Рішення № 94536828, 01.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7448/20

2/212/758/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року адвокат Бутко Олександр Олександрович який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який працював підземним прохідником дільниці № 4 шахти «Родіна» та помер від нещасного випадку на виробництві, що трапився з ним 16 жовтня 2002 року при виконанні трудових обов`язків. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, смерть рідної людини невідновлена втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Залишившись без батьківської допомоги, погіршився матеріальний стан сім`ї, оскільки заробіток батька був єдиним джерелом доходу сім`ї. Він був неспроможній у повній мірі задовольнити свої нагальні життєві потреби через вкрай скрутний матеріальний стан. Просив стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 420 400 гривень 00 копійок, а також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі. Поновлено провадження ухвалою від 11 січня 2021 року.

Представниця відповідача - адвокат Ніколенко К.В. скористалася правом надання суду відзиву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що вимоги останнього не обґрунтовані. Вказала, що відповідно до акту № 19/2002 від 30.10.2002 року комісією з розслідування нещасного випадку, який стався з батьком позивача - ОСОБА_2 , встановлено, що до моменту настання нещасного випадку ОСОБА_2 виконання наряду не розпочинав, підставою настання нещасного випадку було раптове падіння скреперної лебідки, а не грубе порушення роботодавцем ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» вимог законодавства з охорони праці. Таким чином, вина підприємства, як роботодавця, за не забезпечення безпечних умов праці, відсутня. Звернула увагу суду, що ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» не заперечує проти того, що стався нещасний випадок з ОСОБА_2 , але акту 19/2002 від 30.10.2002 року не можу бути взятий судом, як доказ заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки він встановлює лише причини настання нещасного випадку, а не наявність моральних страждань. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди після спливу 18 років з моменту настання смерті його батька, тобто з пропущенням строку, про поновлення якого останній не просив суд, отже вважає, що з цієї підставі в позовних вимог позивачу слід відмовити. Вказала, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 ,виданого 22 грудня 1997 року ВІДДІЛОМ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ ВИКОНКОМУ САКСАГАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ МІСТА КРИВОГО РОГУ, актовий запис 1149 (а.с.6).

При виконанні трудових обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком позивача - ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством 30 жовтня 2002 року складено акт № 19/2002 про нещасний випадок. Встановлено винних осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_3 - в.о. гірничого майстра дільниці шахти «Родіна»; ОСОБА_4 - начальник дільниці № 4 шахти «Родіна»; ОСОБА_5 - заступник головного інженера шахти «Родіна»; ОСОБА_6 - в.о. головного інженера шахти «Родіна» (а.с. 4 - 5).

Причиною смерті ОСОБА_2 стала механічна асфіксія при задавлені органів грудини та черева; нещасний випадок пов`язаний з виробництвом що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого 21 жовтня 2002 року УПРАВЛІННЯМ ЮСТИЦІЇ МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, актовий запис № 1676 (а.с. 3).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо правовідносин, які склались між сторонами у справі та законодавчих норм, що підлягають застосуванню суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту смерті його батька під час нещасного випадку, що стався з ним на робочому місці 16 жовтня 2002 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався з батьком позивача на робочому місця під час виконання трудових обов`язків та призвів до його смерті, про що складено акт № 19/2002 від 30 жовтня 2002 року.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч. 4 ст. 43 Конституції України.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч. 2 ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною його смерті, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - сину померлого, у зв`язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частковому розмірі.

Нормами статті 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 4401 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Аналогічні висновки, викладено у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19,) та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 210/2227/19 (провадження № 61-18269св19).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені норми закону у поєднанні зі статями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30000,00 грн., а максимальний 1 200 000,00 грн.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.

Батько позивача загинув на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

Внаслідок його смерті позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, позбавлений моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 420 400 гривень 00 копійок.

Разом з тим вважає, що з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті батька позивача, вік позивача в якому ним було втрачено батька (5 років), беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який втратив підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

Щодо посилань представниці на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті сина, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки за приписами статті 83 ЦК України УРСР 1963, виходячи з вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються, що кореспондується з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 268 ЦК України, передбачає, що позовна давність не поширюється: на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2000 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 4401 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовій збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 01 лютого 2021 року.

Суддя: І. Б. Чайкін