Вирок № 94529946, 01.02.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 544/73/20

Провадження № 1-кп/524/103/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року. Колегія суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука в складі колегії суддів:

головуючої - судді Пальчик О.О.,

суддів Обревко Л.О., Малтиза А.В.,

за участі:

секретаря

прокурора Алєщенко Н.П.,

представника потерпілої Квас Г.Д.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Гармаша А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019170290000397 від 29.11.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українка, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не працююча, на утриманні має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , обвинувачена у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

У С Т А Н О В И Л А:

29 листопада 2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання, у орендованому будинку, за адресою АДРЕСА_2 , з 9 год. ранку розпивала спиртні напої разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 .

У ході розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин, розпочалася сварка, під час якої останній, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно наніс своїй дружині ОСОБА_1 не менше сімнадцяти ударів кулаками рук, ногами та дерев`яною битою в обличчя, по тулубу та кінцівках, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Цього ж дня, приблизно о 15 годині, під час продовження сварки, у ОСОБА_1 , котра перебувала у стані алкогольного сп`яніння, виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті своєму чоловікові ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 знаходячись у приміщенні спальні будинку, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом, скориставшись тим, що її чоловік ОСОБА_2 знаходився спиною до неї, взяла дерев`яну биту, яка має загальну довжину 65,5 см., із діаметром у середній частині 14,1 см. та нанесла нею, із великою силою, не менше дев`яти ударів, по спині та шиї свого чоловіка ОСОБА_2 , в область лівої та правої лопаток, ребер зліва та основи шиї, внаслідок чого останній упав на підлогу.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , переслідуючи мету позбавлення життя іншої людини, взявши обома руками господарську сокиру, пластмасове топорище якої має довжину 87 см., а металеве лезо ширину 8,5 см., нанесла нею із великою силою, не менше тридцяти шести ударів по задній та лівій поверхні голови (із зарубами та переломами кісток черепу і крововиливами під м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочку та синцями м`яких тканин в ділянці ушкоджень), обличчя і шиї, лівого плеча та надпліччя і лівої підпахвової ділянки та пальців лівої кисті свого чоловіка ОСОБА_2 , котрий в цей час лежав на підлозі кімнати. Від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 помер на місці події.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України не визнала, пояснила, що заподіяла смерть своєму чоловіку ОСОБА_3 з метою захисту свого життя і тому, на думку обвинуваченої, її дії необхідно кваліфікувати як вбивство вчинене при перевищенні меж необхідної оборони. По суті обвинувачення ОСОБА_1 показала, що зі своїм чоловіком ОСОБА_2 вона познайомилася у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та почала зустрічатися. У подальшому за пропозицією чоловіка вона разом зі своїм неповнолітнім на той час сином від першого шлюбу ОСОБА_4 переїхала жити до чоловіка у трикімнатну квартиру, що належала його батькам. Спочатку відносини між обвинуваченою та її загиблим чоловіком були добрі, але згодом останній почав зловживати спиртним та піднімати руку на обвинувачену. Після побиття обвинувачена неодноразово зверталася з заявами в органи поліції, але на прохання родичів свого загиблого чоловіка та самого чоловіка пробачала його та забирала скарги. У 2009 році обвинувачена та її загиблий чоловік офіційно взяли шлюб і народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження доньки, стосунки подружжя дещо покращилися, але приблизно через 4 роки ОСОБА_6 знову почав зловживати спиртним, інколи вживав наркотики та чинив насильство по відношенню до обвинуваченої. Зважаючи на таку поведінку обвинуваченого, ОСОБА_1 пішла від нього разом з дітьми жити до своєї матері але через деякий час, піддавшись на вмовляння чоловіка та свекрухи, а також бажаючи зберегти стосунки між своєю донькою та її батьком, ОСОБА_1 повернулася знов до чоловіка. Після цього, ОСОБА_6 знов почав зловживати спиртим, наркотичноми засобами та чинити насильство в сім`ї. У зв`язку з хворобою та лікуванням обвинуваченої її неповнолітня донька ОСОБА_7 протягом 2014-2016 років проживала переважно з свекрухою ОСОБА_8 . У 2017 році ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 проживали у місті Інгулець, а ОСОБА_6 намагався знайти, пропонував жити разом та періодично телефонував висловлюючи погрози вбити. Протягом 2018 -2019 року ОСОБА_6 періодично з`являвся до обвинуваченої то умовляв повернутися, а то висловлював погрози і застосовував насильство. Восени 2019 року обвинувачена та загиблий знову почали жити разом та переїхали до с. Повстин Пирятинського району Полтавської області де жили батьки ОСОБА_9 . Проживши у батьків близько місяця, обвинувачена разом з чоловіком винайняли будинок у м. Пирятин і почали жити окремо від батьків за адресою: АДРЕСА_2 .

