Рішення № 94547056, 26.01.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/607/20

Провадження №2/377/26/21

26 січня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Щуковської А.М.,

представника позивача -адвоката Прокопенка О.П.,

представників відповідача: Гарнаги П.А., Стужної В.М.,

представників третьої особи: Бабак В.В., Орлова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація «Чорнобильської АЕС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач посилаючись на ст. ст. 40, 42-43, 49-2, 221, 232-233, 235 КЗпП, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 150- ос від 08 вересня 2020 року Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про звільнення ОСОБА_1 , з посади бухгалтера 2-ї категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС з 11 вересня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера 2 категорії АУП/бухгалтерія Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС з 11 вересня 2020 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 вересня 2020 року і по день поновлення на роботі;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги при підготовці позовної заяви до суду в сумі 1500 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що трудова діяльність позивача на ДСП «Чорнобильська АЕС» розпочалася з 20.07.1993 року на посаді оператора ЕВМ. Через організаційні заходи, які неодноразово проводилися на даному підприємстві, її переводили з однієї посади на іншу. 16.02.2012 року, під час чергової реорганізації ДСП ЧАЕС, позивач була звільнена в порядку переведення на новостворене ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС». На даному підприємстві позивач працювала на посаді бухгалтера 2 категорії бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС. В березні 2019 року було розпочато чергову реорганізацію шляхом приєднання ДП УЗФО ЧАЕС до ДСП ЧАЕС, а 2 вересня 2019 року позивач вже була незаконно звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, що набрало законної сили 08.07.2020 року, позивач була поновлена на посаді бухгалтера 2 категорії АУП/бухгалтерія на ДСП ЧАЕС з 2 вересня 2019 року. На виконання даного судового рішення відповідач видав наказ № 20-к від 20.01.2020 року про поновлення позивача на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, яка відповідно до п. 3.2. цього наказу була виведена поза штатом ДСП ЧАЕС, що суперечить вищевказаному рішенню суду про поновлення позивача на роботі, яке у повному обсязі так і не було виконано відповідачем по день повторного звільнення позивача. 11 вересня 2020 року наказом від 08.09.2020 року № 150-ос позивача було звільнено з посади бухгалтера 2 категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач вважає дане звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Як вбачається з повторного попередження № 147 від 02.06.2020 року, підставою скорочення посади позивача став наказ ДСП ЧАЕС від 11.03.2020 року № 381 «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС». Зі змісту даного наказу вбачається, що до організаційної структури управління ДСП ЧАЕС вносяться зміни шляхом виключення з її складу структурного підрозділу «Управління забезпечення функціонування об`єктів». Однак, при виконанні рішення суду, відповідач в своєму розпорядчому документі вказує на те, що позивача поновлено на посаді бухгалтера 2 категорії АУП без зазначення будь-якого структурного підрозділу. Тим більш, дану посаду відповідач вводить поза штатом ДСП ЧАЕС. Наказом від 26.02.2020 року за № 30-к відповідач вносить зміни до вищевказаного наказу, де в п. 3.2 вдруге зазначається про введення з 20.02.2020 року поза штатом ДСП ЧАЕС посади бухгалтера 2 категорії АУП. Позивач до цього часу не володіє інформацією про те, коли на підставі чого позивач стала займати посаду бухгалтера 2 категорії АУП саме в структурному підрозділі УЗФО, який був виключений зі штатного розпису підприємства та з якої позивача було звільнено. Як вбачається з останніх записів в трудовій книжці позивача, ніяких ознак того, що вона була поновлена чи в подальшому переведена на дану посаду до вищевказаного структурного підрозділу, немає. Відповідачем було неналежно виконано рішення суду стосовно поновлення позивача на роботі, оскільки вона лише на папері була поновлена на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, а по факту їй було виділене робоче місце з 20.02.2020 року у приміщенні № 202 АК-1 м. Славутич, а з 26.02.2020 року у приміщенні № 207 будівлі № 129 , яка є складом ВМТЗ ТрЦ. По факту позивач була поновлена на посаді без допуску до роботи та без визначення її функціональних прав та обов`язків, які мала до звільнення. Посадова інструкція за посадою, на яку позивач була поновлена за рішенням суду, до моменту її звільнення не була розроблена відповідачем. Такими діями відповідач злісно порушив вимоги ст. ст. 29, 153, 169 КЗпП України, ст. ст. 17-18 Закону України «Про охорону праці». Позивач є членом первинної профспілкової організації ДСП ЧАЕС. 04 серпня 2020 року на засіданні профкому було розглянуто подання відповідача від 21.07.2020 року про звільнення позивача з посади бухгалтера 2 категорії АУП/УЗФО на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України і одноголосно було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році (категорія 3). Згідно зі статтею 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються гарантовані державою пільги, передбачені пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. Поновлення позивача на посаді відповідачем було проведено лише формально, без відновлення її функціональних прав та обов`язків та без фактичного допуску до раніше виконуваної нею роботи, позивач впевнена що при вирішенні питання про її звільнення відповідачем взагалі не визначалося коло осіб, які мають переважне право залишатися на роботі, як того вимагає законодавча норма ст. 42 КЗпП України. Зазначені обставини є підставою для поновлення позивача на роботі з 11 вересня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2020 року і по день поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11 листопада 2020 року.

11 листопада 2020 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено нове судове засідання на 26 листопада 2020 року.

26 листопада 2020 року судовий розгляд справи було відкладено на 11 грудня 2020 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

11 грудня 2020 року на адресу суду від представника відповідача за довіреністю надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що з метою належного та своєчасного виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19.02.2020 року про поновлення позивача на роботі, 20.02.2020 року ДСП ЧАЕС був виданий наказ № 20-к про поновлення позивача на посаді бухгалтера 2-ї категорії АУП, тобто на посаді яку вона обіймала на ДП УЗФО ЧАЕС із збереженням всіх функцій і умов праці за попереднім місцем роботи. Враховуючи, що у штатному розписі ДСП ЧАЕС була відсутня посада на яку позивача було поновлено за рішенням суду, оскільки фактично вона не перебувала у трудових відносинах із ДСП ЧАЕС і не звільнялась з нього, пунктом 3.2 наказу посаду бухгалтера 2 категорії АУП було введено поза штатом ДСП ЧАЕС. Наказом ДСП ЧАЕС № 183 від 10.02.2020 року введено в дію з 10.02.2020 року нову структурну схему управління ДСП ЧАЕС та створено структурний підрозділ УЗФО. Згідно наказу ДСП ЧАЕС № 184 від 10.02.2020 року введений в дію штатний розпис управління забезпечення функціонування об`єктів. Наказом № 53-ш/р від 11.03.2020 року з метою впорядкування штату та чисельності працівників ДСП ЧАЕС були внесені зміни до штатного розпису УЗФО шляхом введення до нього певних посад, крім іншого посаду бухгалтера 2-ї категорії АУП. На виконання наказу № 53-ш/р від 11.03.2020 року, керуючись ст. 65 ГК України, відповідно до статуту ДСП ЧАЕС, наказом № 49-к від 11.03.2020 року з 10 березня 2020 року до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС були зараховані позаштатні працівники, які поновлені на підставі рішень Славутицького міського суду Київської області, зокрема і позивача. Таким чином, враховуючи, що рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника, а резолютивною частиною рішення суду про поновлення позивача на роботі не врегульований конкретний порядок поновлення працівника на відсутній посаді, з боку ДСП ЧАЕС у повній мірі дотримані вимоги законодавства у процедурі поновлення працівника за рішенням суду. ДСП ЧАЕС був виданий наказ № 381 від 11.03.2020 року про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС шляхом зміни організаційної структури управління ДСП ЧАЕС шляхом виключення з її складу структурного підрозділу УЗФО. З метою оптимізації завдань та функцій та у зв`язку з завершенням виконання зобов`язань ДСП ЧАЕС за рештою контрактів ПЗУ, наказом ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року введено в дію з 12.03.2020 року структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20-1. Ліквідовано з 12.03.2020 року на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об`єктів» та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об`єкті «Укриття»». Згідно наказу ДСП ЧАЕС № 384 від 12.03.2020 року штатний розпис підрозділу УЗФО з 12.03.2020 року втратив чинність. На підставі вищенаведеного, на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, п. 2.2. наказу № 381 від 11.03.2020 року, позивачу було вручено попередження про скорочення її посади № 147 від 02.06.2020 року. Одночасно із попередженням позивач також отримала перелік вакантних посад, що були в наявності на ДСП ЧАЕС на той час. Інформація про зміни в переліку вакансій надавались позивачу і в подальшому до моменту її звільнення, що підтверджується додатками до попередження № 147 від 02.06.2020 року, а саме: додаток № 178 від 16.06.2020 року, додаток № 201 від 23.06.2020 року, додаток № 246 від 07.07.2020 року, додаток № 276 від 21.07.2020 року, додаток № 285 від 28.07.2020 року, додаток № 302 від 04.08.2020 року, додаток № 321 від 11.08.2020 року, додаток № 365 від 01.09.2020 року, додаток № 384 від 08.09.2020 року. Оскільки позивач не виявила бажання перевестися на жодну з запропонованих посад та із відповідною заявою до відповідача не зверталась, наказом № 150ос від 08.09.2020 року вона була звільнена 11.09.2020 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Подання про надання згоди на звільнення позивача по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату було направлено на адресу первинної профспілкової організації ЧАЕС листом від 21.07.2020 року № 47-643. За результатами розгляду зазначеного подання на адресу відповідача надійшов лист ППО ЧАЕС № 38-15/192 від 05.08.2020 року про прийняте рішення у відмові надання згоди на звільнення позивача, оформленого витягом з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС № 75 від 04.08.2020 та додатку до нього. ППО ЧАЕС цілком безпідставно пов`язує процедуру поновлення позивача за рішенням суду із процедурою її подальшого вивільнення. Твердження ППО про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо завчасного (не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та щодо погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників також не засновані на нормах законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГП України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Тому скорочення чисельності або штату може бути самостійними причинами звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, згідно п. 4.3 Розділу 4 Колективного договору між ДСП ЧАЕС та профспілковим комітетом ППО ЧАЕС на 2019-2020 роки, схваленого Конференцією трудового колективу ДСП ЧАЕС 02.02.2019 року, обов`язок адміністрації підприємства щодо виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виникає лише у разі масового вивільнення працівників (ліквідація, реорганізація, перепрофілювання, зміна власності, часткова зупинка виробництва). Враховуючи, що на ДСП ЧАЕС не відбувалось ліквідації, реорганізації, перепрофілювання чи зміни власності, які б зумовили масове звільнення працівників підприємства відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», тому обов`язок завчасного (не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників відсутній. При скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою продуктивністю праці і кваліфікацією ( ч. 1 ст. 42 КЗпП України). Право визначати рівень кваліфікації і продуктивності належить роботодавцю. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві. Працівників, що займають таку ж посаду, що і позивач та виконують таку ж роботу на ДСП ЧАЕС немає, порівняльний аналіз з приводу наявності чи відсутності переважного права залишення на роботі позивача не проводився. Згідно штатного розпису структурного підрозділу «УЗФО» наявна лише одна посада бухгалтера 2 категорії АУП, яку займала позивач, тому висновки про порушення вимог ст. 42 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки переважне право можна було б реалізувати за наявності аналогічної посади, яка б не підлягала б скороченню, а така в штатному розписі відсутня. Жодної з вимог, передбачених ст. ст. 43, 49-2 КЗпП України, у процедурі звільнення позивача адміністрацією ДСП ЧАЕС порушено не було, вивільнення позивача відбувалось при повному дотриманні діючого законодавства( т.1 а.с. 116-120).

11 грудня 2020 року у судовому розгляді справи було оголошено перерву до 11 січня 2021 року у зв`язку з клопотанням представника позивача про надання часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовкою написання відповіді на відзив.

25 грудня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що доводи відповідача, викладені у відповіді на відзив, не спростовують обґрунтованість підстав її звернення до суду. Так, на виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, що набрало законної сили, відповідач видав наказ № 20-к від 20.02.2020 року про поновлення її на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, яка відповідно до п. 3.2. цього наказу була введена поза штатом ДСП ЧАЕС, що суперечить вищевказаному рішенню суду про поновлення її на роботі, яке у повному обсязі так і не було виконано відповідачем по день її повторного звільнення. У наказі № 20-к від 20.02.2020 року так і не було зазначено структурний підрозділ бухгалтерія та назва самого підприємства, на якому позивач була поновлена на роботі - ДСП ЧАЕС. Також вона не була допущена до фактичного виконання своїх посадових обов`язків до моменту повторного незаконного звільнення з роботи 11.09.2020 року, її не ознайомили з посадовою інструкцією, не забезпечили її робоче місце, не надали відповідного обсягу роботи, який вона повинна була виконувати. Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі, до виконання попередніх обов`язків. Крім того, за наказом ДСП ЧАЕС № 150-ос від 08.09.2020 року позивач була звільнена з роботи з посади бухгалтера 2-ї категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС, на яку вона не поновлювалась за рішенням суду та не була переведена за її згодою у порядку, визначеному законом. Відповідач вирішуючи питання її звільнення з роботи, допустив грубі порушення вимог, покладених на роботодавця та гарантій для працівника, визначених ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42-43, 49-2 КЗпП України, що і стало підставою для прийняття рішення ППО ЧАЕС про відмову у наданні згоди на її звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Також відповідачем при її звільненні не було дотримано вимог ст. 42 КЗпП України в частині наявності чи відсутності у позивача переважного права залишення на роботі перед іншими працівниками ДСП ЧАЕС. Вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році категорія 3 та має визначені у статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантовані державою пільги, а саме: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. Відповідач у своєму відзиві підтвердив те, що будь-яких дій по виконанню вимог ст. 42 КЗпП України роботодавцем не проводилося з посиланням на відсутність працівників, що займають таку ж посаду, як і вона, та виконують таку ж роботу на ДСП ЧАЕС. Це не відповідає дійсності, оскільки штатний розклад структурного підрозділу бухгалтерія ДСП ЧАЕС передбачає значну кількість працівників, в тому числі і посади, функціональні обов`язки які вона виконувала як раніше, працюючи у даному підрозділі ДСП ЧАЕС до 2012 року, так і в бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС до моменту її незаконного звільнення( т.1 а.с. 179-184).

11 січня 2021 року у судовому розгляді справи було оголошено перерву до 21 січня 2020 року у зв`язку з клопотанням представника позивача.

21 січня 2021 року у судовому розгляді справи було оголошено перерву до 26 січня 2020 року у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що позивач підлягає поновленню на роботі в зв`язку з тим, що неналежним чином було виконано відповідачем рішення суду щодо поновлення на роботі позивача від 19.02.2020 року, а також роботодавцем були грубо порушені під час звільнення її з роботи вимоги ст. ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Представники відповідача ДСП «Чорнобильська АЕС» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити з тих підстав, що відповідачем жодної з вимог, передбачених ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України, у процедурі звільнення позивача адміністрацією ДСП ЧАЕС порушено не було, вивільнення позивача відбувалось при повному дотриманні діючого законодавства.

Представники Первинної профспілкової організації ЧАЕС, третьої особи у справі, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що не в повному обсязі було виконано попереднє рішення суду про поновлення позивача на роботі від 19.02.2020 року , роботодавцем не дотримані вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». При здійсненні процедури звільнення позивача порушені вимоги ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , копія якої долучена до справи, ОСОБА_1 з 20.07.1993 року була прийнята на роботу на Чорнобильську АЕС, і в період з 20.07.1993 року і до 16.02.2012 року позивач працювала на різних посадах на ДСП ЧАЕС. 16.02.2012 року ОСОБА_1 була звільнена в порядку переводу на ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п.5 ст.36 КЗпП України. 17.02.2012 року вона прийнята на роботу на ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» бухгалтером другої категорії в бухгалтерію в порядку переводу з ДСП «Чорнобильська АЕС». 02.09.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади у зв`язку із скороченням, п.1 ст.40 КЗпП України. 02.09.2019 року відповідно до наказу № 20-к від 20.02.2020 року ОСОБА_1 була поновлена на попередній посаді за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19.02.2020 року. 11.09.2020 року наказом № 150-ос від 08.09.2020 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України (т.1 а. с. 11-17).

Відповідно до рішення Славутицького міського суду від 19 лютого 2020 року у справі № 377/752/19, провадження № 2/377/13/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», що набрало законної сили 08.07.2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» № 403-ос від 30.08.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 2 - ї категорії АУП бухгалтерії Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» з 2 вересня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 з 2 вересня 2019 року на посаді бухгалтера 2 - ї категорії АУП/бухгалтерія на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» ( т.2 а. с. 1-25).

На виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19.02.2020 року у справі № 377/752/19, наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 20-к від 20.02.2020 року «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера 2 категорії АУП з 02 вересня 2019 року. Скасовано наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 30.08.2019 року № 403ос про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Введено з 20.02.2020 року поза штатом ДСП ЧАЕС посаду бухгалтера 2 категорії АУП ( т.1. с. 27).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 30-к від 26.02.2020 року «Про внесення змін до наказу від 20.02.2020 № 20-к» внесено зміни до наказу від 20.02.2020 року 20-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а саме викладено пункт 3 в такій редакції «Ввести з 20.02.2020 поза штатом ДСП ЧАЕС посаду бухгалтера 2 категорії АУП» (т.1 а. с. 29 ).

Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 183 від 10.02.2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» на виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 07.02.2020 року у справі № 377/759/19 введено в дію з 10.02.2020 структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20; створено з 10.02.2020 року на ДСП ЧАЕС структурний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об`єктів» (УЗФО) у безпосередньому підпорядкуванні генеральному директору (т.1 а. с. 69-70).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 184 від 10.02.2020 року «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» введено в дію штатний розпис управління забезпечення функціонування об`єктів з 10.02.2020 року (т.1 а. с. 71-72 ).

Згідно з наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС «Про втрату чинності деяких наказів про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС» № 372 від 11.03.2020 року, визнано такими, що втратили чинність накази від 18.02.2020 № 222, від 20.02.2020 № 250, від 20.02.2020 № 251, від 20.02.2020 № 252, від 24.02.2020 № 270, від 24.02.2020 № 271, від 25.02.2020 № 274, від 27.02.2020 № 282 «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС» (т.1 а. с. 67 ).

Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 49-к від 11.03.2020 року «Про зарахування до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС», на виконання наказу від 11.03.2020 року № 53-ш/р «Про внесення змін до штатного розпису УЗФО», керуючись ст. 65 Господарського кодексу України, відповідно до Статуту ДСП «Чорнобильська АЕС» та з метою впорядкування штату і чисельності ДСП ЧАЕС зараховано з 10 березня 2020 року до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС наступних позаштатних працівників, які поновлені на підставі рішень Славутицького міського суду Київської області, зокрема, ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії АУП (т.1 а. с. 124-125).

Як вбачається з наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 381 від 11.03.2020 «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС», враховуючи той факт, що у зв`язку з припиненням діяльності ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, до ДСП ЧАЕС перейшла частина завдань та функцій, які вже виконуються підрозділами ДСП ЧАЕС, і тому створення нових додаткових підрозділів, які будуть дублювати функції діючих підрозділів ДСП ЧАЕС або введення нових додаткових посад для забезпечення виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему недоцільне. Керуючись виключними повноваженнями самостійно визначати організаційну структуру, чисельність та штат працівників ДСП ЧАЕС, визначеними ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України та відповідно до п. 7.10 р. 7 Статуту ДСП «Чорнобильська АЕС», враховуючи відсутність на ДСП ЧАЕС додаткових об`ємів робіт (посадових обов`язків і завдань) за посадами, на яких поновлені працівники ДП УЗФО ЧАЕС наказано начальнику ВУЯС ОСОБА_2 розробити та надати на затвердження проєкт наказу про зміни до організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» шляхом виключення з її складу структурного підрозділу «Управління забезпечення функціонування об`єктів» (УЗФО) (т.1 а. с. 122-123 ).

Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП ЧАЕС» з метою оптимізації завдань та функцій та у зв`язку з завершенням виконання зобов`язань ДСП ЧАЕС за рештою контрактів ПЗУ введено в дію з 12.03.2020 структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20-1; ліквідовано з 12.03.2020 на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об`єктів» та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об`єктів «Укриття» у безпосередньому підпорядкуванні генеральному директору; визнано такою, що втратила чинність «Структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20; визнано такими, що втратили чинність, накази від 14.11.2019 № 1649 «Про виконання обов`язків», від 10.02.2020 № 183 «Про зміну організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» (т.1 а. с. 75 ).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 384 від 12.03.2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО», визнано таким, що втратив чинність з 12.03.2020 року штатний розпис підрозділу «Управління забезпечення функціонування об`єктів»; визнано таким, що втратив чинність з 12.03.2020 наказ від 10.02.2020 № 184 «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» (т.1 а. с. 77 ).

03.06.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 02.06.2020 року та запропоновано переведення на одну із наявних на ДСП ЧАЕС вакантних посад (т.1 а. с. 197-201).

16.06.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 178 від 16.06.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 16.06.2020 року (т.1 а. с. 202-207 ).

23.06.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 201 від 23.06.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 23.06.2020 року (т.1 а. с. 208-212 ).

07.07.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 246 від 07.07.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 07.07.2020 року (т.1 а. с. 213-217).

21.07.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 276 від 21.07.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 21.07.2020 року (т.1 а. с. 218-222 ).

28.07.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 285 від 28.07.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 28.07.2020 року (т.1 а. с. 223-227).

04.08.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 302 від 04.08.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 04.08.2020 року (т.1 а. с. 228-232 ).

11.08.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 321 від 11.08.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 11.08.2020 року (т.1 а. с. 233-237).

01.09.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 365 від 01.09.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 01.09.2020 року (т.1 а. с. 238-242).

08.09.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 384 від 08.09.2020 року до попередження № 147 від 02.06.2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 08.09.2020 року (т.1 а. с. 243-246).

Згідно з наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 150 ос від 09.09.2020 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено 11.09.2020 року з посади бухгалтера 2 категорії АУП Управління забезпечення функціонування об`єктів у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Узгодження звільнення з профспілковою організацією № 75 від 04.08.2020 року (т.1 а. с. 21 ).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судом, наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 381 від 11.03.2020 року «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС» зобов`язано начальника ВУЯС ОСОБА_2 розробити та надати на затвердження проєкт наказу про зміни до організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» шляхом виключення з її складу структурного підрозділу «Управління забезпечення функціонування об`єктів» (УЗФО), в який була зарахована позивач на підставі наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 49-к від 11.03.2020 року, розробити та надати на затвердження проєкт наказу про втрату чинності штатного розпису УЗФО з урахуванням змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС з тих підстав, що у зв`язку з припиненням діяльності ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, до ДСП ЧАЕС перейшла частина завдань та функцій, які вже виконуються підрозділами ДСП ЧАЕС, і тому створення нових додаткових підрозділів, які будуть дублювати функції діючих підрозділів ДСП ЧАЕС або введення нових додаткових посад для забезпечення виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему недоцільне(т.1 а. с. 122-123, 124-125).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП ЧАЕС» з метою оптимізації завдань та функцій та у зв`язку з завершенням виконання зобов`язань ДСП ЧАЕС за рештою контрактів ПЗУ введено в дію з 12.03.2020 структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20-1; ліквідовано з 12.03.2020 на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об`єктів» та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об`єктів «Укриття» у безпосередньому підпорядкуванні генеральному директору; визнано такою, що втратила чинність «Структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20; визнано такими, що втратили чинність, накази від 14.11.2019 № 1649 «Про виконання обов`язків», від 10.02.2020 № 183 «Про зміну організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» (т.1 а. с. 75 ).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 384 від 12.03.2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО», визнано таким, що втратив чинність з 12.03.2020 року штатний розпис підрозділу «Управління забезпечення функціонування об`єктів»; визнано таким, що втратив чинність з 12.03.2020 наказ від 10.02.2020 № 184 «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» (т.1 а. с. 77 ).

З метою перевірки чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, судом досліджена структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 183 від 10.02.2020 року , та структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року ( т.1 а.с. 69-70, 75-76).

Порівнявши вказані структурні схеми управління ДСП ЧАЕС встановлено, що структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 183 від 10.02.2020 року, містить структурний підрозділ- «Управління забезпечення функціонування об`єктів», куди була зарахована позивач, а структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року, вказане «Управління забезпечення функціонування об`єктів» не містить.

Вищенаведені накази в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС: № 381 від 11.03.2020 року «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС», № 383 від 12.03.2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП ЧАЕС», № 384 від 12.03.2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО» свідчать про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників.

Відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За змістом ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, прийняття рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, попередження про наступне вивільнення № 147 від 02.06.2020 року було вручено ОСОБА_1 , як бухгалтеру 2 категорії УЗФО ЧАЕС, 03.06. 2020 року, а звільнено 11 вересня 2020 року, тобто за два місця до звільнення. Таким чином, термін попередження про звільнення, який передбачений КЗпП України, роботодавцем дотриманий ( т.1 а.с. 197).

Разом із вказаним попередженням позивачу було вручено звіт про вакансії на ДСП ЧАЕС станом на 02.06.2020 року та зазначено у попередженні про те, що їй пропонується переведення на одну із наявних на ДСП ЧАЕС вакантних посад, перелік яких додано до попередження у цьому звіті( т.1 а.с. 198-201).

Звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС разом з пропозицією позивачу переведення відповідно до кваліфікації на одну із вакантних посад були вручені їй 16 червня 2020 року, 23 червня 2020 року, 07 липня 2020 року, 21 липня 2020 року, 28 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 11 серпня 2020 року, 01 вересня 2020 року, 08 вересня 2020 року( т.1 а.с. 202-246).

Як вбачається з вказаних звітів про вакансії, ОСОБА_1 могла бути переведена на вакантні посади, які відповідали її кваліфікації, - інженер 1 категорії у Відділ закупівель, Група з організації закупівель ТМЦ; інженер 1 категорії, Будівельна служба, сектор супроводу проектів і експертиз; завідувач складу ТРЦ/ремонтно-механічні майстерні; мийник посуду 2 розряду ВОХ/їдальня АПК-1/Буфет об`єднаного АК Малої будбази; дезактиваторник 2 розряду, АГЦ/ДСПБТРБР/Група з санітарного прибирання приміщень АПК-1 та ЗО; озеленювач 3 розряду, АГЦ/ДСПБТРБР/ Група з благоустрою території; контролер матеріалів, металів, напівфабрикатів та виробів 4 розряду, ВТК/група з організації приймання продукції та вхідного контролю; охоронник 3 розряду, загін охорони/Команда охорони об`єктів в зоні відчуження; провідний фахівець із зв`язків з громадськістю та пресою, ВМСІ/Група із зв`язків з громадськістю та пресою; дезактиваторник 3 розряду, ЦПРВ/ДПзТРАВ/Гр обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів, оскільки вона отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки «Менеджмент» та здобула кваліфікацію бакалавра з менеджменту, а також отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Управління проектами» і здобула кваліфікацію фахівець з управління проектами та програмами, повну вищу освіту за спеціальністю «Управління трудовими ресурсами» і здобула кваліфікацію магістра економіки та управління трудовими ресурсами ( т.1 а.с. 18-20, 202-246).

Проте, позивач із заявою про переведення на вказані вакантні посади до роботодавця не звернулась, що представником позивача не заперечувалось.

З урахуванням того, що відповідач запропонував вакантні посади позивачу, яку вона могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, з дня попередження її про звільнення та до дня фактичного звільнення, то суд дійшов висновку, що відповідачем вимоги частини 3 ст.49-2 та ч.2 ст.40 КЗпП України, порушені не були.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Обґрунтовуючи порушення вимог ст.42 КЗпП України в частині наявності чи відсутності у позивача переваг перед іншими працівниками в залишенні на роботі, позивач в позовній заяві зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році ( категорія 3), посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 12.08.1993 року, та додала вказане посвідчення до матеріалі справи( т.1 а.с. 43), в зв`язку з чим відповідно до ст.22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 -ХІІ має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування, але при вирішенні питання про її звільнення з роботи відповідачем взагалі не визначалося коло осіб, які мають переважне право залишитися на роботі.

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона на час звільнення дійсно мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, які займають таку ж посаду, оскільки при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо. Клопотання про витребування вказаних доказів у відповідача позивачем та її представником не заявлялись. І лише при рівних умова продуктивності праці і кваліфікації перевага на роботі надається, виходячи із змісту ч.3 ст. 42 КЗпП України, іншим категоріям працівників, зокрема, і тим, що мають пільги відповідно до ст.22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказів в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12.03.2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП ЧАЕС» та № 384 від 12.03.2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО» було ліквідовано структурний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об`єктів», в зв`язку з чим підлягали скороченню всі посади вказаного підрозділу, в якому працювала позивач, зокрема, і посади бухгалтерів 2 категорії АУП, в зв`язку з чим переважне право на залишення на роботі позивача в цьому структурному підрозділі не могло бути реалізовано.

Доводи представника позивача про те, що переважне право на залишенні на роботі позивача повинно визначатися і з кола всіх бухгалтерів, які працюють в структурному підрозділі бухгалтерія ДСП ЧАЕС, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до штатного розпису структурного підрозділу бухгалтерія ДСП ЧАЕС, введеного в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 30 від 17.01.2020 року, у вказаному структурному підрозділі зазначено 46 штатних працівників, і лише зазначена одна посада бухгалтера 2 категорії у відділі обліку фінансових операцій ( т.1 а.с. 81).

Проте, в судовому засіданні з наданих доказів встановлено, що скорочення штату в структурному підрозділі ДСП ЧАЕС - бухгалтерія не відбувалося, скорочення штату відбулося в структурному підрозділі - «Управління забезпечення функціонування об`єктів», в якому позивач займала посаду бухгалтера 2 категорії АУП.

Як роз`яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача, зазначені в позовній заяві, та доводи її представника, наведені в судовому засіданні, про наявність у неї переважного права на залишення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася також на те, що під час її звільнення відповідачем були порушені вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки звільнення відбулося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Вказані твердження суд до уваги не приймає з наступних підстав.

За правилом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.07.2020 року в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС було направлено Голові Первинної профспілкової організації ЧАЕС Орлову М. подання за вих. № 47-643 від 21.07.2020 року «Про надання згоди на звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО, ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, пенсіонерка, має посвідчення учасника ЛНА на ЧАЕС 3 категорії» ( т.1 а. с. 136-137 ).

З повідомлення голови Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС Орлова М№ 38-15/192 від 05.08.2020 року, адресованого в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС, вбачається, що профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС розглянув 04.08.2020 року подання в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 47-643 від 21.07.2020 року на звільнення ОСОБА_1 та прийняв рішення відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України ( т.1 а. с. 40 ).

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ППО ЧАЕС № 75 від 04.08.2020 року, на засіданні профспілкового комітету слухали подання про надання згоди на звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України бухгалтера 2 категорії УЗФО ОСОБА_1 та постановили не надавати згоди на звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО (т.1 а. с. 37 ).

Обґрунтування відмови профспілкового комітету ППО ЧАЕС в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України наведено у додатку № 1 до протоколу засідання профспілкового комітету ППО ЧАЕС від 04.08.2020 року. Аргументуючи відмову, профспілковий комітет ППО ЧАЕС зазначив, що рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 виконано не в повному обсязі, вона не була поновлена на роботі з тими ж функціональними правами та обов`язками, які мала до звільнення. ОСОБА_1 має бути поновлена на попередній посаді бухгалтера 2 категорії, тому до повного виконання рішення суду всі спроби звільнити її, будь-які накази, повідомлення, попередження чи розпорядження є незаконними. Зміни в організації роботи ДСП ЧАЕС є надуманими, оскільки роботодавцем не були дотримані вимоги ст. 22 ч. 3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо завчасного ( не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та щодо погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників. При здійсненні процедури звільнення ОСОБА_1 з роботи роботодавцем були порушені вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при звільненні з підстави, передбаченої ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України. Зокрема, не були враховані кваліфікація і досвід. Роботодавцем не були дотримані вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції вакантних посад на підприємстві (т.1 а. с. 38-39 ).

Аналізуючи відповідність такого рішення профспілкового комітету ППО ЧАЕС нормам трудового законодавства, фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення позивача є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, однією із підстав ненадання згоди на розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, профспілковий комітет вказав неналежне виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19.02.2020 року у справі № 377/752/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера 2 категорії АУП/бухгалтерія на ДСП ЧАЕС. Однак, ця підстава не має правового значення для вирішення питання про надання згоди на звільнення позивача з роботи згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки подання було направлено до ППО ЧАЕС про надання згоди на звільнення з посади бухгалтера 2 категорії УЗФО, яку займала ОСОБА_1 .. Іншим доводам, наведеним в рішенні профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, зокрема, зміни в організації роботи ДСП ЧАЕС є надуманими, порушення вимог ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишенні на роботі позивача, не дотримання роботодавцем вимог ст.49-2 КЗпП України щодо пропозиції вакантних посад на підприємстві, судом надана оцінка, оскільки вказані доводи наведені в позовній заяві, як підстави для поновлення на роботі позивача.

Судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників, а прийняття рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу. Дослідженими доказами в судовому засіданні встановлено, що відповідачем в повному обсязі виконано вимоги ч.3 ст.49-2 та ч.2 ст.40 КЗпП України, оскільки відповідач запропонував вакантні посади позивачу, на які вона могла бути переведена з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, з дня попередження її про звільнення та до дня фактичного звільнення, проте вона не погодилась на переведення на запропоновані вакантні посади. Також надана оцінка судом і застосуванню ст.42 КЗпП України у даних правовідносинах. Слід зауважити, що профспілковий комітет, стверджуючи про порушення роботодавцем вимог ст. 42 КЗпП України, обмежився лише загальними фразами щодо неврахування переважного права на залишення на роботі позивача, проте не зазначив, в порівнянні з якими працівниками вона дійсно мала на час звільнення більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Не заслуговують на увагу і доводи профспілкового комітету ППО ЧАЕС про те, що роботодавцем порушені вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За змістом п.4.3 Розділу 4 Колективного договору між ДСП ЧАЕС та профспілковим комітетом ППО ЧАЕС на 2019-2020 роки, схваленого Конференцією трудового колективу ДСП ЧАЕС 02.02.2019 року, обов`язок адміністрації підприємства щодо виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виникає лише у разі масового вивільнення працівників (ліквідація, реорганізація, перепрофілювання, зміна власності, часткова зупинка виробництва).

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:

1) одного місяця:

вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;

вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;

2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Виходячи з того, що на ДСП ЧАЕС не відбувалось ліквідації, реорганізації, перепрофілювання чи зміна власності, які б зумовили масове звільнення працівників підприємства відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», тому обов`язок завчасного (не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників відсутній.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення профспілкового комітету про ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є необґрунтованим, оскільки не відповідає нормам трудового законодавства та фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд не вбачає порушень ст. 43 КЗпП України в діях відповідача при розірванні трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Доводи позивача, наведені в позовній заяві, та доводи представника позивача, зазначені в судовому засіданні про те, що однією із підстав для поновлення на роботі є не виконання у повному обсязі рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, не ґрунтується на положеннях трудового законодавства.

Порядок вивільнення працівників, закріплений в КЗпП України, та включає наступні вимоги, які повинні бути дотримані роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України); пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України); отримання згоди профспілкового комітету, членом якого є працівник (ст. 43 КЗпП України); у разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Дотримання вказаних вимог роботодавцем є предметом дослідження при розгляді даної справи про поновлення позивача на роботі, звільненої саме з посади -бухгалтера 2 категорії АУП УЗФО ДСП ЧАЕС. В той же час порушення відповідачем процедури поновлення позивача на підставі рішення суду у іншій справі на посаді - бухгалтера 2 категорії АУП бухгалтерії ДСП ЧАЕС є підставою для здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 377/752/19.

З наданих суду ухвали Славутицького міського суду Київської області від 14 серпня 2020 року у справі № 377/752/19, постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у цій справі, постанови в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича у ВП № 62440542 від 13.01.2021 року, вимоги державного виконавця № 358 від 13.01.2021 року, адресованої ДСП ЧАЕС, вбачається, що питання виконання в повному обсязі рішення Славутицького міського суду Київської області від 19.02.2020 року у справі № 377/752/19 про поновлення позивача на посаді - бухгалтера 2 категорії АУП бухгалтерії ДСП ЧАЕС вирішується в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» ( т.1 а.с. 159-160, 162-168, 193), і не пов`язане з вирішенням питання про дотримання відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з іншої посади - бухгалтера 2 категорії АУП УЗФО ДСП ЧАЕС.

Твердження представника позивача про незаконне зарахування позивача до структурного підрозділу УЗФО ЧАЕС на посаду бухгалтера 2 категорії АУП УЗФО ДСП ЧАЕС, порушення відповідачем вимог ст.ст. 29, 153, 169 КЗпП України, ст.ст. 17-18 Закону України «Про охорону праці» не є підставами позивача для поновлення на роботі.

В судовому засіданні встановлено, що неодноразово звертаючись із заявами до відповідача про порушення її трудових прав, пов`язаних з неналежною організацією робочого місця та інших умов праці, позивач протягом періоду роботи на ДСП ЧАЕС з позовними вимогами про захист трудових прав до суду не зверталась( т.1 а.с. 28, 30, 31, 32, 33-34).

Крім того, в судовому засіданні також встановлено, що позивач, будучи обізнаною про зарахування її до структурного підрозділу УЗФО ЧАЕС на посаду бухгалтера 2 категорії АУП УЗФО ДСП ЧАЕС на підставі наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 11.03.2020 року № 49-к «Про зарахування до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС», про що свідчить лист в. о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» № 3078/47020000-2020 від 30.07.2020 року, адресований ОСОБА_1 , вказаний наказ до суду не оскаржила ( т.2 а. с. 78 ).

Таким чином, доводи представника позивача про незаконність звільнення позивача є непереконливими і не обґрунтованими.

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.142 ЦПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов`язані з наданням позивачу професійної правничої допомоги, покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 -259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач- Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція», адреса місцезнаходження: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 7/1, код ЄДРПОУ:14310862.

Третя особа - Первинна профспілкова організація «Чорнобильської АЕС», адреса місцезнаходження: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 7/1, приміщення 229, код ЄДРПОУ: 25302972.

Повне рішення суду складено 31 січня 2021 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька