Ухвала суду № 94533067, 01.02.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/319/21

2-з/264/1/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н.В., за участю секретаря судового засідання Атанової Г.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2021 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову в порядку п.1 ч.1 ст152 ЦПК України. В обґрунтування заяви зазначає, що з 05.06.1982 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . За період шлюбу подружжя придбало декілька транспортних засобів, на які наразі постановами виконавців Кальміуського ВДВС м. Маріуполя Східного МРУ МЮ накладено арешт та оголошено в розшук в рамках виконавчого провадження, де її чоловік є боржником. Фактичне місце розташування транспортних засобів невідоме, їх передано в оренду третій особі. З огляду на те, що об`єкти нерухомості були набуті під час перебування у зареєстрованому шлюбі, тобто набуті подружжям у спільну сумісну власність, ОСОБА_1 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зняття арешту з майна. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявниця вказує, що метою запобігання обмеження її права власності, що передбачає вільне володіння, розпорядження та користування майном, задля звернення до Кальміуського ВДВС м. Маріуполя Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо виключення майна, яке є спільною власністю подружжя, з переліку особистого майна ОСОБА_2 , що підлягає зверненню стягнення та проведення подальших виконавчих дій тільки стосовно його особистого майна, просить суд забезпечити позов шляхом заборони Кальміуському відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполь Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) вчиняти будь-які дії стосовно наступного майна: КАМАЗ 5320 10850, (1981), червоний, державний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 СБ 92В-2 10850, (1987), зелений, № двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , MAN F 90 11967, (1994), червоний, № двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , KASSBOHRER SKM 10-22L, (1980), сірий, державний номер НОМЕР_6 , КАМАЗ 5320 10850, (1987), синій, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), білий, № двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 , КАМАЗ 53208, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , КАМАЗ 5511 СБ-92-1А 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , ВАЗ 21043 ЗНГ1453, (2005), зелений, № двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 , навантажувач П-4-85, заводський № НОМЕР_17 , двигун №4133 (2002), державний номер НОМЕР_18 до пред`явлення позовної заяви, на час розгляду справи за позовом та набрання рішенням законної сили.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявниці, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві та наслідком у формі потенційної загрози виконанню майбутнього рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Судом встановлено, що 05 червня 1982 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 в Будинку одруження м. Жданова Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 05 червня 1982 року, актовий запис №1845. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

ОСОБА_2 є власником наступних транспортних засобів: КАМАЗ 5320 10850, (1981), червоний, державний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 СБ 92В-2 10850, (1987), зелений, № двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , MAN F 90 11967, (1994), червоний, № двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , KASSBOHRER SKM 10-22L, (1980), сірий, державний номер НОМЕР_6 , КАМАЗ 5320 10850, (1987), синій, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), білий, № двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , КАМАЗ 5511 СБ92-1А 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , ВАЗ 21043 ЗНГ1453, (2005), зелений, № двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 , навантажувач П-4-85, заводський № НОМЕР_17 , двигун №4133 (2002), державний номер НОМЕР_18 , які придбані в період шлюбу з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Постановою старшого державного виконавця Кальміуського ВДВС міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2019 року відкрито виконавче провадження №58447316 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 374400,00 грн. на підставі виконавчого листа №264/5566/17, виданого 07.02.2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області.

Постановою старшого державного виконавця Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі від 14.07.2020 року відкрито виконавче провадження №62564541 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2000000,00 грн. на підставі виконавчого листа №264/5710/17, виданого 13.07.2020 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області.

Постановами державних виконавців Кальміуського ВДВС накладено арешт на транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 : КАМАЗ 5320 10850, (1981), червоний, державний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 СБ 92В-2 10850, (1987), зелений, № двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , MAN F 90 11967, (1994), червоний, № двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , KASSBOHRER SKM 10-22L, (1980), сірий, державний номер НОМЕР_6 , КАМАЗ 5320 10850, (1987), синій, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), білий, № двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , КАМАЗ 5511 СБ92-1А 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , ВАЗ 21043 ЗНГ1453, (2005), зелений, № двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 , навантажувач П-4-85, заводський № НОМЕР_17 , двигун №4133 (2002), державний номер НОМЕР_18 та оголошено у розшук.

Враховуючи, що заявницею обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на вказане майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Згідно із положенням ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. ч.5-7ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Оскільки спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є вірогідність того, що спірне майно буде відчужено на користь третіх осіб, слід зазначити, що саме види забезпечення позову, як заборона відчуження та арешт майна, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання, а тому дійсно є всі підстави вважати, що під час розгляду справи судом майно може бути відчужено на користь третіх осіб чи вчинені будь-які інші дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Саме такі види забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами позивача ОСОБА_1 .

Суд вважає, що з огляду на норми ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судових рішень, застосування запропонованого заявником виду забезпечення позову фактично може призвести до зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і матиме наслідком порушення прав та законних інтересів інших осіб, що не допускається, а також суперечить чинному законодавству.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Одночасно, суд роз`яснює ОСОБА_1 , що відповідно до правил ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на транспортні засоби: КАМАЗ 5320 10850, (1981), червоний, державний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 СБ 92В-2 10850, (1987), зелений, № двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , MAN F 90 11967, (1994), червоний, № двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , KASSBOHRER SKM 10-22L, (1980), сірий, державний номер НОМЕР_6 , КАМАЗ 5320 10850, (1987), синій, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), білий, № двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , КАМАЗ 5511 СБ92-1А 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , ВАЗ 21043 ЗНГ1453, (2005), зелений, № двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 , навантажувач П-4-85, заводський № НОМЕР_17 , двигун №4133 (2002), державний номер НОМЕР_18 , які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_19 .

Заборонити будь-яким компетентним органам та особам, які уповноважені здійснювати перереєстрацію (зняття з обліку) транспортних засобів і у будь-який спосіб здійснювати дії, спрямовані на відчуження транспортних засобів, а саме: КАМАЗ 5320 10850, (1981), червоний, державний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ 5511 СБ 92В-2 10850, (1987), зелений, № двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , MAN F 90 11967, (1994), червоний, № двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , KASSBOHRER SKM 10-22L, (1980), сірий, державний номер НОМЕР_6 , КАМАЗ 5320 10850, (1987), синій, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), білий, № двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 , КАМАЗ 53208 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , КАМАЗ 5511 СБ92-1А 10850, (1992), зелений, № двигуна НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 , ВАЗ 21043 ЗНГ1453, (2005), зелений, № двигуна НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 , навантажувач П-4-85, заводський № НОМЕР_17 , двигун №4133 (2002), державний номер НОМЕР_18 , які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_19 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити ОСОБА_1 про те, що вона повинна пред`явити позов протягом десяти днів з дня винесення ухвали.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: Н. В. Литвиненко