Рішення № 94545522, 01.02.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2446/20

Провадження № 2/935/201/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кумечко С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.12.2014 року в розмірі 30 278,95 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 17.12.2014. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, кредитний ліміт на якому у подальшому було збільшено до 8000,00 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала і станом на 20.09.2020 загальна сума заборгованості становить 30 278,95 грн., з яких: 18997,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6725,24 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 4555,79 грн. - нараховано пені. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.11.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позов від відповідача до Коростишівського районного суду Житомирської області не надійшов.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 16.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір б/н, шляхом підписання останньою анкети -заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ( а.с.11).

Як вбачається зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 , то з останньої не вбачається, що відповідачем виявлено бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка «Універсальна». Опцію бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/Gold відповідачем також залишено незаповненою. Разом із тим, у заяві зазначено про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.pb.ua.

Згідно розрахунку позивача, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань відповідачем станом на 20.09.2020 заборгованість за договором становить 30278,95грн., яка складається з: 18997,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 00,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 18997,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6725,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦПК України, 4555,79 грн. - нараховано пені, 0,00 грн. - нараховано комісії.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Визначальним є додержання письмової форми договору.

Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем належними доказами не спростована.

У підтвердження розміру нарахованої заборгованості за пенею банк надав суду витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» та Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем заяви містили умови відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову.

Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про відповідальність за неналежне виконання умов договору витяги з Тарифів і Умов та правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем.

Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та Умов і правил, як невід`ємну складову частину змісту договору.

За таких умов відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 4555,79 грн. слід відмовити.

Вказане узгоджується з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 6725,24 грн., суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №375/998/15-ц роз`яснено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний повернути суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи кредитна картка, видана на ім`я ОСОБА_2 неодноразово перевипускалася Банком, строк дії останньої - до 31 грудня 2021 року.

Банк звернувся до суду з позовом 30 жовтня 2020 року (а.с.1), тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з даним позовом).

Проте, за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України пред`явлені станом на 20 вересня 2020 року та нараховані за період з 01.10.2019 по 29.02.2020.

Крім того, у позовній заяві позивач посилається на те, що з 01 березня 2019 року були впроваджені зміни Умов та Правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, згідно яких відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнт зобов`язується сплатити банку заборгованість по кредиту та проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що відповідач був ознайомлений із зміненими Умовами та правилами надання банківських послуг щодо запровадження з 01 березня 2019 року нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, 81 ЦПК України, не довів за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача пені та відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що за кредитним договором б/н від 17.12.2014 року з відповідача на користь банку необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) в розмірі 18997,92 грн., та відмовити у задоволенні інших позовних вимог про стягнення відсотків та пені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позов задоволено частково. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в розмірі (18997,92 /30278,95) * 2102,00 = 1318,85 грн.

На підставі ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 89, 141, 259, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного товариства «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18997 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 92 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного товариства «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) гривень 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Коростишівський районний суд Житомирської області до Житомирського рішення.

Повне рішення суду складено: 01 лютого 2021 року.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄРДПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя В.В.Янчук