29.11.2019 року обвинувачена прокинулась приблизно о 6 год. ранку щоб зібрати доньку до школи. Зібравши доньку, обвинувачена розбудила чоловіка, щоб той відвіз її до зупинки велосипедом, а сама почала збиратись на роботу. Приблизно о 9 год. ранку чоловік повернувся на підпитку та з пляшкою горілки, запропонував випити, на що обвинувачена погодилась та випила пару чарок. Потім зателефонувала мати обвинуваченого, він вийшов на вулицю, поговорив по телефону і повернувся в поганому настрої та почав чіплятися до обвинуваченої, ображати грубими словами, вдарив кулаком в обличчя декілька разів і вигнав на вулицю. Після цього приїхала господарка будинку ОСОБА_10 та запитала: «Що відбувається, чому на подвір`ї крик?» ОСОБА_10 повідомила, що сусіди скаржаться. ОСОБА_10 помітила, що обвинувачена побита та запитала чи це ОСОБА_4 її побив, на що обвинувачена відповіла, що так. Після цього ОСОБА_10 відвела ОСОБА_4 до спальної кімнати, вклала спати, а сама поїхала. Через деякий час, приблизно через п`ять хвилин, ОСОБА_6 знову вийшов з кімнати в агресивному стані та почав чіплятися до обвинуваченої, виштовхав обвинувачену на вулицю, викинув їй куртку і кросівки та закрив двері будинку. Сам ОСОБА_2 був одягнений на той момент в чорну футболку і сірі штани. Через деякий час обвинувачена замерзла та почала стукати в будинок. ОСОБА_6 відкрив двері, схопив обвинувачену за одяг та затяг її в будинок до спальної кімнати, кинув на підлогу по середині кімнати та почав наносити удари руками і ногами, потім - дістав дерев`яну палицю з-під ліжка та почав наносити удари цією палицею по голові і руках, а обвинувачена лежала на підлозі та намагалася закритися руками, кричала та прохала зупинитися. Потім ОСОБА_6 відійшов, а обвинувачена підвелася і побачила, що він стоїть з сокирою в руках напівобернутий лівим боком до неї та висловлював погрози зарубати. Побачивши в руках ОСОБА_4 сокиру, обвинувачена злякалася, схопила дерев`яну палицю (биту) і почала наносити своєму чоловіку удари цією палицею ззаду по спині для того, щоб він випустив сокиру і не напав на неї. Удари битою ОСОБА_4 не зупинили, він обернувся обличчям до обвинуваченої і замахнувся на неї сокирою. Сокиру він дістав десь з-під ліжка, поряд з яким було виявлено його тіло. В цей час обвинувачена схопила руками інший кінець сокири і потягла на себе, від чого ОСОБА_6 впав на підлогу на правий бік. В цей час, згідно показань обвинуваченої, вона та загиблий перебували на середині кімнати, де відбувалася подія. Після цього ОСОБА_4 намагався встати і висловлював в цей час погрози вбивством. Побоюючись цих погроз, обвинувачена вихопила з рук чоловіка сокиру і хаотично почала наносити йому удари сокирою. Під час нанесення ударів сокирою загиблий ОСОБА_6 перебував у лежачому положенні на правому боці. Протягом якого часу наносила удари сокирою загиблому обвинувачена точно пригадати не може через хвилювання, усвідомивши, що чоловік не виявляє ознак життя обвинувачена поставили поряд з ліжком сокиру, десь там же поставила і дерев`яну палицю. Загиблого вона не перевертала. В поліцію про те, що сталося обвинувачена повідомила самостійно, зателефонувавши з телефона загиблого чоловіка, через невеликий проміжок часу після того як виявила, що він мертвий. До приїзду поліції обвинувачена випила ще незначну кількість горілки, що залишалася у пляшці.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що їй інкримінується підтверджується такими доказами безпосередньо дослідженими та перевіреними в судовому засіданні.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка показала суду, що у 2007 році обвинувачена ОСОБА_1 вже наносила тілесні ушкодження її синові загиблому ОСОБА_2 , а саме - підрізала ножем. Про це потерпілій відомо зі слів медичних працівників, які зателефонували та повідомили про те, що ОСОБА_6 лежить у лікарні в реанімації з ножовим пораненням. Про те, що ОСОБА_4 поранила дружина, потерпіла дізналася від самого ОСОБА_9 , але заяву про злочин син тоді не писав. Офіційно ОСОБА_6 одружився з обвинуваченою ОСОБА_11 у червні 2009 року та жили у м. Кривий ріг Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дитина загиблого та обвинуваченої ОСОБА_5 . Після народження дитини обвинувачена зловживала спиртними напоями та інколи йшла з дому. Загалом у своїх вільних показаннях потерпіла ОСОБА_12 охарактеризувала обвинувачену негативно. 15.09.2019 року обвинувачена з чоловіком та дитиною переїхали у с. Повстин Пирятинського району та на протязі місяця жили у батьків загиблого, тобто в будинку потерпілої ОСОБА_8 та її чоловіка. 19.10.2019 року обвинувачена та її чоловік (загиблий ОСОБА_6 ) переїхали у м. Пирятин та почали жити в орендованому будинку, обвинувачена знову зловживала спиртними напоями. 29.11.2019 року в той день коли сталося вбивство ОСОБА_9 потерпіла розмовляла з ним по телефону приблизно в 13-14 год. В цей же день - 29.11.2019 року потерпіла забрала свою онуку ОСОБА_7 (доньку обвинуваченої) зі школи до себе додому. Потім в цей же день потерпіла зателефонувала власниці будинку, який орендували обвинувачена та загиблий та дізналася від квартирної власниці ( ОСОБА_10 ), що обвинувачена з загиблим сварилися в цей день та були обоє в стані алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_10 їх розборонила та вклала спати на ліжку у спальні. На запитання чи варто приїхати ОСОБА_10 відповіла потерпілій, що у обвинуваченої та загиблого все нормально. Однак в подальшому, у цей же день -29.11.2019 року приблизно в 21 год. 30 хв. потерпілій зателефонували працівники поліції та повідомили про те, що сталося. На запитання прокурора потерпіла також пояснила, що обвинувачена ОСОБА_1 не належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, могла на кілька днів піти з дому, зловживала спиртним. На запитання з приводу обґрунтування позовних вимог потерпіла відповіла, що на похорон сина вони з чоловіком витратили приблизно 20 тис. грн. На запитання судді ОСОБА_13 потерпіла відповіла, що ні вона, ні її загиблий син не зверталися з позовом про позбавлення обвинуваченої батьківських прав. Позов про розлучення загиблий не подавав, оскільки обвинувачена маніпулювала дитиною.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка показала, що обвинувачена ОСОБА_14 та її загиблий чоловік ОСОБА_6 винаймали будинок, що належить доньці ОСОБА_10 . Будинок почали винаймати у вересні 2019 року і до кінця листопада 2019 року. Свідок за цей час навідалася до будинку, де проживали ОСОБА_15 , всього три рази для отримання плати за оренду будинку. Свідкові здавалося, що обвинувачена із загиблим живуть добре, вони разом займалися домашнім господарством та дитиною. 28.11.2019 року свідок прийшла в будинок, де проживала ОСОБА_14 зі своїм загиблим чоловіком та отримала квартплату, а 29.11.2019 року свідок знову прийшла у справах до помешкання, де проживали ОСОБА_15 . До подружжя ОСОБА_15 свідок приїхала приблизно в 11 год. 40 хв. і побачила, що у ОСОБА_1 був синець зліва на обличчі, коліна брудні, а її взуття було на вулиці. Ще дорогою до будинку, якась жінка повідомила, що у дворі, де проживають ОСОБА_15 чути крик, сварку і гучно гримають дверима. Коли свідок зайшла на кухню, то виявила, що ОСОБА_17 та ОСОБА_4 обоє п`яні і сказали, що у них все добре, допомога не потрібна. Свідок умовляла подружжя не сваритися і розвела їх по різних кімнатах, порадивши проспатися, а потім з`ясовувати відносини у тверезому стані. Після цього, свідок деякий час посиділа в будинку на кухні, сходила до сараю, подивилася у вікно і, переконавшись, що ОСОБА_14 та ОСОБА_6 сплять, свідок приблизно в 12 год. 50 хв. поїхала у своїх справах. У подальшому приблизно в 16 год. зателефонувала жінка, що проживає по сусідству з будинком, де відбулася подія і повідомила, що в будинку щось сталося і приїхали працівники поліції. На час коли свідок прийшла в будинок у кімнаті де розмішена піч для обігріву будинку дровами стояла сокира з довгою ручкою, ОСОБА_15 пояснили, що рубали цією сокирою м`ясо. У присутності свідка ОСОБА_15 не билися, ОСОБА_4 висловлював намір піти з сім`ї, а ОСОБА_18 вмовляла його жити мирно. До цього випадку свідок ніколи не бачила щоб ОСОБА_15 билися, здавалося, що вони жили дружно. Вбивство ОСОБА_9 відбулося в тій кімнаті куди свідок відвела його спати, а ОСОБА_18 вона відвела спати в іншу кімнату, через яку треба пройти, щоб потрапити у кімнату, де лежав ОСОБА_4 .

Показаннями свідка ОСОБА_19 , який показав, що він є батьком загиблого ОСОБА_9 . Також свідок дав пояснення про те, що йому відомо від працівників поліції про те, що невістка ОСОБА_14 вбила його сина ОСОБА_4 . Син з невісткою проживали окремо від батьків. На думку свідка, стосунки між його сином та невісткою були не погані, але обидва вони зловживали спиртним, невістка часто тікала з дому. Син з невісткою переїхали до Пирятинського району з м. Кривого Рогу для того, що почати життя з початку. Про те, що син бив невістку свідкові нічого не відомо, алкоголем зловживали обоє, але в присутності батька вони не билися. Також свідок ОСОБА_19 показав, що він жодного разу не бачив щоб його син бив свою дружину (обвинувачену ОСОБА_1 ), про те, що син був наркоманом свідок також не знає.

Свідок ОСОБА_20 повідомив, що він є сином обвинуваченої ОСОБА_1 , яка близько десяти років тому почала приживали разом із загиблим ОСОБА_2 . Загиблого свідок охарактеризував негативно, як людину агресивну і таку, що зловживала спиртними напоями та наркотичними засобами. Свідок повідомив, що загиблий ОСОБА_6 систематично вчиняв насильство щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , однак остання терпіла через те, що вважала, що молодшій донці ОСОБА_7 потрібен батько. Вважає, що обвинувачена не заслуговує кримінальної відповідальності, оскільки вчинила вбивство свого чоловіка з метою захисту свого життя. Очевидцем події свідок ОСОБА_20 не був.

Допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_21 дала суду показання про те, що вона знайома з обвинуваченою ОСОБА_1 з дитинства так як вони є однокласницями. Із загиблим ОСОБА_2 свідок також знайома давно, ще до їх одруження з обвинуваченою. Про обставини спільного життя обвинуваченої і загиблого свідку відомо те, що після одруження ОСОБА_4 і ОСОБА_18 жили добре і здавалися щасливою парою. Однак, після народження дитини стосунки між подружжям різко погіршилися, Від спільних знайомих свідок чула про те, що ОСОБА_4 бив ОСОБА_18 але вона нікому не скаржилася про це. Приблизно в 2010 році свідок зустрілася з ОСОБА_11 та помітила, що її стан погіршився, вона стала гірше виглядати. Свідок почала розпитувати у ОСОБА_18 чи правдиві чутки про те, що її б`є чоловік. На це ОСОБА_18 відповіла, що чоловік дійсно б`є та ображає її, але їй нікуди піти від нього щоб проживати окремо. Крім того, ОСОБА_4 постійно просив пробачення після побиття дружини і ОСОБА_18 його пробачала, оскільки у неї були почуття до чоловіка і вона хотіла зберегти батька для дитини. Між донькою ОСОБА_7 та загиблим ОСОБА_2 стосунки були дуже добрі. Приблизно в 2014 році обвинувачена ОСОБА_14 зателефонувала свідку і повідомила про те, що вона хворіє на туберкульоз та потребує допомоги. В цей час донька була у свекрухи. Потім свідок довго не бачила обвинувачену, лише інколи бачила її на роботі, а у 2019 році свідок випадково зустрілася з ОСОБА_18 і остання розповіла їй про плани переїзду до Полтавської області до батьків чоловіка. Згодом від спільних знайомих свідок дізналася про те, що сталося вбивство ОСОБА_4 . Обвинувачену ОСОБА_1 свідок може охарактеризувати як роботящу людину, яка любить своїх дітей. Кошти на утримання сім?ї заробляла переважно ОСОБА_18 . В стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 свідок не бачила ніколи.

Крім наведених вище свідчень, вина обвинуваченої ОСОБА_23 у тому, що вона вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України також підтверджується письмовими доказами, дослідженими та перевіреними судом.

Даними рапорта інспектора - чергового Пирятинського відділення поліції Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області про те, що 29.11.2019 року в 15 год. 31 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від заявниці ОСОБА_1 про те, що вона вбила свого чоловіка сокирою ( т. 2 а.с. 4).

Даними протоколу обшуку від 29.11.2019 року, проведеного в домоволодінні у якому тимчасово проживали подружжя ОСОБА_24 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а також фототаблицями-додатками та відеозаписом даної слідчої дії (т. 2 а.с. 78 - 105). Ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 30.11.2019 року у порядку ч. 2 ст. 233 КПК України надано дозвіл заступнику начальника Пирятинського ВП Гребінківського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Жебелю А.В. на проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_25 з метою виявлення та вилучення речових доказів (т. 2 а.с. 114-115). Під час зазначеної слідчої дії, відеозапис якої переглянуто в судовому засіданні 17.12.2020 року, зафіксовано загальну обстановку на місці події, а також положення тіла загиблого ОСОБА_9 , сліди речовини бурого кольору, розташування та форма слідів речовини бурого кольору в місці виявлення трупа загиблого ОСОБА_2 , місце знаходження знарядь злочину (сокири та дерев`яної палиці). Також під час обшуку на місці вчинення злочину вилучені: світлодіодна лампа зі слідами речовини булого кольору, дерев`яна палиця зі слідами речовини бурого кольору, сокира зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент шпалери біля голови трупа зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент шпалери біля дивана зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент штори зі слідами речовини бурого кольору.

Даними висновку судово-медичної експертизи № 104 від 16.01.2020 року, згідно з яким, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок шоку - крововтрати.

Під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , на його трупі виявлено тілесні ушкодження у вигляді тридцяти шести подібних, рубаних ран задньої та лівої поверхні голови (з зарубами та переломами кісток черепу і крововиливами під м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочку та синцями м`яких тканин в ділянці ушкоджень), обличчя і шиї, лівого плеча та надпліччя і лівої підпахвової ділянки та пальців лівої кисті, які утворилися від ударної дії сокири та в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті, а також синець в проекції лівої та правої лопаток і верхньо-грудних хребців з горизонтальним переломом лівої лопатки та переломами остистих виростків першого, другого, третього та четвертого грудних хребців та подібного синця проекції восьмого-десятого ребер зліва по лопаточним лініям з уламковими поперечними переломами восьмого та дев`ятого ребер зліва по середньо - лопаточній лінії, та подібного синця проекції десятого грудного - першого поперекового хребців з переломом остистих виростків одинадцятого та дванадцятого грудних хребців, та подібного синця проекції верхньо - куприкового відділу хребта, та синця основи шиї по ліво - задній поверхні, та подібного синця проекції нижнього краю лівої лопатки по зовнішньолопаточній лінії, та проекції п`ятого ребра зліва по зовнішньолопаточній лінії, та проекції сьомого ребра зліва по задньопідпахвовій лінії, та проекції десятого ребра зліва по середньолопаточній лінії, що утворилися від дії дерев`яної бити по ударному механізму в результаті близько дев`яти травмоконтактів та за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я (підсумки висновку - п. 1.3).

Виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_2 тілесні ушкодження утворилися на протязі короткого проміжку часу безпосередньо перед настанням смерті (підсумки висновку - п. 7.8).

В момент отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді двох рубаних ран правої тім`яної ділянки голови та рубаної рани лівого надпліччя нападник знаходився позаду від під експертного на одній вісі з ним, а при нанесенні рубаних ран голови та шиї зліва - нападник знаходився зліва під кутом до вісі тіла підекспертного. При нанесенні синців та переломів в ділянці спини та хребта - нападник знаходився позаду чи вище від підекспертного під кутом до вісі його тіла. В процесі нанесення ушкоджень положення нападника та підексперного динамічно змінювалося (підсумки висновку п. 10.11).

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_2 тілесних ушкоджень характерних для боротьби не виявлено, а як прояв самозахисту може бути розцінена рубана рана середньої фаланги другого пальця лівої кисті з практично повним його відчленуванням з раною третього пальця на тій же лінії і подібною раною на 1,0 см. вище від попередньої (підсумки висновку - п. 12).

