Ухвала суду № 94532241, 01.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1570/21

Провадження № 2-з/127/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має намір подати позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду до Верховного суду України та Державної казначейської служби України. Предметом позову про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, який ОСОБА_1 має намір подати є вимоги визнання незаконною постанови Верховного суду України від 14.08.2019 року у справі № 127/6381/17 і скасування зазначеної постанови.

Просив суд, забезпечити позов ОСОБА_1 до Верховного суду України і Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом заборони на виконання постанови Верховного суду України від 14.08.2019 року у справі № 127/6381/17 до винесення судового рішення за позовом.

У відповідності до ч.1ст.149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вінницьким міським судом Вінницької області постановлено рішення від 14.07.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, яким відмовлено в задоволені позову останнього в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07.08.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та частково задоволено позов останнього і стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 342 507 грн. моральної шкоди, рішення набуло законної сили (а.с.4-7).

ОСОБА_1 було подано до Державної казначейської служби України заяву про виконання судового рішення разом із виконавчим листом виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 22.08.2017 року по справі № 127/6381/17.

За результатами розгляду вказаних документів, державною казначейською службою України 17.08.2018 року було здійснено виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.08.2017 року по цивільній справі № 127/6381/17 (згідно виконавчого листа виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 22.08.2017 року) та перераховано кошти на користь ОСОБА_1 в сумі 342 507, 00 грн. моральної шкоди, платіжне доручення № 2729 від 14.08.2018 року.

Постановою Верховного суду від 14.08.2019 року частково задоволено касаційну скаргу Державної казначейської служби України та змінено рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.08.2017 року, зокрема зменшено розмір відшкодування шкоди з 342 507 грн. до 5000 грн. (а.с.10-16).

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус судів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Європейський суд з прав людини презюмує про те, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов"язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

ЄСПЛ 15.10.2009року було винесено "пілотне" рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" в якому зазначено що затримка у виконанні судових рішень є недопустимою, а також зазначає, що право на справедливий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенства права як складову частину спільної спадщини договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначенності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів ( Рішення " Брумареску проти Румунії").

Тому вимоги ОСОБА_1 , щодо заборони виконання Постанови Верховного Суду від 14.08.2019 року призведуть до наслідків, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони забов"язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію по правах людини і основновоположних свобод, а тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: