Рішення № 94526443, 27.01.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4272/20

Провадження № 2/345/72/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2021 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуш справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

встановив:

В листопаді 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач по справі отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Сторони домовились, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ними кредитний договір.

Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 14липня 2020 року утворилася заборгованість в розмірі 66797 грн 54 коп., яка складається з боргу: за простроченим тілом кредиту в розмірі 50987,98 грн 99 коп., за простроченими відсотками у розмірі 15809 грн 56 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 66797 грн 54 коп.та судові витрати у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.11.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 78).

18.12.2020р. відповідач подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі. У відзиві на позов зазначає, що він не був поінформований про умови кредитування, та не розуміє як утворилась заборгованість по тілу кредиту 50987,98 грн., якщо кредитний ліміт збільшився до 33000грн. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

15.01.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач був ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Окрім цього відповідачу було надано Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Також відповідачем зазначається, що в даному спорі відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину, оскільки відповідач отримав кредитну картку, та користувався нею регулярно.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, 18 березня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна" (а.с. 31) та Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 32-62), які викладеніна банківськомусайті www.privatbank.ua.

Судом встановлено, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 28) відсутні відомості про те, які саме тарифи підлягають до застосування відповідно до укладеного договору.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с. 14-15), заборгованість відповідача станом на 14 липня 2020року складає 66797 грн 54 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 50987,98 грн., (в т.ч. за поточним тілом кредиту 00,00 грн.;

- заборгованість за простроченим тілом кредиту 50987,98 грн.);

- заборгованістьза нарахованими відсотками 0,00грн.;

- заборгованість за простроченими відсотками 15809,56грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 0,00грн. ;

- заборгованість з пені та 0,00 грн.; - заборгованість по комісії 0,00грн.

Тобто, з даного розрахунку вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту.

Згідно Довідки КБ «ПриватБанк» (а.с. 27) ОСОБА_1 , останньому було надано кредитну картку з терміном дії до 10/21 (до жовтня 2021р.), умови кредитування та обслуговування якої неодноразово змінювались, що підтверджується Довідкою КБ «ПриватБанк» (а.с. 26). Зокрема спочатку кредитний ліміт збільшувався з 0,00грн. (23.05.2018р.) до 33000 грн. (14.01.2019), а потім зменшувався до 0,00грн (24.03.2020р.)

Окрім цього, як зазначає позивач в позовній заяві, з 01.03.2019р. Умови та Правила почали діяти в новій редакції

До спірних правовідносин слід застосувати наступні норми права:

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, не просив стягнути тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), а виключно просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредита та заборгованість за простроченими відсотками.

При цьому, із долученої до матеріалів справи заяви позичальника вбачається, що процентна ставка не зазначена, а також у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді простроченого тіла кредиту, а також стягнення неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов, які долучені до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. При цьому суд зазначає, що згідно анкети-заяви, з примірником Умов та правил надання банківських послуг, відповідач повинен був ознайомитися та отримати його шляхом самостійного роздрукування із офіційного сайту банку в мережі інтернет. Зурахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 та позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім цього, за змістом положень статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості закредитним договором № б/н від 18 березня 2013 року в розмірі 66797,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в позові відмовлено повністю, то сплачений судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141,259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В позові Акціонерного товариства Комерційного банку«ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором № б/н від 30 березня 2017 року в розмірі 66 797,54 грн. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: