Рішення № 94528491, 01.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р.

м. Київ

справа № 755/19712/20

провадження № 2/755/86/21

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Чорний В.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про зобов`язання здійснити приватизацію квартири, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, яким з урахуванням уточнень просить визнати незаконним рішення про відмову у приватизації та зобов`язати орган приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 за заявою позивача ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , Договір найму квартири змінено та укладено із позивачем у зв`язку із смертю чоловіка позивача - ОСОБА_4 . Позивач та її син свої житлові чеки на приватизацію квартири не використали, тому звернулись до 04.11.2019 року позивач, керуючись своїм правом на приватизацію житла, звернулась до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію вказаної квартири. За результатом розгляду заяви і доданого до неї пакету документів, керуючись п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, відповідач Рішенням № 43-08/С-211/20 від 22.09.2020 року відмовив позивачу у приватизації квартири, вказуючи на втрату оригіналу ордеру на вказане житлове приміщення, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

30 грудня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про зобов`язання здійснити приватизацію квартири. (а.с. 51-53)

27 січня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі із урахуванням уточнень позовних вимог, з підстав, що містить зміст заяви.

Представник відповідача органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - Чорний В.О. в судовому засіданні проти позову заперечив, вказуючи на можливе урегулювання спору у позасудовому порядку.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 225 від 17 травня 2011 року і Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» № 100 від 03 серпня 2016 року у зв`язку із смертю квартиронаймача/чоловіка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , змінено та укладеного Договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 49,5 кв.м., жилою площею 28,8 кв.м., із ОСОБА_1 . (а.с. 11, 14, 15, 16, 32)

06.08.2020 року ОСОБА_1 подано до органу приватизації Дніпровської РДА в м. києві заяву про оформлення передачі в приватну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; сплачено державне мито щодо вчинення приватизації; надано Довідку про невикористання житлових чеків на приватизацію. (а.с. 12; 13)

За даними Довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Дніпровською РДА від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 29.02.1980 року по теперішній час. (а.с. 22)

За даними Довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Дніпровською РДА від 05.08.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 05.02.1982 року по теперішній час. (а.с. 23)

Згідно Довідки МСЕК від 19.09.2014 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з 01.10.2014 року довічно. (а.с. 29)

22.09.2020 року Органом приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за № 43-211/20 прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , з підстав відсутності належним чином засвідченої копії ордеру на житлове приміщення. (а.с. 55)

За даними Листа КК «Центр комунального сервісу» від 15.10.2020 року № 02/04/633 оригіналу ордера на квартиру АДРЕСА_1 в наявності немає, тому надати копію немає можливості. (а.с. 42)

За даними Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 20.10.2020 року №А-26, при утворенні підприємства копії ордерів до ЖЕД-406 попереднім балансоутримувачем не передавались. (а.с. 44)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року ( із змінами та доповненнями ) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку (гуртожитку). Наймачі, які проживали у квартирах (будинках), житлових приміщеннях у гуртожитках до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках. Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, житлові приміщення у гуртожитках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом:

- безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

У частині десятій статті 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Серед них має бути і копія ордера про надання жилої площі, а також документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

У відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Як видно із матеріалів справи, позивач вселилася на законних підставах до квартири у лютому 1980 року, і з цього часу постійно проживає у квартирі.

Відповідно до ст. 72 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», яка діяла на час вселення позивача до квартири, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а зі її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності.

Видача дублікату ордеру чинним законодавством не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц за позовом ОСОБА_6 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити певні дії дійшла наступного висновку: «Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що позивач виконав вимогу пункту 18 Положення щодо надання ордера про надання жилої площі, надалі спірну квартиру включено до житлового фонду постійного проживання рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 26 грудня 2014 року № 809. При цьому необхідно врахувати, що зі зміною власника житлового фонду і категорії житла його статус як службового втрачено. Разом з тим чинний ЖК УРСР не вимагає від наймача отримання іншого ордера з урахуванням природи останнього як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується.»

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року N 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення. (постанова Верховного Суду від 12 березня 2020 року № 483/731/19)

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання незаконною відмови органу приватизації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - оскільки судом встановлено, що позивачем правомірно реалізовано її право на приватизацію займаної нею квартири АДРЕСА_1 , з огляду на наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України вселилась у спірну квартиру у 1980 році на підставі ордеру як член сім`ї відповідального наймача квартири ОСОБА_4 , після смерті якого позивачем було змінено Договір найму спірного приміщення, оформивши на підставі Розпоряджень уповноважених органів особовий рахунок на своє ім`я. Докази оспорення та визнання недійсним ордеру в матеріалах справи відсутні. Позивач зареєстрована за адресою спірної квартири та постійно проживає в ній по день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 22.09.2020 року № 43-08/С-211/20. Докази наявності у позивача на праві власності та/або на праві користування іншого житла в матеріалах справи відсутні. Позивачем ОСОБА_1 на виконання вимог пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 було надано відповідачу весь визначений перелік документів, який досліджено даним рішенням суду, що не спростовано оскаржуваним рішенням від 22.09.2020 року № 43-08/С-211/20.

При цьому суд визнає необґрунтованою відмову відповідача у приватизації на позивача ОСОБА_1 спірної квартири з підстав ненадання нею засвідченої належним чином копії ордеру, - оскільки відповідальним квартиронаймачем на виконання ст. 72 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», яка діяла на час вселення позивача до квартири, при вселенні в надане жиле приміщення оригінал ордеру було передано у житлово-експлуатаційну організацію, та у зв`язку із зміною балансоутримувачів будинку, ордер з часом було втрачено, тобто ордер втрачено не з вини позивача, тому відмова відповідача у приватизації позивачем квартири з підстав відсутності ордеру, який втрачено балансоутримувачем будинку, - є такою, що порушує законодавчо встановлене право позивача на приватизацію квартири, яке підлягає захисту у даному провадженні.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про зобов`язання здійснити приватизацію квартири, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України)

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 19, 47 Конституції України, ст. 345 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 58, 59 Житлового кодексу України, ст.ст. 2, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 , про зобов`язання здійснити приватизацію квартири - задовольнити.

Визнати незаконною відмову органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в приватизації ОСОБА_1 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати орган приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації прийняти рішення про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37203257, м. Київ, б-р Праці, 1/1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01 лютого 2021 року.

Суддя: В.І. Галаган