Рішення № 94530227, 27.01.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року справа № 542/674/20

провадження № 2/542/126/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз» про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

09.06.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Востокстройгаз» про розірвання договору оренди землі, вказуючи, що їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 642729 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5323484400:00:002:0316 площею 3,86 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначила, що, отримавши у вересні 2018 року від відповідача один з примірників договору оренди вищезазначеної земельної ділянки від 04.03.2009 року, укладеного між нею, як орендодавцем, та орендарем ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора ОСОБА_2 , вона дізналась, що спірний договір укладений терміном на 10 років, а державна реєстрації цього договору здійснена 12 грудня 2012 року.

З того часу вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням повернути належну їй земельну ділянку з тих підстав, що договір оренди землі від 04.03.2009 року, на її думку, укладений з порушенням вимог Закону України «Про оренду землі», ЗК України, ЦК України, та в ньому не зазначені всі істотні умови договору, відповідачем умови договору не виконуються, в зв`язку з чим договір підлягає розірванню, а земельна ділянка повинна бути повернута законному власнику.

Істотними умовами договору оренди землі від 04.03.2009 року, які в ньому не зазначені, вважає зазначення невірного розміру земельної ділянки, відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, відсутність зазначення проценту індексації, який повинен враховуватися при розрахунку орендної плати.

Також вказала, що невід`ємними частинами договору оренди землі повинні бути план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), врахування періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, які відсутні в спірному договорі оренди землі від 04.03.2009 року.

19.02.2020 року вона звернулася до відповідача з пропозицією про досудове врегулювання спору, на що отримала необґрунтовану, на її думку, відмову.

В зв`язку з неможливістю врегулювати даний спір в досудовому порядку, позивачка вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 47).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву від 27.01.2021 року про розгляд справи у його відсутність.

Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323484400:00:002:0316 площею 3,8600 га, яка розташована на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 642729, виданим відділом земельних ресурсів у Новосанжарському районі Полтавської області та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010854500052 (а.с. 9).

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Востокстройгаз» в особі директора ОСОБА_2 04 березня 2009 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,86 га, розташованої на території Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, терміном на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 532340004002810 від 12 грудня 2012 року (а.с. 6, 7).

Відповідно до акту прийомки-передачі земельної ділянки від 04 березня 2009 року, орендодавець - власник землі ОСОБА_1 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 3,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

19.02.2020 року позивачем ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Востокстройгаз» направлена пропозиція про досудове врегулювання спору з метою укладення додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 04.03.2009 року з проектом такої угоди (а.с. 10-12).

Листом ТОВ «Востокстройгаз» від 16.03.2020 року позивачу було відмовлено в укладенні додаткової угоди про розірвання договору оренди від 04.03.2009 року з тих підстав, що оренда земельної ділянки є законною, умови договору виконуються, права орендодавця не порушуються (а.с. 13).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.ст. 78, 152 та 153 Земельного кодексу України, ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки та право користування земельною ділянкою виникають тільки після державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладання спірного договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Спірний договір містить всі істотні умови договору оренди та відповідає вимогам законодавства, діючого на час укладення договору.

Відповідно до Правової позиції, викладеної в Постанові Пленуму Верховного суду України від 09.12.2015 року по справі № 6-849цс15, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотних умов, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», суд повинен установити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Укладення будь-якого договору передбачає собою досягнення домовленостей сторін, яка, в свою чергу, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

І хоча сторони вільні в укладенні договору та визначенні його умов, проте для кожного договору законодавством передбачені істотні умови, домовленість щодо яких обов`язково має бути досягнута.

За змістом статей 16, 18 та 19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Підписавши договір оренди землі на умовах, які були узгоджені з іншою стороною, з усіма наявними недоліками такого договору, сторона виражає волевиявлення та розуміє наслідки, а тому у суду не має підстав для розірвання договору, керуючись лише відсутністю в договорі однієї з істотних умов, передбачених законодавством.

Враховуючи, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно Постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №471/761/17-ц, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Зі змісту статей 525, 526 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданою нею шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини перша, друга статті 651 ЦК України).

Частиною першою статті 30 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У пункті 37 договору оренди землі від 04.03.2009 року сторонами погоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. А пунктом 39 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (а.с. 6, 7).

Однією із підстав розірвання договору оренди землі позивач зазначає відсутність в договорі кадастрового номера земельної ділянки, про що суд зазначає наступне.

Позивач звернулася до суду з позовом саме про розірвання договору. Розірвання договору - це дострокове припинення зобов`язання сторін, що виникли на підставі правомірного договору. Позивач договір оренди від 04.03.2009 року не оспорює, вимог про визнання такого договору недійсним не заявляла. Також позивач не зазначила, яким чином відсутність у договорі кадастрового номера належної їй земельної ділянки порушило її права, які саме та яким чином, а також що це є підставою для розірвання спірного договору.

Щодо доводів позивача про реєстрацію спірного договору оренди 12.12.2012 року, що збільшило строк оренди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, пунктом 8 укладеного між сторонами договору оренди землі від 04.03.2009 року встановлено, що договір укладено на 10 років.

Тобто, орендодавець, позивач ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір 04.03.2009 року, розраховувала, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчиться через 10 років, який на теперішній час триває та не закінчився, тобто таке право позивача не порушено.

Щодо передачі земельної ділянки в оренду без проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 договору оренди сторони передбачили, що зазначений договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Враховуючи, що умови договору оренди землі, зокрема пункт 8 договору встановлює строк дії договору з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, але не покладає на орендаря обов`язку здійснити розробку проекту землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни, не встановлює порядку і строків вчинення відповідних дій. Не містять такого обов`язку орендаря і інші положення договору, а отже доводи позивача про істотне порушення умов договору внаслідок не розроблення вказаного проекту є необґрунтованими, так як сторона договору не може бути зобов`язана до вчинення дій, не передбачених його умовами.

При цьому, необхідно мати на увазі, що сама норма частини першої статті 52 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь, в поточній редакції набула чинності 12.02.2015 року тоді, коли договір сторонами укладався 04.03.2009 року.

Крім того, умови договору про те, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту відведення, як то визначається в п. 18, та відповідно згаданий п. 8 - сторонами в передбачуваному законом порядку не оскаржувалися.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» від 04.06.2009 року статтю 22 Земельного кодексу України доповнено частиною четвертою з наступним змістом: «Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року № 191-VІІІ частину четверту статті 22 Земельного кодексу України виключено.

Відсутність проекту землеустрою не входить до переліку підстав розірвання договору оренди, зазначених у статті 24, 25 Закону України «Про оренду землі», отже не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем.

Таким чином, вказана позивачем підстава для дострокового розірвання договору у вигляді протиправної бездіяльності відповідача внаслідок не розроблення ним проекту землеустрою, не може вважатися достатньою правовою підставою в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору.

Про невиконання орендарем обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» чи передбачених умовами договору, а також інших підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки позивачем наведено та доведено не було.

Таким чином, враховуючи підстави заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про те, що правові та фактичні підстави для розірвання спірного договору оренди землі відсутні та в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку власнику є похідними від вимог про розірвання договору, вони також задоволенню не підлягають.

Також з огляду на відмову в позові відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 32, 71, 202-204, 215, 221, 222, 257, 261, 267, 319, 525, 526, 626, 638, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 77, 82, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 78, 124, 125, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 16, 18, 19, 27, 30, 31 Закону України «Про оренду землі», суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Востокстройгаз», місцезнаходження: вул. Центральна, 11, с. Крута Балка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39350.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко