Рішення № 94547254, 26.01.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4756/20

Провадження № 2/201/395/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими за п.4 ч.1 ст. 36, ст. 38 КЗпП України, зобов`язання повернути трудову книжку,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 25.05.2020р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати належним чином оформлену трудову книжку із відповідними записами про звільнення згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та копію наказу про звільнення.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 03.07.2020р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.№23).

В обгрунтування позовних вимог в редакції від 25.05.2020р. ОСОБА_1 посилалася на те, що наказом директора Філічкіної І.М. № 2-п від 01.07.2009р. її було призначено на посаду заступника директора приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант» з 01.07.2009р. Засновниками цього приватного підприємства є дві особи (вона та відповідачка), розмір уставного фонду у кожної по 5 000грн. На підставі власної заяви від 10.04.2017р. ОСОБА_2 звільнена з 01.05.2017р. з посади директора наказом директора № 4 від 27.04.2017р. Відомості про звільнення з 01.05.2017р. директора ОСОБА_2 з займаної посади внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після закінчення декретної відпустки 13.11.2019р., позивачка стала намагатися також припинити трудові відносини з приватним підприємством. 26.02.2020р. на ім,я засновника (директора) ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіної І.М. позивачка направила заяву про звільнення її з 12.03.2020р. на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), а також прохання видати їй трудову книжку та провести остаточний розрахунок. Втім ці вимоги не були виконані. Отже, ОСОБА_1 наполягала на визнанні трудових відносин припиненими у відповідності до п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) на підставі заяви від 26.02.2020р. на ім,я засновника (директора) ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіної І.М. Також серед позовних вимог були вимоги видати належним чином оформлену трудову книжку із відповідними записами про звільнення згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та видати копію наказу про звільнення (а.с. № 3-5).

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. 27.10.2020р. представником відповідачки – адвокатом Соловей В.А. (діє на підставі ордеру від 08.10.2020р. – а.с. № 56) подано відзив на первісну редакцію позову (а.с. № 90-93), в якому представник відповідачки зазначав, що позов саме з вимогою про припинення трудових відносин заявлено без жодної конкретної правової підстави. В частині вимог про зобов`язання відповідачки провернути трудову книжку, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки з 01.05.2017р. ОСОБА_2 не є директором ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант». Представник відповідачки також наголошував, що статутом приватного підприємства передбачено, що у випадку звільнення директора, його обов`язки повинна була виконувати заступник.

У зв`язку з викладеним представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову.

Позивачкою 25.11.2020р. подано відповідь на відзив (а.с. № 106-107), де остання зауважувала на тому, що вона, як найманий працівник, 26.02.2020р. направила на адресу ОСОБА_2 заяву про звільнення, яка отримана останньою 02.03.2020р., втім звільнення не відбулося. Позивачка вважала, що на підставі положень ст. 47 КЗпП України саме ОСОБА_2 повинна їй повернути трудову книжку, оскільки хоча і не є вже директором, між тим залишається власником приватного підприємства. ОСОБА_1 також звертала увагу суду на те, що ОСОБА_2 станом на день розгляду справи судом, ще не реалізувала свої право на вихід зі складу засновників ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант».

Відповідачкою ОСОБА_2 16.12.2020р. підготовані заперечення на відповідь на відзив (а.с. № 125-129), де остання звертала увагу суду на те, що порядок виходу з господарського товариства регулюється профільним законом та нормативно-правовими актами, а ОСОБА_1 не здійснила жодних дій, як засновник приватного підприємства, для виходу з ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант». Відповідачка вважає, що ОСОБА_1 , як засновник приватного підприємства, вибрала хибний, неправильний шлях для звільнення себе.

Позивачка 16.12.2020р. уточнила свої позовні вимоги, остаточною редакцією яких стали вимоги до ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» про визнання трудових відносин припиненими за п.4 ч.1 ст. 36, ст. 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 26.11.2020р. з посади заступника директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» та про зобов`язання ОСОБА_2 повернути трудову книжку (а.с. № 134-137).

В обґрунтування позовних вимог в редакції від 16.12.2020р., окрім обставин, на які посилалася позивачка по тексту первісного позову, вона зазначала, що, оскільки ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, окрім іншого, з підстав того, що з 01.05.2017р. не є вже директором приватного підприємства, а заяву про звільнення від 26.02.2020р. ОСОБА_1 адресувала саме ОСОБА_2 , як засновнику та директору, то заяву про своє звільнення вона направила вдруге 26.11.2020р., змінивши адресата - на приватне підприємство. Також в заяві про звільнення за власним бажанням від 26.11.2020р. уточнила правові підстави звільнення, а саме - з раніше зазначених п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) на звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позивачка, посилаючись на ст.ст. 36, 38 КЗпП України, просила задовольнити позовні вимоги та визнати трудові відносини, укладені між нею та ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» припиненими у відповідності п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України на підставі її заяви про звільнення за власним бажанням від 26.11.2020р. з посади заступника директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант». Замість позовних вимог про зобов`язання видати належним чином оформлену трудову книжку із відповідними записами про звільнення згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та видати копію наказу про звільнення, були заявлено вимоги тільки про зобов`язання ОСОБА_2 повернути позивачці трудову книжку.

Уточнена (зменшена) редакція позовних вимог ОСОБА_1 від 16.12.2020р. (а.с. № 134-137) була направлена позивачкою 15.12.2020р. на адреси обох відповідачів рекомендованими листами з повідомленням та з описом вкладення (а.с. № 141, 141зв.ст.).

Втім, правом на подачу відзиву на уточнену редакцію позовних вимог відповідачі не скористалися, строк на подачу відзиву на уточнену (зменшену) редакцію позовних вимог був достатнім, тобто не меншим, ніж 15 днів.

В судове засідання 26.01.2021р. сторони не з,явилися, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. № 148, 149-152).

26.01.2021р. позивачка подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. В цій заяві позивачка, з огляду на неявку відповідачів, також просила проводити розгляд справи і за її відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. №153).

В судові засідання по справі, які призначалися на 23.07.2020р., 12.10.2020р., 26.10.2020р., 25.11.2020р., 16.12.2020р. та 26.01.2021р. представник відповідача ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» неодноразово не з`явився, про дати судових засідань був повідомлений належним чином, а саме за адресою реєстрації юридичної особи (а.с. № 20-22), у справі є підтвердження про направлення судових повісток, а також уточненої (зменшеної) редакції позовних вимог від 16.12.2020р. (а.с. № 134-137, 141). Втім, до суду кожного разу поверталися конверти з не врученою поштовою кореспонденцією з позначками «організація вибула», «адресат відсутній» або «інші причини» (а.с. № 33, 88, 89, 123, 151).

Відповідачка ОСОБА_2 , а також її представник - адвокат Соловей В.А. в судові засідання 16.12.2020р. та 26.01.2021р. також не з,явилися, про дату судових засідань були повідомлені належним чином. Так, ОСОБА_2 була повідомлена рекомендованими листами з повідомленням за адресою, яка зазначена її представником по тексту відзиву на позов (а.с. № 90), а також нею особисто по тексту заперечень на відповідь на відзив (а.с. № 125), а також підтверджена відповіддю ВОМІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. № 19). У справі наявне поштове повідомлення про отримання судової повістки на 26.01.2021р. відповідачкою ще 30.12.2020р. (а.с. № 150). Про дату судового засідання 16.12.2020р. відповідачка повідомлена через свого представника (а.с. № 120). Представник відповідачки - адвокат Соловей В.А. про дату судового засідання 16.12.2020р. повідомлений в суді особисто під розписку (а.с. № 120), а про дату судового засідання 26.01.2021р. був повідомлений шляхом надіслання sms-повідомлення на номер мобільного телефону, який було зазначено адвокатом по тексту своєї заяви на ознайомлення з матеріалами справи та по тексту відзиву на позов (а.с. № 54, 90, 152).

Заявою від 16.12.2020р. відповідачка ОСОБА_2 просила суд відкласти судове засідання у зв,язку із зайнятістю її адвоката Соловей В.А. в іншому засіданні (а.с. № 124).

Про причини неявки в судове засідання 26.01.2021р. відповідачі суд не сповістили, заяв про відкладення розгляду справи, або про причини неявки в судове засідання 26.01.2021р., не надіслали.

Ухвалою суду (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було прийнято рішення про розгляд справи 26.01.2021р. у відповідності до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності усіх сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами з урахуванням заяви позивачки від 26.01.2021р. та неявки обох відповідачів (або їх представників).

Підстав для ухвалення у справі заочного рішення не було, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України (позивачка не дала згоду на заочний розгляд справи, а також у справі наявний відзив на позов, отже позиція відповідачки ОСОБА_2 щодо невизнання нею позовних вимог в повному обсязі суду відома).

Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.07.2009р. було призначено на посаду заступника директора приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант», ЄДРПОУ - 35902579, юридична адреса: 51933, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.В.Сіренка, буд.6, кв.4 (а.с. № 37-39, 40-44).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. № 20-22, 45) учасниками (засновниками) підприємства є:

1. ОСОБА_1 . Адреса засновника: АДРЕСА_1 (на теперішній час адресу змінено: АДРЕСА_2 ). Розмір внеску до статутного фонду: 5 000 грн.

2. ОСОБА_2 . Адреса засновника: АДРЕСА_3 . Розмір внеску до статутного фонду: 5 000 грн.

Керівник підприємства - ОСОБА_2 .

Місцезнаходження реєстраційної справи: Кам`янська міська рада Дніпропетровської області.

Призначення ОСОБА_2 на посаду директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант»

підтверджено наказом № 1 від 02.07.2008р. та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. № 46,47-48).

Нотаріальною заявою від 26.04.2017р. директор ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіна І.М. заявила про вихід зі складу учасників ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» (а.с. № 100).

На підставі заяви від 10.04.2017р. ОСОБА_2 звільнена з 01.05.2017р. з посади директора наказом директора № 4 від 27.04.2017р. (а.с. № 95, 94).

Відомості про звільнення з 01.05.2017р. директора ОСОБА_2 з займаної посади внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. № 96-97).

Як зазначалось вище, наказом директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіної І.М. № 2-п від 01.07.2009р. позивачку ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора підприємства (а.с. № 98).

По тексту позову ОСОБА_1 зазначає, що вона з 2016р. до 13.11.2019р. знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Цих обставин не заперечувала і відповідачка (її представник) по тексту відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

ОСОБА_1 26.02.2020р. на ім`я засновника (директора) ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіної І.М. направила заяву про звільнення її з 12.03.2020р. на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), а також прохання видати їй трудову книжку та провести остаточний розрахунок (а.с. № 13).

Цій заяві суд не надає правову оцінку, оскільки розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а як зазначено вище, позивачкою 16.12.2020р. були уточнені позовні вимоги та замість позовних вимог в редакції від 25.05.2020р. про визнання трудових відносин припиненими у відповідності до п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) на підставі заяви від 26.02.2020р. на ім`я засновника (директора) ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» Філічкіної І.М., позивачкою заявлено позовні вимоги про визнання трудових відносин з ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» припиненими у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України на підставі заяви від 26.11.2020р. про звільнення за власним бажанням, яка скерована вже на адресу самого приватного підприємства Центр незалежних експертиз «Гарант» (а.с. № 138).

Отже суд надає правову оцінку тільки позовним вимогам стосовно заяви про звільнення ОСОБА_1 від 26.11.2020р. про звільнення за власним бажанням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі, як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) або з ініціативи власника тощо.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Отже, передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Ці умови позивачка виконала, направивши 26.11.2020р. на адресу приватного підприємства Центр незалежних експертиз «Гарант» заяву про звільнення за власним бажанням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України (а.с. № 138). При цьому заява була направлена поштою, як на адресу приватного підприємства, так і на адресу одного з його засновників ОСОБА_2 (а.с. № 139, 140).

Втім, звільнення не відбулося, в тому числі з підстав недосконалості національного законодавства та прогалин у правовому регулюванні певних правовідносин (в нашому випадку, це питання звільнення одного з двох власників (засновників) приватного підприємства з посади заступника директора, бо тільки звільнення директора приватного підприємства врегульовано статутом (рішення загальних зборів).

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних трудових правовідносин (як звільнитися заступнику директора з цієї посади у випадку, якщо директор звільнена раніше, іншого не призначено, а також за умови, що засновниками (власниками) приватного підприємства є лише ці дві особи) не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на захист її порушених трудових прав у обраний нею спосіб.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, підкреслюючи постійно цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, в той же час зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вузьке тлумачення процесуальної норми є перешкодою розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист («Белеш та інші проти Чеської Республіки», заява № 47273/99, # 50-51, 69, «Волчі проти Франції», заява № 35787/03, # 29).

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Аналогічний припис закріплений у ч.1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який зокрема, передбачає, що закон, як і будь який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Частиною 2 статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справі, що розглядається судом, йдеться мова про порушення права позивачки на припинення трудових відносин з ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант».

Враховуючи порушення права ОСОБА_1 на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гартованих Конституцією України.

Наголошує на додержанні принципу правової визначеності, як елементу принципу верховенства права, і Верховний Суд у постанові від 03.07.2019р. у справі № 61-11763св18.

У справі № 61-11763св18, що була предметом розгляду Верховного Суду, йшлася мова про недостатньо врегульовані питання припинення трудового договору з директором товариства.

Втім, суд розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції від 16.12.2020р., вважає доречним керуватися висновками Верховного Суду у справі № 61-11763св18, де йдеться мова, що суд може захистити права особи, яка звернулася за захистом свого порушеного права на припинення трудового договору у спосіб, який не суперечить закону.

За вищезазначеного, приймаючи до уваги положення ст. 22 КЗпП України (щодо заборони обмеження права особи на припинення трудового договору), прогалини у правовому регулюванні конкретних трудових правовідносин у цій справі, обраний спосіб захисту не порушую жодної норми права та може бути обраний позивачкою та задоволений судом.

Суд оцінює критично заперечення представника відповідачки стосовно того, що начебто відповідно до положень статуту ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» у разі звільнення ОСОБА_2 з посади директора з 01.05.2017р. та внесення відомостей про звільнення з посади керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про звільнення з посади керівника, цю посаду займає заступник директора приватного підприємства, оскільки в статуті ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» такий пункт відсутній (а.с. № 7-12).

Так само, суд критично оцінює позицію ОСОБА_2 стосовно того, що ОСОБА_1 , як засновник приватного підприємства, вибрала хибний, неправильний шлях для звільнення себе, бо ніби такий вихід регулюється нормами ГПК України та спеціальними законами та нормативно-правовими актами.

Суд по цій позиції стверджує, що ОСОБА_1 пред`явила позов не про вихід зі складу ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант», як учасника приватного підприємства, а про звільнення з посади заступника директора цього приватного підприємства.

Отже, позивачка обрала єдину можливу в умовах, що склалися, законну підставу для звільнення працівника за власним бажанням на підставі заяви, направленої не менше, ніж за 2 тижні на адресу приватного підприємства (п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України), отже позовні вимоги по п. 1 позову ОСОБА_1 в редакції від 16.12.2020р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог, які стосуються зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 трудову книжку, суд зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2017р. ОСОБА_2 звільнена з посади директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» (а.с. № 20-22, 94, 96-97), не заперечувала цих обставин і сама позивачка по тексту первісної та уточненої позовних заяв, отже наразі відсутні законні підстави про зобов`язання останньої рішенням суду повернути позивачці трудову книжку.

Посилання позивачки по тексту відповіді на відзив на те, що трудову книжку у відповідності до ст. 47 КЗпП України повинна їй повернути саме ОСОБА_2 , оскільки, остання хоча і не є директором приватного підприємства з 01.05.2017р., вона залишається власником ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант», бо в межах розгляду господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/851/18 ОСОБА_2 відмовлено у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів у зв`язку зі зміною складу учасників (вихід зі складу учасників) (а.с. № 108-115), суд оцінює критично, оскільки таким самим власником (учасником) ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» залишається наразі і сама ОСОБА_1 (а.с. № 116).

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме тільки в частині визнання трудових відносин укладених між ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант» та ОСОБА_1 – припиненими за п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 26.11.2020р. з посади заступника директора ПП «Центр незалежних експертиз «Гарант».

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що з відповідача Приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант» на користь позивачки слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840грн. 80коп. за ту частину позовних вимог, яка судом задоволена (а.с. № 2).

У стягненні іншої частини судових витрат з відповідачки ОСОБА_2 слід відмовити у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, які заявлені саме до неї.

Інші витрати, на стягненні яких наполягає позивачка (витрати на поштові відправлення у розмірі 518грн.64коп. - а.с. № 139-146), не відносяться до тих судових витрат, розподіл яких передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 36, 38, 232 КЗпП України, постановою Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 61-11763св18, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 223, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими за п.4 ч.1 ст. 36, ст. 38 КЗпП України, зобов,язання повернути трудову книжку – задовольнити частково.

Визнати трудові відносини, укладені між Приватним підприємством «Центр незалежних експертиз «Гарант» та ОСОБА_1 – припиненими за п. 4 ч. 1 ст. 36, 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 26.11.2020р. з посади заступника директора Приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант».

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 трудову книжку - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Центр незалежних експертиз «Гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.