Рішення № 94543841, 28.01.2021, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/76/21

Єдиний унікальний № 748/2648/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Оніщенко Ю.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2020 року, згідно поштового відправлення, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С., звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2015 року в сумі 40644 грн 33 коп, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 50000,00 грн. Позичальник зобов`язався сплачувати заборгованість по кредиту, проценти та винагороди. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши про підтримання позовних вимог та відсутності заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач позов визнав частково, вказуючи, що він отримав у Приватбанку картку та не укладав з банком договору про отримання кредитних коштів, його не знайомили з Тарифами та Умовами. В подальшому без його згоди на картку була перерахована сума, якою він вирішив скористатись. Під час отримання картки, та в подальшому, з ним не узгоджували сплату відсотків за користування коштами. Коли він дізнався, що з його картки почали відраховувати відсотки, то звернувся до банку і повідомив, що не бажає користуватись виданою карткою та має намір припинити її дію, однак йому повідомили, що не може відмовитись, а тому він припинив користування карткою та не перераховував суму, що використав. Не заперечував, що винен банку суму, якою користувався, яка є меншою ніж заявлена, заперечував щодо стягнення відсотків.

Заслухавши відповідача, дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне. 18 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" виникли правовідносини щодо підписання анкети – заяви та отримання картки «Універсальна» без зазначення суми кредиту, який мав отримати ОСОБА_1 .. Як слідує з досліджених матеріалів позивач надав відповідачеві в користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок спочатку 10000 грн, в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 50000,00 грн (а.с.33), а відповідач користувався зазначеними коштами, про що свідчить надана виписка по руху коштів.

Позивачем надана заява анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач надав розрахунок заборгованості, що виникла станом на 15.07.2020, та просив стягнути з відповідача 40644,33 грн, яка складається з : 29816,16 грн – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі – 29816,16 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита, 10828,17 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

У Анкеті - заяві відповідача, яка підписана ОСОБА_1 від 18.03.2015 процентна ставка не зазначена, не містить відомостей щодо погодження сторонами розміру відсотків. Взагалі про отримання кредитних коштів свідчить лише видана картка, якою користувався відповідач.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення вищевказаних відсотків, у позовні заяві посилався на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (змінений з 01.03.2019 року), відповідно до якого в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує відсотки з 01 жовтня 2019 року за процентною ставкою – 84% (а.с.18-19).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг (84%).

Проте, як вже зазначалось, Умови та правила банківських послуг, на які посилається позивач, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18 березня 2015 року.

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказаними відсотками є безпідставними.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів 10828,17 грн, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.02.2018 № 14, прострочена заборгованість – заборгованість, не погашена в строк, установлений договором.

Як слідує з анкети-заяви, в останній не були обумовлені умови погашення отриманих коштів, а саме не визначений строк протягом якого кошти мають бути повернуті, а отже не можна дійти однозначного висновку чи була наявна прострочена заборгованість, яка не погашена у строк.

Враховуючи заперечення відповідача, судом проведено обрахування знятих коштів відповідачем за період 10.08.2017 по 15.07.2020 з наданого розрахунку заборгованості, а саме з колонок «Витрати клієнтом кредитних коштів» та «Сума погашення за наданим кредитом». Оскільки, як встановлено відсотки сторони не узгоджувались, то обрахунок відсотків судом не проводиться, в тому числі сторонами не обумовлювався строк погашення отриманих кредитних коштів.

Як слідує з наданого розрахунку колонки «Витрати клієнтом кредитних коштів», ОСОБА_1 була фактично використана сума 418 352,35 грн (4223,39+915,20+3340,76+6504,96+4225,48+ 4200+2600+2000+7513+51,51+900+332,76+4160+162+5340,62+4607,20+4040+770,62+6452,79+3100+447+9592+7280+2213,70+730,35+9227+1601,60+1394+175,60+8585,88+2427,36+ 2777+ 5128,78+ 209,84 + 9803,57 + 33,10 + 1842,99 + 324,50 + 5872,97 + 4056 + 5000 + 2500 + 1047 + 1800 + 262,01+9818,49 + 67,67 + 2492,92 + 2106 + 2599,49 + 3390,96 + 8284,31 + 2800 + 13829,67 + 25057 + 14000+13000 + 3450 +20 + 1999,44 + 6000 + 332,80 + 13527 + 14760 + 11300 + 16909,30 + 9904 + 15500+10393,21 + 20+ 932 + 300 + 5555 + 2080 + 11076 + 1040 + 173,50 + 5795,94 + 8277 + 2600 + 130,20+143,60 + 1067 + 1641,50 + 13591,51 + 424 + 5374,90 + 1625,40 + 90 + 3300 + 20 + 20 + 20 + 20+1560+20+20+20+20+20+20+20+20), погашена сума 402 963,60 грн ( 2953,15+4133,21+4135,21+4824,75 + 3000 + 6608,30 + 2000 + 50 + 2980 + 4923,25 + 6893,35 + 192,31 + 12442,52 + 1946,43+770,62 + 9651,49 + 9847,52 + 7372,78 + 2213,70 + 2953,15 + 440 + 9735,40 + 8585,88 + 5204,36+5338,62 + 9836,67 + 2167,49 + 8863,45 + 1600 + 9812,52 + 262,01 + 2495 + 1996 + 9994,08 + 5990,45 + 14000 + 13431,72 + 3000 + 6000 + 2400 + 39600 + 23030 + 8500 + 15123,70 + 6329,62 + 996+20000+1993+12000+512,43+3000+1350+295,50+10365+4644,87+400 НОМЕР_1 +900 НОМЕР_2 +3940+5000+3300+4000+73,08).

Таким чином різниця між отриманими коштами на коштами, внесеними на погашення кредиту складає 15388,75 грн (418 352,35 - 402 963,60). Отже зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Інша частина вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту задоволенню не підлягає.

Отже, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 40644,33 грн. Судом стягнуто 15 388,75 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 37,86% (15388,75 х 100 : 40644,22). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 795 грн 82 коп. (2102 х 37,86% : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України ст.526, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адресою місцезнаходження якого є м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, 15 388 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 75 коп заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 795 грн 82 коп судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01 лютого 2021 року.

Суддя С. М. Майборода