Рішення № 94522293, 01.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7234/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 лютого 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4009 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А 4009, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4009 щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.05.2019 по 05.11.2020.

2. Зобов`язати Військову частину А 4009 нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.05.2019 по 05.11.2020.

3. Встановити судовий нагляд за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/3774/19 від 19.01.2020 визнано протиправною бездіяльність Військової частини А4009 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 27 червня 2017 року по 23 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язано Військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27 червня 2017 року по 23 травня 2019 року, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зазначає, що при звільненні та виключенні з 23.05.2019 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 25.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. Вказує, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про звернення ОСОБА_1 до суду, поза межами строку, що визначений ч. 5 ст. 122 КАС України. Вказує, що на день звільнення позивача він був розрахований повністю, а тому вимога щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23.05.2019 по 05.11.2020 є нікчемною. Зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №560/3774/19 зобов`язано військову частину А 4009 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що не являється заробітною платою та не являється грошовим забезпеченням.

Надаючи правову оцінку поданому клопотанню, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачеві виплачено суму компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій 05.11.2020, з адміністративним позовом до суду позивач звернувся 12.11.2020. Отже, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 4009.

Відповідно до наказу ТВО начальника штабу військової частини А 4009 від 23.05.2019 №108 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника обслуги технічного забезпечення батареї транспортування ракет дивізіону звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 травня 2019 року №153 з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З 23.05.2019 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №560/3774/19 адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А4009 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 27 червня 2017 року по 23 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27 червня 2017 року по 23 травня 2019 року, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання рішення суду Військової частини А4009 нарахувала належну суму та виплатила її позивачу 05.11.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15.

Відповідно до платіжного доручення від 05.11.2020 позивачеві виплачено суму компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій 05.11.2020 в розмірі 17912,24 грн.

Згідно з довідкою Військової частини А 4009 від 21.01.2021 №91 грошове забезпечення позивача за останні два повні календарні місяці перед звільненням складає 25978,60 грн. Протягом цих двох місяців був 61 календарний день. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить 25978,60 грн: 61 = 425,88 грн.

За період з 23.05.2019 по 05.11.2020 було 532 календарні дні, а тому, середній заробіток за час затримки виплати позивачеві при звільненні зі служби, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 226 568,16 грн (532 * 425,88 грн).

Водночас, суд вважає, що в порівнянні із виплаченою сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій 17912,24 грн, суму 226 568,16 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019р.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 17912,24 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Виходячи з обставин даної справи, суд приходить до висновку про безпідставність даного клопотання позивача, оскільки ним не наведено аргументованих доводів, а судом не встановлено в ході судового розгляду доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 4009 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4009 щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.05.2019 по 05.11.2020.

Стягнути з Військової частини А 4009 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади в розмірі 17912 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 24 коп. з урахуванням обов`язкових платежів та виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 4009 (вул. І. Франка, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 07902935)

Головуючий суддя О.О. Михайлов