Рішення № 94522633, 01.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/5659/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятостіпро визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського міського центру зайнятості (надалі також - відповідач), в якому просить: визнати незаконним рішення Чернігівського міського центру зайнятості, викладене в листі від 13.11.2020 № 01/4225, щодо відмови у наданні статусу безробітного та призначення виплати як безробітному ОСОБА_1 ; зобов`язати Чернігівський міський центр зайнятості зареєструвати як безробітного та призначити допомогу як безробітному з 07.11.2020 ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що посилання відповідача на підпункт 2 пункту 23 та пункт 16 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, як на підставу для відмови йому у наданні статусу безробітного та призначення допомоги як безробітному, є необґрунтованим, оскільки фахова освіта це освіта для отримання першого фаху (спеціальності), подальші освіти вже не є фаховими. Позивач здобуває третю вищу освіту і навчається за свої власні кошти, тому, вважає, що не реєструючи його як безробітного відповідач порушує норми Основного Закону щодо права на працю та щодо права на освіту. Зазначає, що виходячи зі змісту статті 43 Закону № 5067 відповідач повинен надати статус безробітного, оскільки виключень щодо студентів денної навчання, які здобувають додаткову вищу освіту за власний кошт у Законі немає. Відповідач на власний розсуд тлумачить поняття зайнятості, вважає що законодавець словом «фахова» розмежував студентів, які не спеціальності, а відповідно є зайнятими особами, та студентів які вже мають фах і можуть працювати за фахом, але є безробітними.

Відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю обґрунтовуючи тим, що позивач навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, а тому він не належить до осіб, на яких поширюється дія частини другої статті 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Оскільки відповідно до статті 4 вказаного Закону позивач належить до зайнятого населення, Чернігівським міським центром зайнятості було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного керуючись пунктом 16, відповідно до підпункту 2 пункту 23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що він не здобуває фахову вищу освіту, не працює, а тому має право на працю і на отримання виплат і пільг встановлених законодавством України для безробітних. Він здобуває післядипломну вищу освіту і реалізує конституційне право на освіту. Вважає, що відповідач на власний розсуд «змішує» поняття студента без «фаху» і особу, яка здобуває додаткову вищу післядипломну освіту.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020: позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятості про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху; у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовлено; надано позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки, допущені при поданні позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 06.11.2020 позивач звернувся до відповідача (а.с. 30).

Згідно копії Довідки від 12.11.2020 № 1101-22/200 ОСОБА_1 навчається на 2 курсі Навчально-наукового інституту механічної інженерії, технологій та транспорту Національного університету «Чернігівська політехніка» на денній формі навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб. Освітній рівень вищої освіти - магістр. Початок навчання - 01.09.2019, закінчення навчання - 31.05.2021 (а.с. 31).

Вказане також підтверджується копією Договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 09.08.2019 № 2453 (а.с. 10).

Згідно копії трудової книжки від 03.03.2006 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 27.10.2020 звільнений з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (а.с. 5).

Копією диплому від 15.06.2007 КВ № 32079788 підтверджується отримання позивачем повної вищої освіти та здобуття кваліфікації спеціаліста з економіки підприємства (а.с. 8).

У відповідь на заяву позивача (а.с. 6) відповідач листом від 13.11.2020 № 01/4225 з посиланням на статтю 4 Закону України «Про зайнятість населення» та пункт 16 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, повідомив про те, що Чернігівським міським центром зайнятості прийнято рішення про відмову позивачу у наданні статусу безробітного відповідно до пп. 2 п. 23 вказаного Порядку (встановлення факту зайнятості особи) (а.с. 7).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частина перша статті 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (надалі також - Закон України «Про зайнятість населення»).

Також правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (надалі також - Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

У пунктах 1, 2 вказаного Закону визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Суб`єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з пунктами 6, 8, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» об`єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.

Страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття; втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров`я, у зв`язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу).

Частина перша статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (надалі також - Порядок № 792).

В абз. 1 частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

У пункті 16 вказаного Порядку визначено, що особам, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також особам, у яких відсутній страховий стаж, крім тих, що зазначені у частині другій статті 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не може бути надано статус безробітного.

Згідно з абз. 1 пункту 22 Порядку № 792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

Відповідно до підпункту 2 пункту 23 Порядку № 792 підставою для відмови у наданні статусу безробітного є встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується і не заперечується самим позивачем те, що ОСОБА_1 на момент звернення до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 06.11.2020 перебував на денній формі навчання у вищому навчальному закладі, а саме: навчався на 2 курсі Навчально-наукового інституту механічної інженерії, технологій та транспорту Національного університету «Чернігівська політехніка» на денній формі навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб; освітній рівень вищої освіти - магістр; початок навчання - 01.09.2019, закінчення навчання - 31.05.2021 (а.с. 10, 31).

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Чернігівський міський центр зайнятості відмовляючи позивачу у наданні статусу безробітного та призначення виплати як безробітному діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовна вимога щодо зобов`язання Чернігівського міського центру зайнятості зареєструвати позивача як безробітного та призначити йому допомогу як безробітному з 07.11.2020 також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною позовною вимогою від основної - про визнання незаконним рішення Чернігівського міського центру зайнятості, викладене в листі від 13.11.2020 № 01/4225, щодо відмови у наданні статусу безробітного та призначення виплати як безробітному ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В силу положень частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського міського центру зайнятості про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Чернігівський міський центр зайнятості, вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 21395273.

Дата складення повного рішення суду - 01.02.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб