Рішення № 94532656, 29.01.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1177/20

Провадження № 2/222/41/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представники позивача - Гребенюк О.С., Меркулова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що 31.08.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 31.08.2016 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн. Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. В редакції умов та правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банка заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна Голд». Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного

числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.Відповідач зобов`язався повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, однак ним не виконуються належним чином зобов`язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Станом на 15.06.2020 року відповідач має заборгованість в сумі 32073,85 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 23127,55 грн., заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 20,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8926,30 грн. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 32073,85 грн. за кредитним договором № б/н від 31.08.2016 року та судові витрати у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 16.09.2020 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім цього, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 18.12.2020 року за клопотанням відповідача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» виписку за особистим рахунком ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 (дата відкриття 06.07.2017 року, термін дії 03/21) та кредитній картці № НОМЕР_2 (дата відкриття 16.12.2018 року, термін дії 11/22).

Стороною відповідача у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подано. Інших клопотань учасниками судового процесу не заявлено.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду письмові пояснення, в яких позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивач просить суд стягнути з нього заборгованість станом на 15.06.2020 року, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23147,55 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 8926,30 грн. Проте, у анкеті-заяві позичальника від 31.08.2016 року процентна ставка не вказана. Крім цього, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відступні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.08.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов він розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви в розмірах і порядках нарахування. Крім цього, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони(банку), яка може

вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також, зазначає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин норми ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Вказує, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної цивільної справи не визнаються ним та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору укладеного між сторонами 31.08.2016 року шляхом підписання анкети-заяви. Таким чином, вищевказані умови надання банківських послуг не можуть застосовуватися при розгляді вказаної справи, тому як вони не є кредитним договором та не були ним підписані. В зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також просить справу розглянути без його участі.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до наступного.

Так, судом встановлено, що 31.08.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» (на той час ПАТ) з анкетою-заявою про бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 06.07.2017 року з терміном дії до 03/21, № НОМЕР_2 дата відкриття 16.12.2018 року з терміном дії до 11/22.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 22.02.2019 року розмір кредитного ліміту збільшено до 15000,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н від 31.08.2016 року, станом на 15.06.2020 року становить 32073,85 грн., з яких: з яких: 23127,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8926,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Також, до кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 31.08.2016 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.08.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (31 серпня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших

встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.08.2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Між тим, слід зазначити, що Умови та правила надання банківських послуг, в редакції, що діяла на момент підписання заяви, які додані позивачем до позовної заяви, не містять у пункті 2.1.1.2.12 обов`язку клієнта у разі порушення зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом сплатити проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, у розмірі 86,4 % - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

Умови та правила надання банківських послуг у редакції, яка почала діяти з 01.03.2019 року, на яку позивач посилається у позові, разом з доказами згоди відповідача на відповідні умови кредитування, суду не надані.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Таким чином, позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами в розмірі 8926,30 грн. слід відмовити.

Також, слід зазначити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 31.08.2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, є всі правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту станом на 15.06.2020 року в розмірі 23147,55 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено вірну суму судового збору в розмірі 2102,00 грн. і суд задовольнив 72,17% заявлених позивачем позовних вимог від суми 32073,85 грн., суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна розміру задоволених

позовних вимог в розмірі 1517,01 грн., решта суми судового збору пропорційна розміру позовних вимог, в яких позивачу відмовлено, стягненню на користь останнього не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 141, 178, 247, 253, 256-258, 259, 261, 263, 265, 268, 354, пп.15.5, п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) № б/н від 31.08.2016 року, яка виникла станом на 15.06.2020 року, в розмірі 23147 (двадцять три тисячі сто сорок сім) гривень 55 копійок та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1517 (одна тисяча п`ятсот сімнадцять) гривень 01 копійка, а всього 24664 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 56 копійок.

В решті частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.02.2021 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець