Рішення № 94522626, 01.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/5874/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 з 23.05.1995 по 28.05.1997 на посаді голови Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки та з 03.07.2001 по 30.06.2020 на посадах начальника відділу дошкільного виховання, головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради (те, що не було враховано відповідачем); зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області перевести з 24.07.2020 ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати відповідно до Довідок від 24.07.2020 № 42 та № 43, виданих управлінням освіти Чернігівської міської ради, та виплатити недоотримані кошти (з урахуванням раніше виплачених сум).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки її стаж державної служби складає більше 20 років. Відповідачем протиправно не враховано позивачу до стажу державної служби періоди роботи посадах: голови Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки з 23.05.1995 по 28.05.1997; начальника відділу дошкільного виховання управління освіти Чернігівської міської ради з 03.07.2001 до 01.06.2017; головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради з 01.06.2017 по 30.06.2020. Відмову відповідача у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що грубо порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці позивач в період з 23.05.1995 по 28.05.1997 була обрана на посаду голови Новозаводького райкому профспілки працівників освіти і науки. В цей період вона присягу державного службовця не приймала, ранг як державному службовцю не присвоювався. 11.07.2001 позивачем прийнята Присяга посадової особи місцевого самоврядування згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Виходячи зі змісту частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» до 20-річного стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, незалежно від місця роботи під час досягнення пенсійного віку, зараховуються періоди роботи на посадах, віднесених статтею 25 Закону України «Про державну службу» до відповідних категорій посад державних службовців. Зважаючи на те, що посади працівників органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком як державному службовцю періоди роботи з 23.05.1995 по 28.05.1997 та з 03.07.2001 по 30.06.2020 немає законних підстав. Крім того, статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2011 № 2493-ІІІ чітко визначено, що пенсійне забезпечення осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи зазначене, вважає, що позивач не має права на переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону Украйни «Про державну службу». Також зазначає, що вимога позивача щодо перерахунку пенсії з урахуванням Довідок про заробітну плату від 24.07.2020 № 42 та № 43, є похідною від першої вимоги про переведення на пенсію держслужбовця. Так як пенсія позивачу згідно норм Закону України «Про державну службу» на сьогоднішній день не призначена, вимога про перерахунок пенсії на підставі зазначених довідок є передчасною та задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що позивач, має вік 60 років, загальний трудовий стаж 44 роки 7 місяців 28 днів та стаж державної служби більше 25 років, а отже має право на пенсію державного службовця. Копією розписки-повідомлення, виданою відповідачем 24.07.2020, підтверджується те, що позивачем до своєї заяви про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» надавалися трудова книжка, довідки про заробітну плату від 24.07.2020 № 42 та № 43. Зазначає, що порушені права позивача можуть бути захищені (відновлені) належним чином шляхом зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням вищевказаних довідок, де відображені складові заробітної плати, на підставі яких і обчислюється пенсія державного службовця.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України від 05.01.1998 серії НОМЕР_1 (а.с. 8-9).

Позивач отримує пенсію по інвалідності (2 група заг. захворювання), що підтверджується копіями Пенсійного посвідчення від 25.05.2016 № НОМЕР_2 та Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.04.2016 серії АВА № 030765 (а.с. 10).

В трудовій книжці ОСОБА_1 від 15.08.1979 серії НОМЕР_3 наявні, зокрема, записи про те, що вона (їй):

23.05.1995 - обрана головою Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки;

28.05.1997 - звільнена у зв`язку з ліквідацією Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки;

29.05.1997 - призначена на посаду завідуючої відділом дошкільної освіти Чернігівського міськвиконкому та нею прийнято Присягу державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу»;

30.05.1997 - присвоєно 11 ранг державного службовця;

27.05.1998 - звільнена із вказаної посади;

28.05.1998 - прийнята на посаду завідуючої відділом дошкільного виховання управління освіти Чернігівської міської ради;

01.06.1999 - присвоєно 10 ранг державного службовця;

01.12.1999 - зазначену вище посаду перейменовано у посаду начальника відділу дошкільного виховання управління освіти;

01.06.2001- присвоєно 9 ранг державного службовця;

11.07.2001 - прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування згідно з Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

01.08.2001 - присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

01.06.2017 - переведена на посаду головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти міської ради (а.с. 17-20).

Зазначене також підтверджується копіями таких документів: Довідки Чернігівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України від 24.11.2020 № 7; Особових рахунків ОСОБА_1 1995 року, 1996 року, 1997 року; Присяги державного службовця від 29.05.1997, Присяги посадової особи місцевого самоврядування від 11.07.2001; витягів із розпоряджень Чернігівської міської ради «Про присвоєння рангів» від 18.05.2001 № 33-рос, «Про перетворення посад, установлення надбавок і доплат» від 20.03.2006 № 82-р (а.с. 23-30).

Згідно копії витягу із розпорядження Чернігівської міської ради «Про звільнення» від 20.08.2020 № 223-рил ОСОБА_1 , головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради 31.08.2020 звільнено з роботи, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 22).

Із заявою від 24.07.2020 позивач звернулася до відповідача, в якій просила: зарахувати до стажу роботи на посаді голови Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки у період з травня 1995 року по травень 1997 року, роботу в органах місцевого самоврядування в період з травня 1997 року по теперішній час; перевести з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; обчислення розміру пенсії здійснити відповідно до Довідок від 24.07.2020 № 42 та № 43 (а.с. 11).

Із копії Розписки-повідомлення (а.с. 21) вбачається, що до вказаної заяви позивачем було додано паспорт, трудову книжку та Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видані управлінням освіти Чернігівської міської ради ОСОБА_1 , від 24.07.2020 № 42 та № 43, в яких зазначено розмір заробітної плати головного спеціаліста управління освіти Чернігівської міської ради станом на 01.07.2020 та складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) відповідно, за формами, затвердженими постановою правління ПФУ України від 17.01.2017 № 1-3 (а.с. 12, 13).

Згідно копії Протоколу Відділу з питань перерахунків пенсій № 13 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.07.2020 № 818876 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 24.07.2020. Мотиви відмови: основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до копії трудової книжки з 11.07.2001 позивачем прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування, з 01.08.2001 присвоєно 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування. Зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) період з 23.05.1995 по 28.05.1997 та з 03.07.2001 по 30.06.2020 немає законних підстав. Стаж державної служби відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст. 490 із , наступними змінами) складає 4 роки 1 місяць 5 днів. Загальний страховий стаж складає 44 роки 7 місяців 28 днів. Через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, рішенням від 28.07.2020 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 36).

Про прийняте рішення відповідач позивача повідомив листом від 31.07.2020 № 2500-0339-8/27718 (а.с. 34).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі також - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини першої статті 28 статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (надалі також - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі по тексту - Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Судом встановлено, що позивач згідно копії Пенсійного посвідчення від 25.05.2016 № 2209004768 отримує пенсію по інвалідності (2 група заг. захворювання) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із заявою від 24.07.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Чернігівській області про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення вона працювала на посаді головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, на момент звернення із зазначеною вище заявою позивачу було 60 повних років. Відтак станом на момент звернення позивач мала необхідний вік, передбачений статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Також суд зазначає, що наявність у позивача достатнього загального страхового стажу для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідачем не заперечується, а також його наявність, зокрема, підтверджується копією Протоколу Відділу з питань перерахунків пенсії № 13 від 28.07.2020 № 818876, із якого вбачається, що загальний страховий стаж позивача становить 44 років 7 місяців 28 днів.

Щодо зарахування періодів роботи позивача до стажу державної служби суд зазначає наступне.

Статтею 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме - у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (надалі також - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (надалі також - Порядок № 229).

Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку № 283.

Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 № 1049.

В свою чергу, відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Положення № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.

За правилами статті 118 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.

Верховний Суд у постановах від 15.01.2020 у справі № 334/4034/16-а, від 13.05.2020 у справі № 2240/2515/18, від 15.05.2020 у справі № 309/882/17 зазначив та зробив висновок про те, що згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 № 4-5-1156, погодженим з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.

Із Протоколу про відмову в переведенні на інший вид пенсії від 28.07.2020 № 818876 вбачається, що відповідач не зарахував позивачу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, період з 23.05.1995 по 28.05.1997.

У трудовій книжці ОСОБА_1 значиться, що у період з 23.05.1995 по 28.05.1997 вона була обраною та працювала головою Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки.

А, отже, враховуючи зазначене вище та те, що позивач працювала на посаді голови Новозаводського райкому профспілки працівників освіти і науки після 24.10.1990, період її роботи з 23.05.1995 по 28.05.1997 зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, окрім іншого, такі категорії посад:

п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

Згідно пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

При цьому, суд звертає увагу, що як Порядок № 283 у пункті 2, так і чинний на теперішній час Порядок № 229 у пункті 4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач у період з 03.07.2001 по 30.06.2020, що включає момент набуття чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, працювала на посадах в органі місцевого самоврядування - в Чернігівській міській раді, що підтверджується копіями трудової книжки від 15.08.1979 серії НОМЕР_3 та витягу із розпорядження Чернігівської міської ради «Про звільнення» від 20.08.2020 № 223.

Із Протоколу про відмову в переведенні на інший вид пенсії від 28.07.2020 № 818876 вбачається, що відповідач не зарахував позивачу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, період з 03.07.2001 по 30.06.2020 у зв`язку з тим, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. А відповідно до копії Трудової книжки позивача з 11.07.2001 нею прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування, з 01.08.2001 присвоєно 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Проте, суд не погоджується із зазначеною підставою, оскільки враховуючи аналіз зазначених вище правових норм обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. При цьому, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Крім того, суд звертає увагу, що до стажу державної служби позивачу не зараховано період з 03.07.2001. Хоча згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 . Присягу посадової особи місцевого самоврядування позивачем було прийнято 11.07.2001, а 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування їй було присвоєно 01.08.2001.

Станом на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889- VIII - станом на 01.05.2016, у позивача був наявний стаж держслужби понад 10 років. Тобто, на позивача поширюється дія пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача на посадах посадової особи місцевого самоврядування в Чернігівській міській раді з 03.07.2001 по 30.06.2020 підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Отже, період роботи позивача на посадах в управлінні освіти Чернігівської міської ради з 29.05.1997 по 31.08.2020 відноситься до стажу державної служби. Тому, стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, станом на день її звернення із заявою про переведення її на інший вид пенсії - станом на 24.07.2020, складав більше 23 років.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Чернігівській області, яким позивачу відмовлено в переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу», згідно поданої нею заяви від 24.07.2020, є протиправним.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні Заяви про переведення на інший вид пенсії від 24.07.2020 позивачем з-поміж іншого були подані Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.07.2020 № 42 та Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 24.07.2020 № 43, видані управлінням освіти Чернігівської міської ради, що відповідають за формам, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 № 1-3.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд не погоджується з аргументом відповідача щодо того, що позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області обчислити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням складових заробітної плати відповідно до Довідок від 24.07.2020 № 42 та № 43 є передчасною позовною вимогою.

Враховуючи зазначене вище, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи з 03.07.2001 по 30.06.2020 на посадах начальника відділу дошкільного виховання, головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради, та призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 24.07.2020 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з урахуванням складових заробітної плати відповідно до Довідок від 24 липня 2020 року № 42 та № 43, виданих управлінням освіти Чернігівської міської ради, та раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009 та від 11.07.2013 № 6-рп/2013.

За змістом частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано:

копію Договору про надання правової допомоги від 19.11.2020, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Максак Тетяною Леонідівною, згідно пунктів 2.1, 3.3 якого за цим Договором Адвокат зобов`язується представляти інтереси Клієнта в Чернігівському окружному адміністративному суді при поданні та розгляді адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Вартість послуг за цим Договором становить 3200,00 грн (а.с. 37);

копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 30.11.2020 серії СВ № 1007998 (а.с. 38);

копію Рахунку-фактури від 19.11.2020, із змісту якого вбачається, вартість 1 год. роботи Адвоката становить 800,00 грн, кількість витраченого часу - 4 год. (а.с. 40);

квитанції від 19.11.2020 № 265, що підтверджує сплату позивачем Адвокату Максак Т.Л. коштів у розмірі 3200,00 грн за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 19.11.2020 (а.с. 39).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу на надані послуги правничої допомоги та вартість години роботи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи даної справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2133,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 з 03 липня 2001 року по 30 червня 2020 року на посадах начальника відділу дошкільного виховання, головного спеціаліста сектору професійно-технічної освіти управління освіти Чернігівської міської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 24.07.2020 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з урахуванням складових заробітної плати відповідно до Довідок від 24 липня 2020 року № 42 та № 43, виданих управлінням освіти Чернігівської міської ради, та раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу - 2133,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 01.02.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб