Вирок № 94526054, 01.02.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1037/17

№ 1-кп/183/54/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 01 лютого 2021 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Олійника А.В., секретаря судового засідання Бабенко Л.М.:

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040350000056 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого директором в ФОП « ОСОБА_2 », одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Шаповала А.М.,

захисника - Котика В.Я.,

потерпілої - ОСОБА_3 ,

представника потерпілої - Каракая В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

04 січня 2017 року близько 17 години 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», р/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 30 км/год. по вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, де в цей час в районі будинку № 4 мікрорайону Кільченський, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного об`їзду пішохода, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка пішки рухалась попереду в попутному напрямку.

Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у виді синця навколо лівого ока, садна на обличчі, закритого перелому внутрішньої щиколотки правої гомілки зі зміщенням, закритого перелому лівої ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я, оскільки зростання відламків в місцях переломів відбувається в строк, що перевищує 21-н день.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 04.01.2017 року о 17.00 годині він разом з ОСОБА_4 на автомобілі «ВАЗ 2101» по вул. Соборній м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області повертався додому з роботи. Коли вони повернули на м/н. Кільченський, за ними повернув автомобіль «Daewoo Lanos», освітлення на вулиці було відсутнє, на дорозі були накатані колії. Зазначив, що потерпілу, яка йшла посеред колії, він побачив на відстані близько 6 метрів від свого автомобіля. Він почав гальмувати та вивертати кермо ліворуч, щоб об`їхати потерпілу, однак автомобіль його не слухався, у зв`язку з чим він і зачепив потерпілу. Також зазначив, що в той момент, коли він намагався уникнути наїзду на потерпілу, автомобіль «Daewoo Lanos» обігнав його. Зазначив, що рухався він зі швидкістю близько 30 км/год. Вони з ОСОБА_4 вийшли з машини та побачили, що потерпіла лежить на землі. Жінка, яка вийшла з автомобіля «Daewoo Lanos» викликала швидку допомогу, а ОСОБА_4 разом із водієм автомобіля «Daewoo Lanos» збирали речі потерпілої. Коли приїхала швидка допомога, вони допомогли довести потерпілу до автомобіля. Цивільний позов потерпілої не визнає, у зв`язку із тим, що вважає також винною у тому, що сталася дана ДТП потерпілу ОСОБА_3 , також зазначив, що він дійсно був неуважним, оскільки відволікся на автомобіль «Daewoo Lanos», який його обігнав. Також зазначив, що огляд на стан сп`яніння він пройшов зранку на наступний день. Пропонував потерпілій 15000 гривень в рахунок відшкодування шкоди, однак остання відмовилась.

Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження - за ч. 1 ст. 286 КК України, встановленою на підставі наступних доказів, досліджених в судовому засіданні:

- показань потерпілої ОСОБА_3 про те, що 04.01.2017 року в період часу з 16.00 до 18.00 години вона йшла пішки по вул. Соборна в м. Перещепине по узбіччю, по замерзлій траві, оскільки тротуару не було. Дорога була з лівої сторони від неї. Дорога була освітлена, ожеледиці не було. На протилежній стороні дороги зліва лежав сніг. По дорозі вона озиралася назад, і машин не бачила. Зустрічних автомобілів також не було. І раптом ззаду вона відчула удар, від чого впала на землю обличчям. Автомобіль її протягнув по дорозі, від чого вона дуже кричала. Позаду їхала інша машина, яка їх обігнала, перегородивши дорогу ОСОБА_1 , водій автомобіля «Daewoo Lanos» її підняв, почав допомагати, оскільки вона не могла сама піднятися, боліли рука і нога. Вона була одягнута в пальто світло-фіолетового кольору, яке від ДТП розірвалося, обличчя було в крові. Приїхала «швидка», надали медичну допомогу. ОСОБА_1 вийшов, подивився на неї, нічого не запитавши, пішов назад до свого автомобіля, і поїхав. При цьому медик із швидкої йому кричав, щоб він нікуди не від`їжджав, оскільки вже зафіксовано ДТП. Їй відомо, що ОСОБА_1 після ДТП не проходив огляду на стан сп`яніння, і не з`являвся в себе вдома 2 дні. Коли вона лежала в лікарні ОСОБА_1 приїжджав до неї з її сином, і пропонував 3000 гривень, однак вона відмовилась. Просила покарати обвинуваченого суворо, з позбавленням волі. Цивільний позов підтримала повністю, просила його задовольнити;

- показань свідка ОСОБА_5 про те, що в січні 2017 року близько 17.00 години вона з чоловіком поверталася додому на автомобілі «Daewoo Lanos», попереду них рухався автомобіль світлого кольору. У вікно вона побачила, що автомобіль, який рухався попереду, тягне людину. Автомобіль, який рухався попереду, зупинився на проїжджій частині, вони його наздогнали. Зазначила, що на дорозі була ожеледиця, лежав сніг. Вони зупинилися, вона вибігла з машини та побігла подивитися, що сталося. Підійшовши до машини, вона побачила, що з машини вийшов ОСОБА_4 , а під автомобілем лежить жінка та стогне, вона викликала швидку допомогу. Зазначила, що потерпіла ОСОБА_3 була зачеплена лівою рукою за дзеркало автомобіля, та автомобіль її тяг близько 10 м., тривалістю до 1 хвилини. Коли вони підняли потерпілу, у неї з обличчя та руки текла кров. Вони завели потерпілу до карети швидкої допомоги та поїхали додому;

- пояснень свідка ОСОБА_4 про те, що 04.01.2017 року він з ОСОБА_1 на автомобілі «ВАЗ 2101» повертався додому з роботи. Рухались зі швидкістю близько 20-30 км/год., оскільки на дорозі лежав сніг та була ожеледиця, світло фар було увімкнено. Він сидів на передньому пасажирському сидінні. Приблизно за 20 м. до їх автомобіля він побачив силует жінки, яка рухалась в попутному напрямку, яку вони в подальшому зачепили правим крилом автомобіля. Як тільки вони зачепили потерпілу, ОСОБА_1 відразу зупинив автомобіль. Коли він вийшов з автомобіля, то потерпіла лежала на спині та кричала. Вони допомогли потерпілій підвестися та зібрати речі до її сумки. Коли приїхала швидка допомога, допоміг потерпілій сісти до карети швидкої допомоги. Зазначив, що вуличне освітлення було відсутнє, а також повідомив, що коли вони зупинилися, їх обігнав автомобіль «Daewoo Lanos». Також пояснив, що водія ОСОБА_1 нічого не відволікало, та він не знає, чи намагався ОСОБА_1 уникнути наїзду на потерпілу;

- рапорту інспектора чергового Новомосковського ВП від 04.01.2017 року, відповідно до якого 04.01.2017 року о 19.30 годині до чергової частини Новомосковського ВП надійшло повідомлення від фельдшера Новомосковської ЦРЛ про те, що до травмпункту надійшла ОСОБА_3 , зі слів якої остання отримала травми в результаті ДТП в м. Перещепине (т. 1 а.п. 217);

- протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.01.2017 року в ході проведення якого була оглянута ділянка місцевості по вул. Соборній, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_1 здійснив наїзд на ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 218-225);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 10.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_5 в ході проведення якого остання розказала і показала як 04.01.2017 року на вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, автомобіль марки «ВАЗ-2101» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 227-228);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_4 в ході проведення якого останній розказав і показав, як 04.01.2017 року на вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, автомобіль марки «ВАЗ-2101» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 232-233);

- висновку експерта № 6/10.1-160 від 22.02.2017 року відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. При заданих вихідних даних технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_1 визначалася своєчасним виконанням ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх та виконання яких було необхідною вимогою для уникнення пригоди з його сторони (т. 1 а.п. 235);

- висновку експерта № 159/2 від 22.02.2017 року, відповідно до якого при експертизі потерпілої ОСОБА_3 виявлені такі тілесні ушкодження: синець навколо лівого ока, садна на обличчі, закритий перелом внутрішньої щиколотки правої гомілки зі зміщенням, закритий перелом лівої ліктьової кістки, закрита черепно-мозкова травма у виді струсу головного мозку, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, оскільки зростання відламків в місцях переломів відбувається в строк, що перевищує 21-н день. Усі знайдені тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, і по давності утворення можуть відповідати даті пригоди 04.01.2017 роки, що підтверджується даними медичних документів. Характер та локалізація тілесних ушкоджень дозволяють припустити можливість їх утворення внаслідок наїзду на потерпілу легкового автомобіля, який рухався у попутному напрямку (т. 1 а.п. 238-239);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2017 року за участю ОСОБА_1 в ході проведення якого останній розказав і показав, як він 04.01.2017 року рухаючись на автомобілі марки «ВАЗ-2101», д/н НОМЕР_2 , по вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 30 км/год., здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 240-242);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_3 в ході проведення якого остання розказала і показала як 04.01.2017 року на вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, на неї здійснив наїзд автомобіль марки «ВАЗ-2101» (т. 1 а.п.243-245);

- речового доказу по кримінальному провадженню у виді автомобіля марки «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_1 (т. 2 а.п. 1);

- висновку експерта № 436/Е від 29.09.2020 року відповідно до якого тілесні ушкодження у виді синця навколо лівого ока, садна на обличчі, закритого перелому внутрішньої щиколотки правої гомілки зі зміщенням, закритого перелому лівої ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я, оскільки зростання відламків в місцях переломів відбувається в строк, що перевищує 21-н день, спричинені тупими твердими предметами, і по давності утворення можуть відповідати даті події - 04.01.2017 року. Усі знайдені тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв`язку з отриманою 04.01.2017 року травмою, тому можливо стверджувати, що лікування ОСОБА_6 в травматологічному відділенні Новомосковської ЦРЛ з 04.01.2017 року по 08.02.2017 року, під час якого 24.01.2017 року була проведена операція, та з 02.04.2018 року по 06.04.2018 року під час якого 03.04.2018 року було виконано наступну операцію, пов`язано з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 04.01.2017 року. Згідно рентгенобстеження від 28.09.2020 року у потерпілої визначається консолідований перелом медіальної (внутрішньої) кісточки великогомілкової кістки в умовах металоостеосинтезу (металевої щільності спиця довжиною 3,5 см.).

Всі вище перелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, та є беззаперечними для визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Протоколу огляду від 05.01.2017 року (т. 1 а.п. 226) суд не приймає як доказ, оскільки він не містить в собі ані доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ані доказів на спростування вини останнього.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Тому протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_1 (т. 1 а.п. 229-231) суд визнає недопустимим доказом.

До показань обвинуваченого ОСОБА_1 про не визнання ним вини у скоєнні даної ДТП у зв`язку із тим, що він виконував вимоги п. 12.3 ПДР України, об`єктивно оцінював обстановку, намагався гальмувати, однак зупинити автомобіль та уникнути ДТП йому не вдалося через те, що на дорозі була ожеледь, дорога була не розчищена, були лише накатані колії автомобілями, та потерпіла рухалася по проїжджій частині, а тому винною у даній ДТП він вважає також потерпілу ОСОБА_3 , суд відноситься критично.

Зазначена позиція ОСОБА_1 повністю спростовується належними та допустимим доказами дослідженими в судовому засіданні, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_3 , показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та вказують на те, що потерпіла ОСОБА_3 йшла по узбіччю проїзної частини, будь-яких рухів в сторону проїзної частини в ліво вона не робила, на проїзну частину дороги не виходила, тобто жодним чином не змушувала ОСОБА_1 порушувати Правила дорожнього руху.

До посилань сторони захисту на порушення потерпілою ОСОБА_3 вимог п. 4.1 Правил дорожнього руху суд також відноситься критично, оскільки в ситуації, яка виникла на дорозі за участю пішохода ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ 21011» під керуванням ОСОБА_1 останній, мав можливість уникнути зіткнення, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху - зупинивши свій автомобіль чи безпечно об`їхати перешкоду у вигляді пішохода.

Тому, суд розцінює такі показання та позицію обвинуваченого як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності за злочин.

З приводу посилань сторони захисту на неповноту судового розгляду суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так під час судових дебатів 29.01.2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Котиком В.Я. було заявлено клопотання про допит свідків та про призначення експертизи.

Однак того ж дня, в тому ж судовому засіданні на питання головуючого судді чи є у сторін доповнення до судового розгляду та чи можливо закінчити з`ясування обставин та перевірку їх та перейти до судових дебатів, всі учасники судового провадження, в тому числі і адвокат Котик В.Я. повідомили, що можливо.

Крім того, необхідно також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 22, та ч. 1 ст. 23 КПК України Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд досліджує докази безпосередньо.

Враховуючи те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України перебуває на розгляді у суді ще з 03.03.2017 року, до моменту оголошення відкритими судових дебатів стороною захисту не було порушено питання щодо призначення/проведення експертизи, та в той же час жодних перешкод для самостійного звернення сторони захисту до експертної установи для проведення дослідження не було, так само як і не було перешкод для забезпечення явки свідка для його допиту у суді, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом

Тому, суд вважає, що судовий розгляд по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України проведено повно та всебічно, без порушення прав учасників судового провадження.

Судом не встановлено суттєвих порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, які б могли перешкодити ухваленню вироку, а тому, за відсутності розумних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 , суд вважає доведеною його вину в інкримінованому злочині.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліках у лікарів не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Разом з тим суд враховує те, що він вчинив злочин, віднесений законом до категорії нетяжких, вину у вчиненні якого не визнав, збитки потерпілій не відшкодував, під час всього судового розгляду намагався перекласти вину у вчиненні злочину на потерпілу ОСОБА_3 . Також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_3 , яка наполягала на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 максимально суворого покарання.

Крім того судом враховується поведінка ОСОБА_1 в ході всього судового розгляду кримінального провадження, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі та Кримінального процесуального законодавства, що виразилося в тому, що ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся до суду без поважних причин, причини своїх неявок суду не повідомляв, у зв`язку з чим неодноразово був оголошений у розшук.

Зазначені обставини вказують на необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, та відсутності підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 057,72 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди на користь цивільного позивача, враховуючи, що ОСОБА_3 сума матеріальної шкоди документально підтверджена повністю: виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, фіскальними чеками, товарними чеками, в сумі 4 057,72 гривень, суд вважає, з урахуванням встановленої вини ОСОБА_1 у вчиненому злочині, необхідним повністю задовольнити позовні вимоги.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 , суд враховує характер та обсяг її фізичних, душевних та психічних страждань, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), стан її здоров`я та можливість його відновлення, тяжкість вимушених змін в її життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду спричинену ОСОБА_3 в 50 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - не обирався.

Речовий доказ: автомобіля марки «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_1 - вважати повернутим.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи № 6/10.1-160 від 22.02.2017 року у сумі 703 гривні 68 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 057,72 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 057 гривень 72 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 50 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Олійник