Рішення № 94547745, 28.01.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1231/20

Провадження № 2/288/37/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, в обґрунтування якого вказує, що 03 листопада 2018 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 між населеними пунктами смт. Попільня та с. Парипси Попільнянського району Житомирської області рухався в напрямку с. Парипси не впорався з керуванням автомобілем та допустив наїзд на нього ( ОСОБА_1 ). Своїми діями які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, відповідач вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України та спричинив позивачу тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Під час кримінального провадження до початку судового розгляду, позивачем було подано цивільний позов в кримінальному провадженні про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

В ході розгляду справи в суді, відповідач добровільно запропонував відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням погодивши при цьому суму відшкодування. На підтвердження взятих на себе зобов`язань відповідачем 26 червня 2019 року була надана розписка, якою він зобов`язався сплатити позивачу моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень на протязі шести місяців з часу видачі розписки. У зв`язку з цим під час судового засідання представником позивача - адвокатом Яремчуком О.В., було подано заяву про закриття даного провадження у зв`язку з примиренням з обвинуваченим. Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2019 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим, кримінальне провадження закрито, цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Кінцевий строк сплати коштів закінчився 26 грудня 2019 року. Своє зобов`язання відповідач виконав частково, а саме: 06 жовтня 2019 року передав готівкою 2000 (дві тисячі) гривень та 16 грудня 2019 року передав готівкою 2000 (дві тисячі) гривень тобто разом відповідач сплатив 4000 (чотири тисячі) гривень. Станом на дату написання позовної заяви заборгованість відповідача становить 11000 (одинадцять тисяч гривень).

Позивач зазначає, що неодноразово усно звертався до відповідача з проханням добровільно сплатити 11000 гривень (частина несплаченої моральної шкоди), однак він уникає зустрічей та всіляко відмовляється врегулювати дане питання у позасудовому порядку.

26 червня 2020 року позивач відправив на адресу відповідача письмову вимогу про сплату 11000 гривень, яку він отримав 30 червня 2020 року. Однак вимогу він проігнорував, кошти не сплатив, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права.

На підставі вищевикладеного, позивач просить, стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2018 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN CADDY» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по правій смузі руху авто дороги Житомир-Сквира, між населеними пунктами смт. Попільня та с. Парипси у Попільнянському районі Житомирської області в напрямку с. Парипси. Рухаючись у темну пору доби по правій смузі руху та під`їжджаючи до повороту на вул. Лугова 78 у с. Парипси, Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_2 в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди не впорався з керуванням автомобіля та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався на велосипеді по правій смузі руху попереду автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY» д.н.з. НОМЕР_1 у попутному напрямку с. Парипси Попільнянського району Житомирської області.

Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2019 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_1 . Кримінальне провадження № 12018060270000343 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України закрити. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Як вбачається з змісту ухвалу, «в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_1 подав заяву, яку підтримав в судовому засіданні, про закриття даного провадження у зв`язку з примиренням з обвинуваченим та просив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України у зв`язку з їх примиренням, питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди врегульовано в добровільному порядку, тому йому відомо, що цивільний позов підлягає залишенню без розгляду».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 1, 2 , 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 17-1 Постанови Пленуму встановлено, що виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК України і статей 28, 49, 50 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров`я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред`явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.

У даній справі позивачем пред`явлений цивільний позов під час кримінального провадження до початку судового розгляду, який розглядається у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року N 6 шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Щодо позовних вимог про стягнення заявленої моральної шкоди, то суд виходить із наступного.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Із статті 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини,

що мають значення для вирішення спору.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. N 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно розписки від 26 червня 2019 року, ОСОБА_2 у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закриття кримінального провадження № 288/32/19 на підставі ст. 46 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України зобов`язався сплатити ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньої - транспортної пригоди, яка мала місце 03 листопада 2018 року в сумі 15000 гривень на протязі шести місяців з часу видачі розписки. Кошти за бажанням ОСОБА_1 буде перераховувати на банківський рахунок, реквізити якого він надасть.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості в розмірі 11000 гривень до 20 липня 2020 року перерахувавши кошти на банківський рахунок реквізити якого надано 26 червня 2019 року або готівкою та попереджено, що у разі невиконання даної вимоги, змушений буде звернутися за захистом свого права до суду.

Виходячи з обставин справи, за яких позивачу була завдана моральна шкода, глибину, тяжкість моральних страждань, враховуючи, що відповідач добровільно запропонував відшкодувати моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням, погодивши при цьому суму відшкодування, на підтвердження чого 26 червня 2019 року була надана розписка, а також, виходячи з матеріального стану як позивача, так і відповідача, який спричинив шкоду та визнав позовні вимоги, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідне стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 11000 гривень, при цьому врахувавши, що відповідачем часткового відшкодовано позивачу моральну шкоду у розмірі 4000 гривень.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 22-23, 1167 ЦК України, Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. N 5), Постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року N 6, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) відшкодування завданої моральної шкоди завданої дорожньої транспортною пригодою в розмірі 11000 (одинадцяти тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою:

АДРЕСА_2 ) на користь держави (Отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ смтПопільня22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувачаUA878999980313151206000006743, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко