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів (аркуші 33, 83 кримінального провадження № 12019040230001202, аркуші 46, 103 кримінального провадження № 12019040230001445, аркуш 52 кримінального провадження № 12019040230001785, аркуші 45, 60, 95 кримінального провадження № 12019040230002122).

Ухвала про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припинила свою дію у зв`язку з закінченням строку її дії, підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому таке покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 100 годин;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

Речові докази, а саме:

- зв`язку ключів у кількості п`яти одиниць, - вважати повернутими власнику ОСОБА_4 згідно з його розпискою (аркуш 93 кримінального провадження № 12019040230001202);

- ноутбук марки «Асеr», - вважати повернутим власнику ОСОБА_5 згідно з його розпискою (аркуш 59 кримінального провадження № 12019040230001445);

- мобільний телефон марки «Nокіа», - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 згідно з його розпискою (аркуш 113 кримінального провадження № 12019040230001445);

- шубу марки «Saga Mink», - вважати повернутою власниці ОСОБА_9 згідно з її розпискою (аркуш 40 кримінального провадження № 12019040230002122);

- решту речових доказів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5 966 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 38 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.В. Онопченко