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,7 проміле, що відносно живої особи відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння ( підсумки висновку - п. 19). ( т. 2 а.с. 119-124).

Судово-медичний експерт ОСОБА_26 , який був викликаний до суду для роз`яснення свого висновку та допитаний у порядку ст. 356 КПК України, дав суду пояснення про те, що він проводив розтин та судово-медичну експертизу трупа загиблого ОСОБА_2 та був присутній на місці виявлення трупу. Експерт повідомив, що виявлені на тілі загиблого тілесні ушкодження нанесені протягом короткого проміжку часу. Також експерт оглядав обвинувачену ОСОБА_1 через шість днів після її затримання та повідомив, що судячи з розташування тілесних ушкоджень на обвинуваченій, вона була обернена до особи, яка наносила їй ці ушкодження, передньою напівсферою тіла. Згідно висновку експерта на тілі загиблого було виявлено чотири групи тілесних ушкоджень. Перша група тілесних ушкоджень була нанесена ріжуче-рубаючим предметом, одні з яких ймовірно були нанесені у положенні потерпілого і нападника стоячи, а інші рубані рани були нанесені у положенні потерпілого лежачи. Друга група тілесних ушкоджень була нанесена дерев`яною палицею, схожою на биту. Група тілесних ушкоджень, що були нанесені битою імовірніше за все наносилася загиблому ОСОБА_2 , коли він був у лежачому положенні, а нападник - зверху. Також у загиблого виявлено перелом підязичної кістки, що утворилося ймовірніше за все від удару бітою. Також на тілі загиблого ОСОБА_2 виявлені деякі тілесні ушкодження, що були нанесені посмертно ймовірно тупим предметом.

Даним висновку судово-медичної експертизи № 195 від 05.12.2019 року, згідно з яким, у обвинуваченої ОСОБА_1 маються тілесні ушкодження, що утворилися по ударному механізму можливо в строк та при обставинах, що вказані підекспертною ОСОБА_1 . На тілі ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді гематоми правої навколоочної ділянки, що утворилася від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути кулак, а також виявлена гематома лівої навколоочно-вилицевої ділянки обличчя, що утворилася ймовірно від подібного предмету. Крім того, у ОСОБА_1 виявлено: синець правої скронево-тімяної ділянки волосистої частини голови, що утворився ймовірно від тупого твердого предмету, що не відобразився; синець в проекції четвертого ребра зліва по середньо-ключичній лінії , що утворився ймовірно від дії тупого предмета, яким міг бути кулак; гематому передньо-зовнішньої поверхні нижньої третини лівого плеча, що утворилися від дії тупого твердого подовгуватого предмета, яким могла бути палка чи бита; синця тильної поверхні лівої кисті та синця тильної поверхні правої кисті, що утворилися від дії тупих твердих предметів, які не відобразиись, садна задньо-зовнішньої поверхні правого ліктьового суглобу, що утворилися при ударі об тверду переважаючу жорстку поверхню при падінні, синця тильно-променевої поверхні середньої третини правого передпліччя, що ймовірно утворилися від дії подовгуватого тупого предмету, яким могла бути палка (бита), синця тильної поверхні верхньої третини правого передпліччя, що утворилися ймовірно від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, що не відобразився. Синця ліктьової поверхні нижньої третини правого передпліччя, а також синця тієї ж поверхні верхньої третини, що утворилися від дії подовгуватого тупого предмету, яким могла бути палка, синця внутрішньо-верхнього квадранту правої сідниці, що скоріш за все утворився при ударі об твердий тупий виступаючий предмет, синця передньої поверхні середньої третини правого стегна та синця передньо-зовнішньої поверхні середньої третини правої гомілки, що могли утворитися як від дії тупого твердого предмету так і при ударі об такий, синця передньої поверхні середньої третини лівої гомілки та синця передньо-внутрішньої поверхні кордону верхньої та середньої третини лівої гомілки, що більш ймовірно утворилися при ударі об тупі тверді предмети і менш ймовірно - від дії таких предметів. Усі тілесну ушкодження, що виявлені на тілі обвинуваченої ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Загалом ОСОБА_1 отримала не менше сімнадцяти травмоконтактів у вказані ділянки. Практично всі травмоконтакти отримані ОСОБА_1 в ділянку передньої напівсфери тіла, окрім садна задньої поверхні ліктьового суглобу та синця сідниці, що утворилися при падінні та знаходяться у задній напівсфері тіла. Отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження ймовірно не супроводжувалися зовнішньою кровотечею. ( т. 2 а.с. 125-126).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 1583 від 19.12.2019 року про те, що кров ОСОБА_9 належить до (1) групи, якій властиві антиген Н та ізогемаглютинін анти-А та анти-В. (т. 2 а.с. 139)

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 35/1586 від 10.01.2020 року про те, що на фрагменті тканини, що є вилученим на місці події відрізком штори, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Ця кров може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 144-145).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 34/1585 від 09.01.2020 року про те, що на двох вирізах із шпалер, що є були вилучені на місці події, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти-А та анти-В. Ця кров може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 147-148).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 36/1587 від 09.01.2020 року про те, що на жіночій куртці обвинуваченої, наданій на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Ця кров може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 150-151).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 37/1588 від 09.01.2020 року про те, що на жіночій футболці обвинуваченої, наданій на дослідження, знайдена кров людини, де виявлені антигени В і Н. Ця кров може походити від особи (осіб), крові якої (яких) властиві виявлені антигени. Походження цієї крові лише від одного ОСОБА_2 виключається, виявлення антигена Н можливе лише за рахунок домішки його крові (т. 2 а.с. 153-154).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 38/1589 від 10.01.2020 року про те, що на трикотажних штанах обвинуваченої на лицевій поверхні правої та лівої половини штанів спереду, а також на лицевій поверхні правої половини штанів ззаду міститься група плям та помарок червоно-коричневого кольору, різної насиченої, округлої, видовженої та невизначеної форми з чіткими та нечіткими контурами переривчатого характеру, які зливаються між собою, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н і яка може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 156-157).

Даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 39/1590 від 10.01.2020 року про те, що на лицевій поверхні внутрішньої сторони лівого кросівка біля самого носка та біля самого нижнього вільного краю, а також на правому кросівку обвинуваченої ОСОБА_1 , знайдена кров людини, де виявлений антиген Н і яка може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 159-160).

Даними висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 11/385 від 03.01.2020 року про те, що об`єктом дослідження стала бувша у використанні брудна дерев`яна бита загальною довжиною - 65,5 см., діаметром в середній частині - 14,1 см. Майже вся поверхня бити вкрита речовиною буро-коричневого кольору, округлою, видовженої та невизначеної форми, з рівними та нерівними краями, чіткими та нечіткими контурами, які місцями зливаються між собою та мають різну насиченість. На зазначеному об`єкті виявлена кров людини чоловічої генетичної статі, якій властивий антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В і яка може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 168-172).

Даними висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 10/384 від 08.01.2020 року про те, що об`єктом дослідження стала сокира, що складається з металевої частини світло-сірого кольору, частково пофарбованої чорною фарбою та топорища, виготовленого з жовтого полімерного матеріалу, комбінованого з чорною гумою. Загальна довжина сокири 87,3 см. вага сокири становить - 2, 944 кг. Візуальним оглядом на поверхні щік сокири виявлено вісім об`єктів, схожих на волосся темного кольору, довжиною близько 1 см. Майже вся поверхня металевої частини сокири вкрита переривчастими нашаруваннями речовини бурого кольору, різноманітної форми, з нерівними краями та нерівномірною насиченістю, які частково зливаються між собою та утворюють засохлі кірочки. На зазначеному об`єкті виявлена кров людини чоловічої генетичної статі, якій властивий антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В і яка може походити від ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 174-180).

Даними висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 17/242-МК від 14.01.2020 року про те, що об`єктом дослідження стали фрагменти шкіри з ранами правої тім`яної та волосистої частин голови, а також верхньої частини шиї по ліво-задній поверхні загиблого ОСОБА_2 . Експертизою встановлено, що на клаптику шкіри з правої тім`яної ділянки голови виявлено дві рубані рани, які утворилися від дії гостро-рублячого предмету. На клаптику шкіри з голови та верхньої частини шиї виявлено: три рани, які утворилися від дії гостро-рублячого предмета, при чому предмет діяв під різними кутами, одне з ушкоджень вірогідніше за все утворилося від дії ніска або п`ятки рублячого предмету. Поверхневі подряпини, які утворилися від неоднократної дії предмету, який мав на своїй поверхні гострий край, при чому предмет діяв під різними кутами.

По краях і у глибині ушкоджень, на клаптиках шкіри, виявлено синьо-зелене забарвлення, характерне для присутності сполук заліза.

Враховуючи механізм утворення ушкоджень на клаптиках шкіри та конструктивні властивості наданої сокири , можливо допустити, що виявлені ушкодження могли утворитися від дії металевої частини сокири (т. 2 а.с. 181-183).

Згідно акту судово-психологічного експерта № 554 від 24.12.2019 року, в період часу, що відноситься до інкримінованого їй протиправного діяння та на даний час, обвинувачена ОСОБА_1 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждала та не страждає і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності. Під час вчинення інкримінованого їй протиправного діяння ОСОБА_1 перебувала у стані простого алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , згідно висновку психолого-психіатричної експертизи виявляє ознаки хворобливого стану психіки у вигляді синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Наявний у обвинуваченої синдром залежності внаслідок вживання алкоголю не позбавляв її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого їй протиправного діяння, і не позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час.

ОСОБА_1 під дію ч. 2, ч. 3 ст. 19, ст. 20 КК України не підпадає, може постати перед слідством та судом і не потребує застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру.

На момент вчинення інкримінованого їй протиправного діяння ОСОБА_1 не перебувала в стані фізіологічного афекту або в іншому особливому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на її свідомість і поведінку.

При дослідженні індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_1 виявила середню активність психічних процесів і станів,помірну екстравертованість, імпульсивність, емоційну нестійкість; емотивна акцентуація характеру; схильність до сильних емоційних переживань, мінливість настрою та його залежність навіть від незначних подій, намагається уникати конфліктних ситуацій, важко зосереджується на справі, розсіяність, неуважність, вимоги з боку оточуючих можуть викликати супротив та бажання зробити навпаки. Яскраво виражених індивідуально-психологічних особливостей, які б могли суттєво вплинути на її свідомість та поведінку під час вчинення інкримінованого їй протиправного діяння ОСОБА_1 не виявляє. (т. 2 а.с. 125-137).

Оцінивши сукупність зазначених вище досліджених судом доказів керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними і достатніми для визнання обвинуваченої ОСОБА_1 винною у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині а тому, суд кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

Поряд з цим, суд визнав деякі докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими в розумінні ст. 86 КПК України з таких мотивів.

Так, під час судового розгляду кримінального провадження прокурором надано та досліджено в судовому засіданні протокол отримання зразків для проведення експертизи від 29.11.2019 року, згідно з яким слідчим отримано шляхом зрізання зразків нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з пальців правої та лівої кисті рук ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 56) та протокол отримання зразків для проведення експертизи від 29.11.2019 року, згідно з яким слідчим отримано шляхом змиву на марлеві тампони з правої та лівої рук ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 57).

Після дослідження в судовому засіданні зазначених вище протоколів, захисник обвинуваченої адвокат Запорожець І.С. висловив зауваження про те, що вказані слідчі дії проведені без участі понятих.

Згідно ч. 3 ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу.

Ст. 241 КПК України регламентуються правила, за якими проводиться освідування особи, оскільки під час відбирання біологічних зразків слідчий виявляє на тілі освідуваної особи сліди кримінального правопорушення.

Частиною 7 ст. 223 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Оскільки під час отримання зразків для проведення експертизи згідно з протоколами від 29.11.2019 року, не було запрошено не менше двох понятих та не застосовувався безперервний відеозапис, колегія суддів вважає, що обидва протоколи про отримання зразків для проведення експертизи від 29.11.2019 року (т. 2 а.с. 56, 57) складено з порушенням вимог ст. ст. 241, 245, 223 КПК України, а тому - ці протоколи є недопустимими доказами.

З тих же самих підстав суд визнає недопустимим доказом висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 9/383 від 13.01.2020 року, що є похідним доказом від зазначених вище протоколів отримання зразків для проведення експертизи від 29.11.2019 року, оскільки під час цієї експертизи досліджувався вміст піднігтьових пластин ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 колегія суддів не погоджується з версією сторони захисту про те, що обвинувачена вчинила умисне вбивство свого чоловіка ОСОБА_2 з метою захисту свого життя та при цьому перебувала у стані необхідної оборони зважаючи на таке.

Так, згідно ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Згідно абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїй постанові від 17.09.2019 року (справа №161/7321/17, провадження №51-933км19), перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, аналізує показання обвинуваченої, надані нею в судовому засіданні, у взаємозв`язку та співставляючи ці показання з даними протоколу обшуку від 29.11.2019 року, фототаблицями-додатками та відеозаписом даної слідчої дії (т. 2 а.с. 78 - 105), а також з даними висновку судово-медичної експертизи № 104 від 16.01.2020 року, яким встановлено, наявність, кількість, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, виявлених на тілі загиблого ОСОБА_2 .

Так, обвинувачена ОСОБА_1 під час її допиту судом повідомила, що ОСОБА_6 , затягнувши її до будинку, спочатку побив її дерев?яною палицею, а потім - відійшов. В цей час, обвинувачена підвелася і побачила, що він ( ОСОБА_6 ) стоїть з сокирою в руках напівобернутий лівим боком до неї та висловлював погрози зарубати. Побачивши в руках ОСОБА_4 сокиру, обвинувачена злякалася, схопила дерев`яну палицю (биту) і почала наносити своєму чоловіку удари цією палицею ззаду по спині для того, щоб він випустив сокиру і не напав на неї. Удари битою ОСОБА_4 не зупинили, він обернувся обличчям до обвинуваченої і замахнувся на неї сокирою. В цей час обвинувачена схопила руками інший кінець сокири і потягла на себе, від чого ОСОБА_6 впав на підлогу на правий бік. В цей час, згідно показань обвинуваченої, вона та загиблий перебували на середині кімнати, де відбувалася подія. Після цього ОСОБА_4 намагався встати і висловлював в цей час погрози вбивством. Побоюючись цих погроз, обвинувачена вихопила з рук чоловіка сокиру і хаотично почала наносити йому удари сокирою.

Порівнявши ці показання обвинуваченої з даними фототаблиць до протоколу обшуку, на яких зафіксовано місце виявлення та положення трупа загиблого, суд встановив, що свідчення ОСОБА_1 про обставини переходу знаряддя вбивства (сокири) від загиблого ОСОБА_2 до обвинуваченої суперечать обставинам зафіксованим на фотознімку № 21 (т. 2 а.с. 99), яким зафіксовано, що тіло загиблого лежить на підлозі головою майже впритул до стіни з витягнутими вздовж стіни руками. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у такому положенні загиблий не міг впасти від того, що обвинувачена потягла його за інший кінець сокири в той час коли він нападав та замахувався сокирою на неї, а ймовірніше за все він втратив рівновагу та упав головою до стіни від удару ззаду дерев?яною бітою або сокирою. Крім того, фототаблицями зафіксовано, що загиблий ОСОБА_2 лежить одягнений не у верхній одяг а в натільній білизні (підштанниках), ймовірніше за все - загиблий приготувався до сну.

Крім того, свідок ОСОБА_10 під час її допиту в суді, дала свідчення про те, що вбивство ОСОБА_9 відбулося в тій кімнаті куди свідок відвела його спати, а ОСОБА_18 вона відвела спати в іншу кімнату, через яку треба пройти, щоб потрапити у кімнату, де лежав ОСОБА_4 . Також ОСОБА_10 пояснила, що коли вона прийшла в будинок, у кімнаті де розмішена піч для обігріву будинку дровами стояла сокира з довгою ручкою. Ці обставини суперечать поясненням обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що перед нападом на неї, загиблий ОСОБА_2 дістав сокиру з-під ліжка, поряд з яким було виявлено його тіло.

Поряд з цим, судом враховується кількість та локалізація рубаних ран на тілі загиблого, у вигляді тридцяти шести подібних, рубаних ран задньої та лівої поверхні голови (з зарубами та переломами кісток черепу і крововиливами під м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочку та синцями м`яких тканин в ділянці ушкоджень), обличчя і шиї, лівого плеча та надпліччя і лівої підпахвової ділянки та пальців лівої кисті.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що обвинувачена ОСОБА_1 , завдаючи потерпілому таку кількість ударів із значною силою, перебувала у стані необхідної оборони та перевищила її межі, у тому числі, з урахуванням обстановки та умов, за яких було вчинено вбивство.

При встановлених обставинах, колегія суддів не знайшла підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_1 на ст. 118 КК України та вважає вірною кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 115 КК України.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року (справа №234/10174/16-к, провадження № 51-1345 км18) зауважив те, що визначаючи строк покарання, суд повинен врахувати дані про особу засудженої, а також конкретні обставин, які стали причиною вчинення нею кримінального правопорушення, зокрема, необхідно враховувати протиправну поведінку потерпілого та факти застосування ним насильства до засудженої протягом протягом тривалого часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд встановив стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 наявність такої обставини, що пом`якшує її покарання як з?явлення із зізнанням, що проявилося у тому, що вона безпосередньо після вчинення злочину самостійно зателефонувала до органів поліції та добровільно повідомила про вчинене.

Керуючись ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає такими, що пом`якшують покарання наступні обставини: 1) протиправну поведінку загиблого по відношенню до обвинуваченої безпосередньо в день вчинення нею злочину, що підтверджується як показаннями самої обвинуваченої так і наявними в матеріалах кримінального провадження об`єктивними доказами про наявність та кількість тілесних ушкоджень, що були їй завдані внаслідок побиття ОСОБА_2 саме в день, коли відбулася подія ( т. 2 а.с. 125-126); 2) те, що загиблий ОСОБА_2 протягом спільного подружнього життя систематично вчиняв домашнє насильство по відношенню до обвинуваченої, що підтверджується її показаннями та показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , наданими стороною захисту відомостями про звернення обвинуваченої ОСОБА_1 до органів Національної поліції України про насильство в сім`ї з боку чоловіка ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 100).

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. (т. 2 а.с. 51).

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , колегія суддів враховує те, що вона вчинила особливо тяжкий злочин, всі обставини по справі в їх сукупності, протиправну поведінку загиблого по відношенню до обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до наслідків своїх дій, особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, має двоє дітей, одна з яких є малолітньою. Враховується також вік та стан здоров`я обвинуваченої.

При встановлених обставинах, враховуючи наявність кількох пом`якшуючих обставин колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям на мінімальний строк, встановлений санкцією статті за вчинений нею злочин.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу необхідно залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченій необхідно рахувати з моменту її затримання з 29.11.2019 року (т. 2 а.с. 42-47), зарахувавши в цей строк термін її попереднього ув`язнення.

Потерпілою ОСОБА_8 пред`явлено цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 31 500 грн. та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, яку потерпіла оцінює у сумі 500 000 грн (т. 1 а.с. 59-63, т. 3 а.с. 123-128).

Вирішуючи цей позов у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд встановив, що потерпілій ОСОБА_8 протиправними діями обвинуваченої завдано матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на поховання загиблого ОСОБА_2 і така шкода повинна бути відшкодована обвинуваченою на підставі положень ст. 1166 ЦК України.

Представником потерпілої надано суду докази, що підтверджують витрати на поховання на загальну суму 17 742 грн. (т. 3 а.с. 126-128). В іншій частині позовні вимоги в частині матеріальної шкоди, завданої злочином не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому в частині матеріальної шкоди, позов підлягає до задоволення частково на суму 17 742 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок злочину, вчиненого обвинуваченою ОСОБА_1 потерпілій була спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із втратою рідного сина.

Такі обставини свідчать про завдання потерпілій моральної шкоди в розумінні положень ст.23 ЦК України та згідно до вказаної норми матеріального права і ст.1168 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню грішми за рахунок обвинуваченої.

При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступінь та глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_8 , яких вона зазнавла внаслідок насильницької смерті близької людини, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, суд вважає, що еквівалентною завданим моральним стражданням буде сума, що складає 200 000 грн.

Речові докази, відповідно до ст. 100 КПК України, необхідно передати власникам, а знаряддя злочину і ті речі, що не представляють ніякої цінності та не можуть бути використані - знищити.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити ій покарання у виді семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту її затримання, тобто з 29.11.2019 року, зарахувавши в цей строк термін її попереднього ув`язнення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченої ОСОБА_1 на її користь 17 742 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 200 000 грн. моральної шкоди.

Речові докази (т. 2 а.с. 48-49, 106-107), що зберігаються в кімнаті речових доказів Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області:

?куртку спортивну з капюшоном чорного кольору зі слідами бруду та РБК на поверхні - знищити;

?кофту зі слідами РБК, штани зі слідами РБК, пару кросівок зі слідами РБК -знищити;

?мобільний телефон Th1 W 8 в корпусі білого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 з сім-картою - передати потерпілій ОСОБА_8 ;

?світодіодну лампу зі слідами РБК, дерев`яну палицю зі слідами РБК, сокиру зі слідами РБК, фрагмент шпалери біля голови трупа зі слідами РБК, фрагмент шпалери біля дивана зі слідами РБК; фрагмент штори зі слідами РБК - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: О.О. Пальчик

Судді: Л.О. Обревко

А.В. Малтиз