Рішення № 94536997, 27.01.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.01.2021

ЄУН 937/4957/20

Провадження № 2/937/333/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом та припинення права власності на частку домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно: житловий будинок (Б-1) загальною площею 36,9 кв. м., житловою площею 21,5 кв. м., літня кухня (В-1), гараж (Г-1), убиральня (У), огорожа №1, - розташоване за адресою: АДРЕСА_1 – після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку спадкування за заповітом. Крім того, просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , - у зв`язку із її знесенням.

Позов обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 27.11.2019 року, видане Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 2669. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за заповітом, зокрема на Ѕ частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена частка домоволодіння належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.1982 року, посвідченого Мелітопольською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 963. 28 травня 2020 року позивачка, яка є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 на підставі заповіту, звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєднова О.А. з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану частку домоволодіння. Позивачем нотаріусу були надані наступні документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.12.1982 року, заповіт від 27.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О.А., технічний паспорт, який містить запис про власників домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , акт від 14.05.2020 року про знесення Ѕ частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_2 , паспорт позивача. Але у зв`язку із тим, що надані позивачем документи не відповідають дійсності, а саме: домоволодіння як об`єкт речового права перестало існувати, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено, про що свідчить постанова приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова О.А. від 28.05.2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Ѕ частка домоволодіння, власником якої була померла ОСОБА_3 , складається з: житлового будинку (Б-1) загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 21,5 кв.м., літньої кухні (В-1), гаражу (Г-1), убиральні (У), огорожи №1, - згідно з даними технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 14.05.2020 року. Інша 1/2 частка домоволодіння належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П. Зазначена частка домоволодіння складалася з житлового будинку (А-1) та прибудови (а-1). Під час обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок А-1 розмірами 8,70 х 6,30 м з прибудовою а-1 розмірами 3,50 х 3,70 м, Sзаг.= 38,7 кв.м., Sжит.= 19,9 кв.м., що складає 1/2 частину, знесено, будівельне сміття прибране, про що свідчить акт від 14.05.2020 р. Після знесення частки домоволодіння зв`язок і відповідачем ОСОБА_2 був втрачений. Отже, у зв`язку із знищенням своєї частки домоволодіння відповідачем ОСОБА_2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перестало існувати. Оскільки відсутній об`єкт речового права - житловий будинок, то відповідно відсутні і речово-правові відносини.

Позивачка у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача адвоката Літути С.В. надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області Шостак Д.Ю. у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, заперечують про задоволення позову в частині припинення права власності в повному обсязі на підставах письмових пояснень. Відповідно до письмових пояснень долучених представником відповідача зазначає,що на обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із тим, що подані нею документи не відповідають дійсності. Але чому саме подані документи не відповідають дійсності, позивачка у своїй позовній заяві не вказує. Щодо позовної вимоги позивачки про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння, хочемо зазначити наступне:

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Також відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Враховуючи дані норми законодавства вважаємо, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру а тому вважаємо що відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суду він не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , згідно копії свідоцтва про смерть виданого Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 27 листопада 2019 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис 2669 /а.с.4/.

ОСОБА_3 належить Ѕ частина домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 07 грудня 1982 року посвідченого Мелітопольською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 963 /а.с.5/.

Згідно договору купівлі-продажу від 02 листопада 1998 року посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П, Ѕ частка домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 /а.с. 11/.

Згідно акту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, правових консультацій, інжинірингу» від 14 травня 2020 року, під час обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок А1 розмірами 8,70х6,30 м з прибудовою а-1 розмірами 3,50х3,70 м, Sзаг. =38,7м2 Sжит. =19,9м2, що складає Ѕ частину право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1998 – знесено, будівельне сміття прибране. Земельна ділянка S=м2, зареєстрована на підставі рішення Мелітопольської міської ради від 20.10.1966 року /а.с. 13/.

Відповідно до заповіту складеного ОСОБА_3 «все майно, де б воно не знаходилося із чого б воно не складалося, що на день смерті буде належати і на що я за законом буду мати право, заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О.А., 27 червня 2017 року.

Відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину виданого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. від 28 травня 2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 відмовити у зв`язку з тим, що документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . не відповідають дійсності /а.с.15/.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що перешкодою для видачі нотаріусом позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом стало те що, документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно померлої не відповідають дійсності, а саме: Ѕ частина домоволодіння, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , як об`єкт речового права перестало існували у зв`язку із знищенням.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має прав прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, однак не має можливості оформити своїх спадкових прав у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі вище викладеного суддя вважає за необхідне визнати за позивачкою в порядку спадкування за заповітом права власності на Ѕ частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке за життя належало ОСОБА_3 . Частинами 1, 2 та 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У частинах 1 та 2 ст. 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Судом встановлено, що станом на час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 не є співвласником будинку по АДРЕСА_1 , реєстрацію права власності відповідно до вимог закону за позивачем не проведено, а тому не доведено порушенні її прав як співвласника домоволодіння які впливають на їх обсяг, на підставі зазначеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення права власності на частку домоволодіння.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 передчасно звернулась до суду за захистом прав, які виникають після державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та відповідно до Глави 26 ЦК України існують виключно між співвласниками нерухомого майна.

Крім того, ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного будинку.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи вищенаведене та відсутність у державному реєстрі прав, реєстрації права власності на нерухоме майно стосовно якого ОСОБА_1 заявлені відповідні позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на знищені прибудови, передчасними, оскільки позивач не довела, що часткове руйнування належного ОСОБА_2 нерухомого майна порушує її спадкові права за захистом яких вона звернулась до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом та припинення права власності на частку домоволодіння, – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКООП – НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право власності на Ѕ частку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 – після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП – НОМЕР_2 ,проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Мелітопольська міська рада, місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, 5, ЄДРПОУ 02140811.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: Т.В.Юрлагіна