Ухвала суду № 94538477, 01.02.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3211/16-а

УХВАЛА

01 лютого 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Фіс В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву Головного управління пенсійного фонду у м. Львові про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14.01.2021 звернувся в суд з заявою про визнання виконавчого листа №462/3211/16-а, виданого Залізничним районним судом м. Львова 06.09.2019, таким, що не підлягає виконанню, покликаючись на те, що 09.11.2016 на адресу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова було скеровано звернення від 07.11.2016 з довідкою Прокуратури Львівської області від 04.07.2016 №18/1139, в якій зазначено, що довідку від 18.03.2016 №18/850 вих. 16 вважати не дійсною. Відтак, на думку заявника, оскільки ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 21.05.2020 про роз`яснення судового рішення, з урахуванням ухвали суду від 12.08.2020 про виправлення описки в описовій, мотивувальній та резолютивній частині постанови суду від 29.06.2016, вказано, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно здійснити на підставі довідки №18/850 вих. 16, а тому підстави для видачі виконавчого листа про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області №18/815 від 18.03.2016 – відсутні. За цих обставин просить заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 374 КАС України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду м.Львова від 29.06.2016 визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/815 від 18.03.2016, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області № 18/815 від 18.03.2016 та стягнуто на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили 05.10.2016.

06.08.2019 Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист №462/3211/16-а про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області №18/815 вих.16 від 18.03.2016.

06.11.2019 ухвалою суду замінено боржника управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно інформації одержаної з Автоматизованої системи виконавчого провадження 19.12.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Залізничного районного суду м.Львова від 29.06.2016 у справі №462/3211/16-а.

Ухвалою суду від 17.03.2020 виправлено помилку у виконавчому листі від 06.08.2019 №462/3211/16-а, вказавши номер довідки «№18/850 вих 16», замість - «№18/815».

Ухвалою суду від 21.05.2020 роз`яснено, що відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29.06.2016 у справі №462/3211/16-а Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова зобов`язане провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області від 18.03.2016 №18/815 вих.16, починаючи з 01.04.2016.

12.08.2020 ухвалою суду виправлено описку в описовій, мотивувальній та резолютивній частині ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21.05.2020 у справі №462/3211/16-а, вказавши номер довідки «№18/850 вих 16», замість - «№18/815».

Згідно ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею; коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред`явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов`язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, стаття 374 КАС України надає право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або боржника у певних випадках визнати цей виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Проте, заявником не наведено доводів, які б свідчили, що виконавчий лист видано судом помилково або, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, чи має місце добровільне виконання судового рішення боржником або ж іншою особою.

Крім того, заявником не наведено інші причини, які можуть стати підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що виконавчий лист був виданий у відповідності до вимог закону за рішенням суду, яке, на час його видачі, - набрало законної сили, при цьому на даний час триває примусове виконання за цим виконавчим листом, суд вважає, що відсутні передбачені ч. 2 ст. 374 КАС України підстави, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, а тому заява є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Мотиви, викладені боржником у заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню фактично свідчать про незгоду відповідача з рішенням суду та не бажанням його виконувати.

Відповідно до ч.5 ст.374 КАС України ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись статтями 248, 256, 241, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання виконавчого листа №462/3211/16-а, виданого Залізничним районним судом м.Львова 06.09.2019, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 01.02.2021 року.

Суддя:

.