Рішення № 94536875, 01.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5054/20

2/212/356/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б. за участю секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В липня 2020 року адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , який працював підземним стволовим на шахті «Степова» ПАВЛОВГРАДСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО ОБ`ЄДНАННЯ по добичі вугілля «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та помер від нещасного випадку на виробництві, що трапився з ним 05 серпня 1995 року при виконанні трудових обов`язків. Вказує, що моральна шкода позивача ОСОБА_1 полягає в тому, що смерть рідної людини невідновлена втрата, яка спричиняє страждання та хвилювання. Залишившись без батьківської допомоги, він був вимушений покинути навчання та йти працювати, щоб утримувати матеріально матір і сестер. Просив стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 330 610 гривень 00 копійок, а також відшкодувати судові витрати по справі, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 5 000 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 серпня 2020 року Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання представниці відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про продовження процесуального строку для надання відзиву задоволено частково та надано строк у десять днів з 31 серпня 2020 року для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2020 року відмовлено представниці відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в клопотанні про продовження процесуальних строків для надання відзиву.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного суду справи № 210/2271/19.

11 січня 2021 року Ухвалою суду поновлено провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 01 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відмовлено представниці відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в клопотанні про витребування доказів та призначення експертизи.

Представниця відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Марченко О.Д. скористалася правом подання відзиву в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає його вимоги не обґрунтованими. Зазначила, що статтею 440-1 Української РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб, однак не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого. Окрім того, відповідно до Наказу директора шахти «Степова» в/о «Павлоградвугілля» від 30.08.1995 року № 1930 сім`ї померлого сплачено одноразову виплату у розмірі 5-ти кратного річного середнього заробітку ОСОБА_2 та річного середнього заробітку ОСОБА_2 .. Відповідно до наказу директора шахти «Степова» в/о «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди № 2085 від 29.09.1995 року виплачено матері позивача 12 000000, 00 карбованців. Відтак, всі зобов`язання , які виникли внаслідок нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_2 та передбачені законодавством чинним на 1995 рік, відповідачем виконано у повному обсязі та вимоги позивача вважають безпідставно висунутими. Звернули увагу суду, що у відповідності до пункту 11:2 Акту Н-1 № 135 про розслідування причин нещасного комісіє встановлено , що причинами нещасного випадку з ОСОБА_2 стали: сердцево -судина недостатність, коронаросклероз, ішемічна хвороба серця, тобто смерть ОСОБА_2 настала внаслідок природних причин і не спричинена жодними шкідливими факторами або небезпечними факторами виробництва. Пунктом 1362 Акту Н-1 встановлено відсутність вини підприємства в настанні з ОСОБА_2 нещасного випадку, що унеможливлює покладення обов`язку на відповідача у відшкодуванні моральної шкоди. Заперечували щодо стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки вони є документально не підтвердженими, завищеними та такими що не відповідають критерію розумності їхнього розміру і принципу співмірності, який закріплений на законодавчому рівні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис 1259 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків з батьком позивача ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством 15 серпня 1995 року складено акт № 13 про нещасний випадок. Винних осіб не встановлено (а.с. 4).

Причиною смерті ОСОБА_2 стала ішемічна хвороба серця, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , актовий запис № 214 (а.с. 7).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо правовідносин, які склались між сторонами у справі та законодавчих норм, що підлягають застосуванню суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту смерті його батька під час нещасного випадку, що стався з ним на робочому місці 05 серпня 1995 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався з батьком позивача на робочому місця під час виконання трудових обов`язків та призвів до його смерті, про що складено акт № 135 від 15.08.1995 року.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч. 4 ст. 43 Конституції України.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч. 2 ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною його смерті, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - сину померлого, у зв`язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частковому розмірі.

Нормами статті 4401 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 4401 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Аналогічні висновки, викладено у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19,) та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 210/2227/19 (провадження № 61-18269св19).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені норми закону у поєднанні зі статями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30000,00 грн., а максимальний 1 200 000,00 грн.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.

Батько позивача загинув на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

Внаслідок його смерті позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, позбавлений моральної та матеріальної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 330 610,00 гривень.

Разом з тим вважає, що з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті батька позивача, вік позивача в якому ним було втрачено батька (20 років), беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який втратив підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2 500 гривень.

Що стосується витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги № 42/20 від 07 липня 2020 року, акт виконаних робіт від 10 липня2020 року відповідно до умов договору № 42/20 від 07.07.2020 року у справі, розрахунок судових витрат на правову допомогу, згідно якого позивачу ОСОБА_1 надана правова допомога на загальну суму - 5 000 гривень, яка полягає у наданні усної консультації (1 година) - 450 гривень, правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години) - 900 гривень, формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин) - 250 гривень, копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин) - 150 гривень, вивчення судової практики ( 1 година 30 хвилин) - 550 гривень, складання позовної заяви ( 2 години ) - 1000 гривень, та судове представництво (орієнтовно 2 години) - 1700 гривень. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 42 від 07.07.2020 року позивачем сплачено 5000 гривень адвокату Карнаух Т.В. (а.с. 11-15).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

Однак зважаючи, на те, що розгляд справи відбувається у письмовому провадженні, тому судові витрати на правову допомогу в частині судового представництва (1 700 грн.), задоволенню не підлягають, оскільки такі дії представником позивача - адвокатом Карнаух Т.В. не вчинялися. Таким чином, виконано робіт на суму 3 300 грн.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 3 300,00 гривень, при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), а також враховано складність справи та виконаних представником робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони позивача.

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. 4401 ЦК Української РСР, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,137,141,258-259,263-265,354 ЦПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 ( двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на користь держави судовій збір в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 300 ( три тисячі триста ) гривень 00 копійок.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» місцезнаходження юридичної особи: 51400, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄРДПОУ 00178353.

Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2021 року.

Суддя: І. Б. Чайкін