Ухвала суду № 94546118, 27.01.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/790/20

Провадження № 1-кп/710/8/21

УХВАЛА

27.01.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Симоненко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.С.,

прокурора-начальника Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури Плетінь О.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

адвоката Білоглазенко Г.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

адвоката – Чирви О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250300000476 від 12.09.2017, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лип`янка, Шполянського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Шполянського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Лип`янка, Шполянського району, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України.

Клопотання мотивоване тим, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 18.12.2020 закінчується 15.02.2021. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

У клопотанні зазначено, що знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі встановлення винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, ОСОБА_2 може здійснити спроби переховуватися від суду. Оскільки ОСОБА_2 здійснював спроби уникнути кримінальної відповідальності та ухилитися від органу досудового розслідування, про що свідчить оголошення його розшуку, зокрема і у міжнародний розшук, на даний час у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, існує загроза його втечі з місця проживання. Крім цього може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема свідка ОСОБА_3 , яка є безпосереднім свідком вчинення кримінального правопорушення(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), та оскільки обвинувачений має право знайомитися з матеріалами кримінального провадження, йому відомі анкетні дані свідків, їх місце проживання, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) та вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Потерпіла та її представник, адвокат Білоглазенко Г.П., підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого, адвокат Чирва О.В., з думкою якої погоджувався і обвинувачений ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та зазначила, що прокурором не наведено обґрунтованих даних, що ОСОБА_2 може ухилятися від слідства та суду, а також не підтверджена можливість його незаконного впливу на свідків. Звертала увагу суду на те, що обвинувачений і до подій, про які йдеться у обвинувальному акті, виїжджав за межі України у зв`язку з працевлаштуванням, тому і тоді виїхав з таких же підстав. Зауважувала, що утримання обвинуваченого у слідчому ізоляторі ставить під загрозу його здоров`я у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом Covid-19. Крім того, зазначила, що судом не визначено розміру застави. Просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Шполянського районного суду Черкаської області, від 21.05.2020 було обрано підозрюваному ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.07.2020, з утриманням в Черкаському слідчому ізоляторі УДПтС України, який у подальшому за судовими рішеннями продовжувався.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію та майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Відповідно практики ЄСПЛ ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, разом з тим оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»).

Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, ураховуючи усталену практику ЄСПЛ, виходить із того, що розгляд кримінального провадження триває, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за який визначене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, ураховує особу обвинуваченого, який перебував у міжнародному розшуку, що дає підстави обґрунтовано очікувати поведінку обвинуваченого спрямовану на переховування від суду, а також приймає до уваги ту обставину, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, або відомостей, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Захисник обвинуваченого звернула увагу, що неодноразово зазначала, що ОСОБА_2 до подій , які мали місце 11.09.2017 року, неодноразово виїжджав за межі України оскільки там працював, тому і того разу виїхав за межі України, тому що йому необхідно було їхати на роботу у ОСОБА_4 . Однак, суд критично оцінює вказані доводи захисника обвинуваченого, зокрема зважаючи на те, що доказів, які б вказували на необхідність виїзду ОСОБА_2 за межі України у зв`язку із офіційним працевлаштуванням у іншій країні, зокрема як на те вказує захисник у Чехії , після подій 11.09.2017 року та саме у день, коли він залишив територію України, та необхідність тривалого ( понад два роки) перебування за межами України, суду не надано.

Доводи захисника обвинуваченого на загрозу його здоров`ю у зв`язку з перебуванням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України, умови якого не відповідають европейським стандартам, та поширенням в країні коронавірусу COVID-19 є необґрунтованими.

Посилання щодо невизначення судом розміру застави при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є юридично необґрунтованими, оскільки відповідно норм ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини. ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, тому у даному випадку суд, враховуючи положення наведеної норми процесуального права, має право не визначати розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 177,331КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України.

Строк дії ухвали до 26.03.2021 включно.

Судове засіданні відкласти на 29.01.2020 рік об 11.00 год.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя О.В. Симоненко