Вирок № 94547548, 28.01.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1359/19

Провадження №1-кп/155/39/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ревуцької М.В.,

прокурора - Ковбасовської О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, згідно з ст.89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 16 червня 2019 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, перебуваючи у селищі Мар`янівка Горохівського району Волинської області, маючи в користуванні банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ), належну ОСОБА_2 , яку останній раніше того ж дня надавав йому для купівлі продуктів харчування та алкогольних напоїв, а також повідомляв пін-код до неї, з корисливих мотивів, умисно, таємно, з метою заволодіння чужим майном, знаючи пін-код до банківської карти ОСОБА_2 , без відома та згоди потерпілого, передав її, видавши за власну, ОСОБА_3 . За проханням ОСОБА_1 ОСОБА_3 шляхом проведення операції із зняття готівки через банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться у селищі Мар`янівка, по вулиці Незалежності, зняв із банківської картки кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень та в подальшому повернув картку і зняті кошти ОСОБА_1 , який розпорядився ними на власний розсуд. Своїми умисними діями, які виразилися в умисному таємному викраденні грошових коштів з карти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдав потерпілому майнової шкоди на суму 1000 (одна тисяча) гривень.

Крім цього, 16 червня 2019 року приблизно о 23 годині 19 хвилин ОСОБА_1 , маючи в користуванні банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ), належну ОСОБА_2 , яку останній раніше того ж дня надавав йому для купівлі продуктів харчування та алкогольних напоїв, а також повідомляв пін-код до неї, з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, знаючи пін-код до банківської карти ОСОБА_2 , без відома та згоди потерпілого передав її, видавши за власну, ОСОБА_4 . За проханням ОСОБА_1 ОСОБА_4 шляхом проведення операції із зняття готівки через банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться у селищі Марянівка, по вулиці Незалежності, зняв із банківської картки ОСОБА_2 кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень та в подальшому повернув картку і зняті кошти ОСОБА_1 , який розпорядився ними на власний розсуд. Своїми умисними діями, які виразилися в умисному таємному викраденні грошових коштів з карти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдав потерпілому майнової шкоди на суму 1000 (одна тисяча) гривень.

Крім цього, 17 червня 2019 року приблизно о 07 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , маючи в користуванні банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ), належну ОСОБА_2 , яку останній раніше того ж дня надавав йому для купівлі продуктів харчування та алкогольних напоїв, а також повідомляв пін-код до неї, з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, знаючи пін-код до банківської карти ОСОБА_2 , без відома та згоди потерпілого, шляхом проведення операції із зняття готівки через банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться у селищі Мар`янівка, по вулиці Незалежності, зняв із неї кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 1000 (одна тисяча) гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав повністю та показав, що за вказаних обставин місця і часу, таємно викрав грошові кошти, належні потерпілому. Суму завданих збитків не заперечує, у вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Потерпілик ОСОБА_2 подав письмову заяву в якій просив розгляд кримінального провадження проводити у його відсутність, жодних претензій до обвинуваченого не має, так як завдані йому збитки повністю ним відшкодовані. При обранні покарання поклався на розсуд суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, що наведені в обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не бажають оспорювати фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши положення ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому вказаною статтею Кодексу, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні злочинів повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.185 КК України.

Суд також вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, дані про його особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

До обставин, які, відповідно до вимог ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд бере до уваги те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимості погашені, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, завдані ним збитки повністю відшкодував, враховуючи інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, відсутність у потерпілого будь-яких претензій до нього, інші конкретні обставини справи, зокрема його поведінку в суді.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, в межах санкцій частин статей, за якими він засуджується ближче до мінімальних та на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільняє його від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки із покладенням на нього обов`язків, згідно з ст.76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

У відповідності до вимог ст.100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Судові витрати в справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст.373, 374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин;

за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.76, 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази по справі, зокрема, виписку про рух коштів по банківському рахунку - залишити в матеріалах кримінального провадження; банківську пенсійну картку «Ощадбанк» № НОМЕР_3 - залишити потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду шляхом її подачі через Горохівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий