Рішення № 94539692, 28.01.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

28.01.2021 Справа № 469/1496/18

2/469/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пунктів розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 20 листопада 201 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив :

- визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації №366 від 25 червня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0909 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 644996 щодо земельної ділянки площею 0,0909 га з кадастровим номером 4820983901:06:000:0195 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації вказану земельну ділянку.

У обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги та пляжної зони узбережжя Чорного моря, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво, та відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84, глави 12 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Тому прокурор вважає, що оскаржувані розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечать законодавству та порушують інтереси держави, що, згідно із ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку.

У зв"язку з незаконністю оскаржуваних розпоряджень Березанської РДА прокурор просив визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, прокурор на підставі ч.3 ст.388 ЦК України просив витребувати земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_1 на користь належного власника в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

13 березня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2019 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи (а.с.91-92).

08 жовтня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.112).

Ухвалою суду від 26 травня 2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи (а.с.126).

28 липня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено (а.с.130).

У судове засідання прокурор не з`явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог та письмові пояснення щодо позову, у яких, посилаючись на практику Верховного Суду, що сформована після подання позовної заяви, зазначав, що заволодіння громадянами та юридичними особами земелями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим, а тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України слід розглядати як не пов"язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у зв"язку з чим слід зобов"язати ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність держави.

Представник позивача Миколаївської обласної державної адміністраці у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Представник відповідача Березанської державної районної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено підписом про отримання повідомлення в журналі розносної кореспонденції суду (а.с.116, 121, 134).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання відповідача, надала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

Виходячи з положень ст.223 ЦПК України, враховуючи, що учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, вільно розпорядились належними їм процесуальними правами та що їх неявка не перешкоджає належному з"ясуванню обставин справи, судом розглянуто справу без участі осіб, що не з"явились у судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №366 від 25 червня 2011 року одинадцяти громадянам України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності, які не надані у власність або користування, за межами населених пунктів в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 0,9999 га., у тому числі ОСОБА_1 - площею 0,0909 га (а.с.13-14).

29 червня 2011 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ № 644996 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4820983901:06:000:0195, що вбачається із копії державного акта (а.с.32).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами: повідомленням відділу у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 06 серпня 2018 року (а.с.18-20), Витягом із Публічної кадастрової карти України (а.с.21), повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (а.с.26), повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА (а.с.27-28), поземельною книгою (а.с.31-26).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 22 серпня 2018 року, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на території пляжів, відповідно до проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112 (а.с.27).

Як вбачається з інформації відділу у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідно до даних Національної кадастрової системи, приблизна відстань від південного краю спірної земельної ділянки до урізу води Чорного моря складає 12 метрів, до північної межі - 46 метрів (а.с.18-19).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА, спірна земельна ділянка розташована на території пляжів, що суперечить проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженому постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112 (а.с.27-28).

З повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області вбачається, що відповідно до даних реєстру, інформація щодо видачі/реєстрації ОСОБА_1 документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих у межах Березанського району Миколаївської області, в реєстрі відсутня (а.с.26).

З повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 04 вересня 2018 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутня будь-яка забудова, будівлі, недобудовані споруди, будівельні матеріали чи тимчасові споруди (а.с.30).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 ЗК України, частиною третьою статті 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя та в зоні пляжів Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними жділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянкук та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту серії ЯЛ №644996 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов"язання відповідача ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 366 від 25 червня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0909 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579, вул.Адміральська, 22, 54009) земельну ділянку площею 0,0909 га кадастровий номер 4820983901:06:000:0195 експертною грошовою оцінкою 278772 грн., розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04056693, вул.Центральна, 33, смт.Березанка Миколаївської області, 57400) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (вул.Спаська, 28, м.Миколаїв, ЄДРПОУ 02910048) судовий збір в сумі по 4293,29 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 28 січня 2021 року.

Суддя: