Рішення № 94535298, 18.01.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/70/20

Провадження № 2/331/104/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря - Рухлової М.Ю.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Романцов Ігор Анатолійович про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Романцов І.А. про визнання недійсним договору іпотеки. В обґрунтування позову зазначено, що 15.12.2006 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит № 53-06 квф, за яким ОСОБА_2 було строком на 20 років надано кредитні кошти в розмірі 40 000 дол. США. Також, 15.12.2006 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Іпотечний договір № 1444-06 ІП, за яким для забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит в іпотеку була передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 р., укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», право вимоги за вказаними договорами перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи». Вважає, що Іпотечний договір № 1444-06 ІП від 15.12.2006 р. є недійсним з моменту укладення, оскільки на момент укладення ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Іпотечного договору № 1444-06 ІП від 15.12.2006 р. позивач не давала письмової чи іншої згоди на його укладення, також була співвласником квартири на праві спільної сумісної власності. Договір застави уклали на частину квартири, до якої не мають відношення, без участі і без згоди власника частини квартири. Таким чином, сторони уклали договір застави на належну ОСОБА_2 частку квартири без її визначення і без виділу її в натурі та без реєстрації права власності на цю частку квартири, як окремий об`єкт нерухомості. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати недійсним з моменту вчинення Іпотечний договір № 1444-06 ІП від 15.12.2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Романцовим І.А., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

13.02.2020 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до умов договору Іпотеки, ОСОБА_2 засвідчив, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності. В подальшому рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2012 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.07.2013 року на підставі апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» було визнано право власності на 1/2 квартири, що є предметом іпотеки за позивачем. В момент укладання договору кредиту та договору іпотеки, право власності на квартиру, що є предметом договору іпотеки, належало ОСОБА_2 . Разом з тим, відсутність згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним з подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. В момент укладення договору іпотеки та в подальшому, право власності належало на праві власності ОСОБА_2 , та поділ майна подружжя було здійснено лише в 2013 році. Та в момент укладення договору іпотеки первинний кредитор був повідомлений, що право власності на предмет іпотеки належить виключно ОСОБА_2 . Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що про порушене право вона дізналася в 2020 році, адже рішення про поділ майна подружжя було винесено в 2013 році, яке змінено рішенням Апеляційного суду Запорізької області 02.07.2013 р. Тобто, в 2013 році позивачу було відомо про укладення договором іпотеки, з вищевказаним позовом позивач звернулась в 2020 році, тобто з пропуском строку. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд в задоволенні позову відмовити.

19.02.2020 року приватним нотаріусом Запорізького МНО Романцовим І.А. було надано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що під час посвідчення ним 15.12.2006 року Іпотечного договору, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 подав нотарусу свій паспорт, в якому була відсутня позначка про реєстрацію шлюбу, а також заяву, в якій повідомив, що він у шлюбі, в тому числі фактичному, не перебуває.

04.03.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що в даному випадку ст. 369 ЦК України не може бути застосована, оскільки діють спеціальні норми права щодо розпорядження спільним майном, закріплені у Сімейному кодексі та Законі України «Про іпотеку». Не має значення та обставина, що на момент укладення оспорюваного правочину ще не був встановлений факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю. Головне те, що на той час вони дійсно проживали однією сім`єю, що пізніше було встановлено рішенням суду. Необізнаність однієї зі сторін договору іпотеки про дану обставину, не може бути приводом для порушення прав позивача щодо квартири. 21.12.2016 р. після повторного звернення до державного реєстратора Бровкіна М.Ю. зареєструвала право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання відповідача на те, що про порушення прав вона дізналася у 2013 р. є безпідставним, оскільки ніяких прав щодо квартири у 2013 р. ще не було. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького МНО Романцов І.А. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його присутності, просив взяти до уваги попередньо надані пояснення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 15.12.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит № 53-06 квф, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 40 000 доларів США для придбання ним у власність нерухомості житлового призначення, а саме: 2-х кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.12.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено іпотечний договір № 1444-06ІП з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит № 53-06 квф від 15.12.2006 р.

Згідно з п. 1.2, 1.3 Іпотечного договору № 1444-06ІП, предметом іпотеки є 2-х кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю, а саме: ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького МНО Романцовим І.А. 15.12.2006 р.

На виконання ухвали суду від 05.05.2020 р., приватним нотаріусом Запорізького МНО Романцовим І.А. надано копій документів, на підставі яких ним було посвідчено Іпотечний договір № 1444-06 ІП, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 15.12.2006 року, так ОСОБА_2 до приватного нотаріуса 15.12.2006 р. було подано заяву в якій зазначено, що зміст ст.ст. 64,74 СК України йому роз`яснено, у зв`язку з чим засвідчив, що у шлюбі, в тому числі у фактичному, не перебуває.

ТОВ «Кредитні ініціативи» є іпотекодержателем зазначеної двокімнатної квартири на підставі договору відступлення права вимоги від 17.12.2012 р., укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що встановлено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2012 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу - задоволено, встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без шлюбу у період з червня 2006 року по 04 жовтня 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2012 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - задоволено, визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 2/3 частки та за ОСОБА_2 на 1/3 частку двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.07.2013 року, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2012 року в частині визначення часток у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 змінено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку та за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 574 в контексті ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст.ст. 577, 585 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно зі ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Однак, при вирішенні даного спору, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 21 СК України, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У зв`язку з цим, суд вважає необґрунтованим посилання позивача як на підставу для задоволення позову на порушення вимог ст. 65 СК України при укладенні іпотечного договору через неотримання її згоди, як дружини іпотекодавця ОСОБА_2 , при укладенні такого договору, оскільки на час укладання кредитного договору та договору іпотеки квартири, а саме 15.12.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у шлюбі, в рішенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2012 р. встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано з 04.10.2008 року, у зв`язку з чим її згода на укладання договорів ОСОБА_2 була не обов`язковою.

Таким чином, в момент вчинення спірного правочину - іпотечного договору від 15.12.2006 року, відповідач ОСОБА_2 не перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем, одноособово уклав в цей же день договори кредитування та купівлі-продажу зазначеної квартири, на що законом або іншими нормативними актами не вимагалося обов`язкової згоди позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що в момент вчинення спірного правочину сторони дотрималися вимог ст.203 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання цього правочину недійсним.

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

З урахуванням зазначеного, та приймаючи до уваги, що факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, а також належність їм майна на праві власності встановлено тільки рішенням суду - 02.07.2013 року та що на момент укладення оспорюваного правочину (15.12.2006 року) єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був відповідач ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, з огляду на те, що на момент придбання зазначеної квартири та укладання 15.12.2006 року договорів купівлі-продажу квартири, договору кредитування та договору іпотеки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, вели спільне господарство, були об`єднані спільним побутом, а тому ОСОБА_1 могла бути обізнана щодо наявності укладеного ОСОБА_2 15.12.2006 року договору іпотеки, рівно як і з умовами цього договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 203, 215, 547, 575, 585 ЦК України, ст. ст. 21, 65, 69, 74 СК України, ст. ст.1, 18 Закону України «Про іпотеку», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Романцов Ігор Анатолійович про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2021 року.

Суддя: В.М. Світлицька