Рішення № 94536005, 28.01.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.01.2021

Справа № 334/8221/19

Провадження № 2/334/1028/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Сагайдак Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Надра» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом стягнення неустойки (пені, штрафу), упущеної вигоди, моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та просить стягнути з відповідача шкоду, завдану несвоєчасною виплатою за курсом 23,13058 грн за долар США гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Надра» за період з 05.06.2015 року по день подання позовної заяви, яка складається з: неустойки (пеня, штраф) -279509,48 грн; упущена вигода – 18953,04 грн; моральна шкода – 10 000,00 грн; а також компенсацію втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних) за період з 05.06.2015 року по 05.12.2019 року : сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції – 38 110,29 грн, три проценти річних – 3446,01 грн. А всього просить стягнути з відповідача 350 018,82 грн.

26.01.2021 року позивач подав клопотання в порядку ст. 182, 183 ЦПК України, проте фактично позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, оскільки просить стягнути суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за період з 05.06.2015 року по 17.12.2020 року в розмірі 14 447,70 грн, та три проценти річних в розмірі 4211, 79 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.06.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту), оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» (далі Договір), відповідно до якого позивач передав, а Банк прийняв на вкладний рахунок 4500 доларів США строком на 6 місяців, з процентною ставкою 12,5 % річних. Строк дії договору закінчився 26.12.2014 року, але повернення коштів та нарахованих відсотків не відбулось, хоча вона завчасно звернулася з заявою про припинення договору та виплату вкладу із відсотками.

На підставі постанови Правління НБУ від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра».

21.04.2015 року позивачу через ПАТ «Банк Кредит Дніпро» було виплачено кошти за вкладом в розмірі 85 457,47 грн. При здійсненні виплати застосовано курс 17,999763 за долар США, який був встановлений на 05.02.2015 року, замість курсу 23,13058 за долар США, який був встановлений на 06.02.2015 року. У зв`язку з цим неотримана сума вкладу установить 25 153,35 грн, 3 проценти річних за період з 26.12.2014 року по 06.02.2015 року – 372,63 грн, а всього – 25525,98 грн.

Термін здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Надра» з 06.02.2015 по 04.06.2015 року. Тобто, належна позивачу сума мала бути виплачена в першу чергу в період здійснення тимчасової адміністрації, про що було зазначено в оголошенні банку про виплати вкладникам від 20.04.2015.

Позивач вважає, що ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду порушив грошове зобов`язання, а тому відповідно до ст. 566 ЦК України несе таку ж саму відповідальність, яку б несла сторона договірних відносин, тобто Банк, на підставі ст.ст. 611, 623, 625 ЦК України, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» неустойку (пеню, штраф) за останні 12 місяців перед зверненням до суду: 25 525,98 грн х 365 днів х 3 відсотки, що становить 279, 509, 48 грн., завдану несвоєчасною виплатою гарантованих Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» коштів за вкладом.

Позивач просить на підставі ч.2 ст. 22, ст. 623 ЦК України стягнути з відповідача також упущену вигоду за період з 01.05.2015 по 01.12.2019 у сумі 18 953, 04 грн. Упущена вигода полягає тому, що вказані недоотримані кошти у сумі 25 525,98 грн. позивач міг розмістити на депозитівказану суму та отримати дохід в розмірі 16,5 процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання відповідачем недоговірного зобов`язання з виплати, на підставі ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України. Стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем недоговірного зобов`язання з виплати відшкодування за вкладом в неплатоспроможному банку позивач був вимушений протягом майже 4,5 років вести з відповідачем тривале і виснажливе претензійне листування і судову тяжбу, що значно погіршило стан здоров`я позивача.

Розмір компенсації за спричинену моральну шкоду, яка буде достатньою для відновлення душевного стану позивача у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України визначається позивачем у сумі 10000 гри., що, на його думку, з урахуванням вимог розумності і справедливості цілком буде відповідати характеру протиправних дій та бездіяльності відповідача і глибині душевних страждань позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України. Зобов`язання відповідача виплатити суму вкладу 25525,98 грн відповідачем не було виконано з дати закінчення тимчасової адміністрації, тобто прострочення грошового зобов`язання мало місце з 05.06.2015 року по 05.12.2019 року.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повернення вкладу, тобто з 05.06.2015 і по 05.12.2019, складає 38110,29 грн (індекс інфляції за вказаний період складає 149,3 %.

Також просить суд стягнути з відповідача передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних, що має компенсаційний характер завданих несвоєчасною виплатою гарантованого законом відшкодування коштів за вкладом на користь позивача: 25525,98 грн. х 3% х 4,5 років = 3446,01 грн.

Позивач вважає, що з вини відповідача не було своєчасно виконано відшкодування суми депозитного вкладу, так як це стало причиною відмови банка виконати делеговані йому Фондом повноваження по виплаті вкладнику коштів, що призвело на думку позивача, до нанесення йому матеріальних збитків та моральної шкоди.

20.03.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву. У відзиві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що Фонд не порушував прав позивача, оскільки частину своїх повноважень делегує Уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку. Статтею 28 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та визначення суми, що підлягає відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Фонд у цьому спорі не виступає сторона цивільно – правового спору, оскільки відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює владні повноваження у сфері гарантування вкладів фізичних особам, вчиняє дії та приймає рішення в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Стягнення грошових коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечать нормам Закону, оскільки Фонд гарантування не є боржником в розумінні ЦК України, який прострочив виконання грошового зобов`язання. Фонд гарантування вкладів відшкодовує виключно суму вкладу та відсотків в граничному розмірі до 200 000, 00 грн. Фонд за власний рахунок не платить за власний рахунок неустойку, штрафи, пеню, інфляційні, річні та інше за неналежне виконання чи невиконання зобов`язань банку перед своїми кредиторами.

Крім того, відповідач звертає увагу, що сфера дії Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на відносини між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Фонд є установою, яка не має на меті отримання прибутку та не є надавачем фінансових послуг в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є правонаступником банку, що ліквідується, тому відповідач вважає, що на правовідносини, що склалися між сторонами не поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

З цих підстав, відповідач просив суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України .

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя районного суду міста Запоріжжя від 16.06.2020 року провадження у справі закрито.

Запорізький апеляційний суд постановою від 10.11.2020 року ухвалу Ленінського районного суду від 16.06.2020 скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

23.11.2020 року матеріали справи повернулись з Запорізького апеляційного суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передано на розгляд судді Філіпової І. М.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позову заяву в повному обсязі на підставі його письмових пояснень та письмових доказах, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 1957980, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» (далі Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а Банк прийняв на вкладний рахунок 4500 доларів США строком на 6 місяців, з процентною ставкою 12,5 % річних. Строк дії договору закінчився 26.12.2014 року, але повернення коштів та нарахованих відсотків не відбулось.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 від 23 квітня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05 червня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05 червня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 04 червня 2015 р. № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» строком на 1 рік з 05 червня 2015 р. до 04 червня 2016 року включно.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцію Фонду гарантування прийнято рішення від 28 квітня 2016 року № 616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» строком на два роки до 04 червня 2018 включно, рішення від 03 листопада 2016 р. № 2342 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 03 червня 2020 року включно.

Розмір заборгованості перед ОСОБА_1 по вкладу та відсоткам станом на 06.02.2015 становила 4500,00 доларів США та 282,02 доларів США відповідно.

21.04.2015 року позивачу було виплачено гарантовану суму відшкодування як вкладнику ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 85457,47 грн.

Вважаючи, що Фонд розраховуючи гривневий еквівалент суми відшкодування, керувався курсом Національного банку України 17,999763 грн за 1 долар США, який діяв до 14 години 06 лютого 2015 року, в той час як мав бути врахований законодавчо врегульований курс 23,130580 грн за 1 долар США, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення з відповідача, завданої несвоєчасною виплатою за курсом 23,13058 грн. за долар США гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Надра», за період з 01.05.2015 року по день подання даної заяви – 80022,46 грн., в тому числі: невиплаченого залишку у розмірі 25153,35 грн; неустойки (пені, штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за останній рік перед подачею позову - 8541,81 грн; майнової відповідальності в розмірі 3% річних - 3545,59 грн; збитки від інфляції - 13280,97 грн; завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 16,5 % річних - 19500,74 грн станом на день подання даної заяви, а також відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, а також віднести до першої черги виплати на користь ОСОБА_1 (справа №280/6460/19).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року позовні вимоги задоволені частково. З Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стягнуто на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого залишку у розмірі 25 153, 35 грн за вкладом у ПАТ КБ «Надра» та 372, 63 грн – 3 проценти річних за прострочення повернення вкладу за період з 26.12.214 року по 06.02.2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року залишено без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року в частині вимог про стягнення моральної шкоди та стягнення упущеної вигоди відмовлено позивачу, суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині закрити.

Як зазначено у частині 1 статті 3 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно підпунктів 3, 5 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів,пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку, нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками і кредиторами.

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; переказ коштів; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринку цінних паперів; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, що підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 в якій Верховний Суд зазначив: «...За змістом ст. З Закону № 4452-УІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні...».

Таким чином, Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку (стаття 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Тобто, Фонд гарантування є державною установою, яка виконує спеціальні функції, та не має на меті отримання прибутку, не є правонаступником ліквідованих банків та не відповідає за зобов`язаннями банків.

Відповідно до статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Тобто, Фонд гарантування відшкодовує виключно суму вкладу та відсотків в граничному розмірі до 200 000 грн. Фонд гарантування не платить за власний рахунок неустойку, штрафи, пеню, інфляційні, річні та інше за неналежне виконання чи невиконання зобов`язань Банку перед своїми кредиторам Банку.

Дане підтверджується також позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.06.2019 справа № 756/2762/17 (провадження № 61-43494св18).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надавав фінансових послуг позивачу в розмінні Закону України «Про захист прав споживачів», тому відповідно на правовідносини, які склалися між сторонами не розповсюджуються вимоги вказаного закону, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені, штраф) у розмірі 279 509, 48 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Крім того, позивач просить стягнути шкоду з Фонду, а не гарантовану суму відшкодування, що прямо суперечить нормам спеціального Закону. Законом встановлено мораторій на стягнення коштів Фонду гарантування, а виплата таких коштів можлива лише відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ст. 20 Закону).

Стягнення коштів з Фонду не узгоджується із приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09.08.20 року № 14, та Положення про порядок визначення банків-агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 12.07.2012 року № 6.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 20.01.2016 року в справі №6-2759цс15, вимоги ст.625 ЦК не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач не є боржником у розумінні ЦК України, то до нього не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу з урахуванням суми інфляції та трьох процентів річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 255, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 526, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»,

ВИРІШИВ:

Закрити провадження за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Надра» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом стягнення неустойки (пені, штрафу), упущеної вигоди, моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних в частині позовних вимог стягнення упущеної вигоди в розмірі 18 953, 04 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Надра» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом стягнення неустойки (пені, штрафу), упущеної вигоди, моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних – відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 01.02.2021 року о 16 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Надра», адреса місцезнаходження: адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17.

Суддя: Філіпова І. М.