Ухвала суду № 94542720, 29.01.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/1246/21

н/п 2/766/8376/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29 січня 2021 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроінвестрейд» (ЄДРПОУ 39892135, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул.. Кірова, буд. 14-А) про захист прав споживачів та стягнення заборгованості -

встановив:

27 січня 2021 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 385 848, 54 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 385 848, 54 грн.

Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції позовну заяву та протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 року передано судді Булах Є.М. 28.01.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддею встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» та станом на 1 січня 2021 року становить 2270 гривні. Отже, за одну вимогу майнового характеру, сума судового збору становить не менше 908, 00 грн. (2270, 00 х 0.4) та не більше 11 350, 00 грн. (2102 х 5).

Враховуючи, що позивачі звернулися до суду з позовом майнового характеру, а ціна позову складає 771 697, 08 грн., то сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні даного позову складає 7 716, 97 грн., яка не сплачена позивачами.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості позивачі вказали, що звільненні від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення заборгованості на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки на спірні правовідносини з відповідачем розповсюджується дія цього закону.

Відповідно до п. 1.2. попереднього договору №05/07-17 купівлі-продажу майнових прав, укладеного 05.07.2017 року між сторонами, предметом договору є майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на 6 поверсі, загальною площею 77, 6 кв.м., які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів. За умови виконання своїх обов`язків за цим договором покупець одержить від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на квартиру.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі прямо не вказують на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів» та порушення їх прав як «споживачів». Позивачі покликаються на ту обставину, що відповідачем не завершено будівництво, не введено в експлуатацію будинок та не передано їм майнові права на трикімнатну квартиру.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, як споживачів.

З системного аналізу положень цих законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» потребують обґрунтованості, оскільки, вирішити спір позивач просить на підставі відповідних норм ЦК України, що стосується укладення правочинів, а на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» посилається лише в частині звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом.

Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено такого способу захисту цивільних прав як стягнення заборгованості.

При вирішенні питання, щодо наявності підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору у цій справі, суду необхідні обґрунтовані доводи або документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов`язані викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів».

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

З огляду на викладене позивачам необхідно надати докази, які дають можливість встановити природу виниклих між сторонами правовідносин та порушення відповідачем їх прав саме як споживачів у розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», або надати докази сплати судового збору, у розмірі встановленому ЗУ «Про судовий збір».

На підставі ст. 185 ч.1 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачам строку для усунення вищевказаних недоліків з роз`ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін заява буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.

Керуючись ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроінвестрейд» (ЄДРПОУ 39892135, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул.. Кірова, буд. 14-А) про захист прав споживачів та стягнення заборгованості – залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачам.

Надати позивачам строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява вважатиметься не поданою та буде повернута.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.М. Булах