Ухвала суду № 94548444, 01.02.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/107/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

розглянувши у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чорнобаївський завод продтоварів" про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Чорнобаївський завод продтоварів" про стягнення боргу. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором купівлі-продажу насіння соняшнику у розмірі 455690 грн.

До позовної заяви було долучено заяву позивача про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на комплекс, частина (реєстраційний номер майна 5117267), який належить відповідачу.

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовує тим, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу насіння соняшнику у розмірі 455690 грн., відповідачу належить лише один об`єкт нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, а також позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 19 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб.

Пунктом 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства. Тому втручання державних органів у господарську діяльність підприємств не допускається.

При вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує те, що накладення арешту на комплекс, частина (реєстраційний номер майна 5117267), який належить відповідачу може призвести до обмеження можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, що по своїй суті є втручанням у діяльність підприємства, стосується інтересів невизначеного кола осіб, які перебувають, зокрема, у трудових відносинах з відповідачем.

За результатами розгляду заяви, аналізу доводів позивача ОСОБА_1 , доказів, наданих у підтвердження заяви про забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено жодних об`єктивних даних та не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що відповідач має намір чи вчиняє будь-які дії для відчуження єдиного належного йому нерухомого майна з метою уникнення виконання рішення суду. Крім того, відсутні дані про вартість належного відповідачеві нерухомого майна, враховуючи ціну позову, тобто не доведено співмірність заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливість захисту прав за відсутності заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Проте, як видно з матеріалів справи, заява позивача про забезпечення позову вище вказаним шляхом, ґрунтується виключно на припущеннях щодо ускладнення чи неможливості виконання судового рішення винесено за результатом розгляду справи та не обґрунтовуються належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 78, 79, 80 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чорнобаївський завод продтоварів" про стягнення боргу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Левченко