Рішення № 94522219, 14.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6468/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Зарічан М.В. представника позивача Оніщука Є.В. представника відповідача Величко І.В. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Ковпак" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Ковпак" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006870509 від 28.09.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 №0006870509, яким застосована штрафна санкція у сумі 500000,00 грн за зберігання пального без наявності ліцензії, ГУ ДПС у Хмельницькій області винесло протиправно, оскільки придбане пальне було розлито до паливних баків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та обладнання, яке використовувалось в господарській діяльності позивача, що підтверджується актом списання №0004 від 17 04.2020, які відповідно до підпункту "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 Податкового кодексу України не є акцизним складом. Тому, зберігання пального в баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального. Вказує, що резервуар, у якому на думку відповідача зберігалося пальне, належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться на земельній ділянці, яка не належить ПСП "Ковпак", а під час фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу вміст зазначеного в акті резервуару не перевірявся, та резервуар не відкривався. Отже висновки відповідача про порушення позивачем статті 15 закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального". безпідставні. Крім того, зазначає, що копія направлення чи наказу про проведення фактичної перевірки не були вручені позивачу, відомості про це в акті від 28.08.2020 відсутні. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що в період з 21.08.2020 року по 28.08.2020 року проведена фактична перевірка ПСП "Ковпак". Перед початком проведення фактичної перевірки 21.08.2020 о 16:10 директору ПСП "Ковпак" ОСОБА_1 вручено копію наказу №1573 від 19.08.2020 про проведення фактичної перевірки, пред`явлено направлення на проведення фактичної перевірки №1768, №1769, №1770 від 19.08.2020, та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, що здійснювали перевірку що, відповідно, слугувало підставою для початку проведення такої перевірки. За наслідками перевірки складений акт від 28.08.2020 року №0326/22-01-05/31919311, в якому відображене встановлене перевіркою порушення позивачем вимог статті 15 закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" під час зберігання пального в обсязі 11078,02 літрів, придбаного відповідно до акцизної накладної №224 від 17.04.2020 року виписаної ТОВ "Агро Ойл Юа". За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення №0006870509 від 28.09.2020, яким до ПСП "Ковпак" застосована штрафна санкція у сумі 500000,00 грн за зберігання пального без наявності ліцензії. Вказує, що посилання позивача на підпункт "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 Податкового кодексу України безпідставні, оскільки місткість паливних баків транспортних засобів, вказаної позивачем техніки та обладнання, що не вважаються акцизним складом, не відповідають об`єму придбаного пального та відповідно не могли його вмістити. Так, навісне обладнання (додатковий пересувний паливний бак) МЖТ-10 до мобільної зерносушарки ТКМ-33 не можна віднести до ємностей що не є акцизним складом. З аналізу підпункту "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 Податкового кодексу України слідує, що паливний бак має міститись безпосередньо в обладнанні, тобто бути невід`ємною частиною агрегату. Паливний бак - це ємність для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання. Таким чином, згаданий додатковий пересувний паливний бак не підпадає під виняток вказаний в підпункті "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 Податкового кодексу України, а є резервуаром для зберігання пального. Крім того, при проведенні фактичної перевірки директор ПСП "Ковпак" ОСОБА_1 надав письмові пояснення з приводу виявленого порушення згідно з яким більша половина поставленого пального була одразу залита в баки сільськогосподарської техніки а залишок зберігався в резервуарі за адресою АДРЕСА_1 та був використаний на протязі тижня на весняну посівну. Зазначає, що твердження позивача про те, що резервуар у якому на думку контролюючого органу зберігалося пальне належить на праві власності ОСОБА_1 , а ПСП "Ковпак" не немає жодного відношення до такого майна, є безпідставними, оскільки відповідно до наданого позивачем договору оренди №26/03-20/К від 26.03.2020 ОСОБА_1 передав, а ПСП "Ковпак" прийняв в тимчасове платне володіння та користування навісне обладнання (додатковий пересувний паливний бак) до мобільної зерносушарки ТКМ - 33, об`єм баку 10000 л. Отже, враховуючи відсутність на дату проведення фактичної перевірки в ПСП "Ковпак" ліцензії на право зберігання пального для власних потреб чи промислової переробки за адресою: АДРЕСА_1 , висновки викладені в акті фактичної перевірки від 28.08.2020 року №0326/22-01-05/31919311 є обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 №0006870509 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив таке.

Відповідно до акцизної накладної №244 від 17.04.2020 року ТОВ "Агро Ойл Юа" поставило ПСП "Ковпак" пального на суму 161700,00 грн, в обсязі 11078,02 літрів на адресу АДРЕСА_1 .

У період з 21.08.2020 року по 28.08.2020 року згідно з наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 19.08.2020 №1573 контролюючий орган провів фактичну перевірку ПСП "Ковпак" з питань дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності пов`язаної з обігом алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального.

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки від 28.08.2020 року №0326/22-01-05/31919311, яким зафіксоване порушення позивачем статті 15 закону України від 19.12.95 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв`язку із зберігання пального в обсязі 11078,02 літрів, придбаного відповідно до акцизної накладної №244 від 17.04.2020 року, без ліцензії на право зберігання.

15.09.2020 року, не погоджуючись із висновками акту фактичної перевірки, ПСП "Ковпак" надіслало до ГУ ДПС у Хмельницькій області заперечення до акту фактичної перевірки №0326/22-01-05/31919311 від 28.08.2020 року.

За результатами розгляду заперечення, ГУ ДПС у Хмельницькій області листом від 24.09.2020 повідомило ПСП "Ковпак", що викладені висновки в акті фактичної перевірки є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

28.09.2020 на підставі акту фактичної перевірки від 28.08.2020 року №0326/22-01-05/31919311 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0006870509, яким застосував до ПСП "Ковпак" штрафну санкцію у сумі 500000,0 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує таке.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд встановив, що 21.08.2020 о 16:10, перед початком проведення фактичної перевірки, директору ПСП "Ковпак" ОСОБА_1 вручена копія наказу №1573 від 19.08.2020 про проведення фактичної перевірки, пред`явлені направлення на проведення фактичної перевірки №1768, №1769, №1770 від 19.08.2020, та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, що здійснювали перевірку. Зазначене підтверджується його підписами на направленнях.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірок, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає безпідставним.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про зберігання позивачем пального в обсязі 11078,02 літри, придбаного відповідно до акцизної накладної №224 від 17.04.2020, в резервуарі за адресою Полонський район, с. Новоселиця, вул. Димніча 21 без отримання відповідної ліцензії.

В судовому засіданні на спростування вказаних висновків перевірки представник позивача зазначив, що під час фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу не перевірявся вміст пального у вказаному в акті резервуарі. Крім того, пояснив, що придбане, відповідно до договору поставки №140420-02 від 14.04.2020, укладеного з ТОВ "Агро Ойл ЮА", дизельне паливо в обсязі 11078,02 літрів після його отримання було розлите до паливних баків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та обладнання, загальний об`єм яких становить 12507 літрів, зокрема, трактора колісного New Holland Т7070, об`ємом баку 412 літрів, трактора колісного New Holland Т7060, об`ємом баку 410 літрів, трактора колісного New Holland Т6090, об`ємом баку 285 літрів, мобільної зерносушарки ТКМ-33, об`ємом основного паливного баку 1000 літрів, навісного обладнання (додатковий пересувний паливний бак) МЖТ-10 до мобільної зерносушарки ТКМ-33, об`ємом баку 10000 літрів та вантажного автомобіля DAF FT CF 75.310, об`ємом баку 400 літрів. Зазначені ємності відповідно до підпункту "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 ПК України не є акцизним складом, а тому зберігання у них пального не потребує ліцензіі.

За змістом частини 9 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до частин 19 і 21 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Досліджуючи докази, подані позивачем на підтвердження відсутності у нього обов`язку щодо придбання ліцензії на зберігання пального, придбаного відповідно до акцизної накладної №224 від 17.04.2020, у зв`язку з використанням його відразу після придбання шляхом розливу у паливні баки автомобільної та сільськогосподарської техніки, яка використовується ним для провадження виробничої діяльності, суд встановив таке.

Відповідно до наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 20 «Запаси» на 01.04.2020 (початок звітного періоду, у якому придбане пальне) фактична кількість пального у позивача складала 79914,25 літрів, а на 16.04.2020 (на дату, яка передувала придбанню 17.04.2020 палива) зазначене паливо використане.

На підтвердження використання пального за період з 01.04.2020 по 16.04.2020 позивач надав подорожні листи від 01.04.2020 №01/04-2020, від 02.04.2020 №02/04-2020, згідно з кожним з яких для перевезення вантажу вантажним автомобілем DAF на відстань 100 км використано по 200 л пального, та від 03.04.2020 року №03/04-2020, згідно з яким для перевезення ватажу вантажним автомобілем DAF на відстань 40 км використано 50 л пального. При цьому, в графі «норма витрат» цих подорожніх листів відомості відсутні. Разом з тим, відповідно до інформації заводу виробника, розміщеної на офіційному веб сайті, витрати пального зазначеного автомобіля у змішаному циклі 32 л на 100 км.

Тому, достовірність зазначеної у подорожніх листах від 01.04.2020 №01/04-2020, від 02.04.2020 №02/04-2020 та від 03.04.2020 №03/04-2020 інформації щодо обсягів використаного вантажними автомобілями пального, викликає у суду сумніви.

Отже, надані позивачем документи суд вважає неналежними доказами використання дизельного пального в об`ємі 79914,25 літрів в період з 01.04.2020 по 16.04.2020.

Положеннями частини 1 статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. За визначенням статті 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд вважає, що позивачем не надані первинні документи на підтвердження відсутності пального у паливних баках автомобілів на 16.04.2010 та, відповідно, технічної спроможності розлити 17.04.2020 в баки сільськогосподарської та автомобільної техніки дизельне пальне в обсязі 11078,02 літри.

Оскільки позивачем не доведено використання до 16.04.2020 усього наявного у нього пального, то, відповідно інвентаризаційний опис від 17.04.2020 року, наданий на підтвердження того факту, що придбане у цей день пальне розлите в паливні баки автомобілів, є неналежним доказом використання пального, придбаного відповідно до акцизної накладної №224 від 17.04.2020.

Відповідно до пояснень позивача частина пального, придбаного відповідно до акцизної накладної №224 від 17.04.2020 залита в додатковий пересувний паливний бак МЖТ-10 до мобільної зерносушарки ТКМ-33 об`ємом у 10000,0 літрів, що перебуває у позивача в користуванні.

Під час судового розгляду справи позивач зазначив, що зазначений додатковий пересувний паливний бак МЖТ-10 є навісним обладнанням до мобільної зерносушарки ТКМ-33, яке відповідно до підпункту "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 ПК України не є акцизним складом, зберігання в якому не потребує отримання відповідної ліцензії.

За змістом частини 1 статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Отже, з урахуванням положень статті 186 Цивільного кодексу України умовою для визнання певної речі приналежністю іншої речі є їх спільне призначення.

Однак, на підтвердження того факту, що пересувний паливний бак МЖТ-10 об`ємом у 10000,0 літрів є навісним обладнанням до мобільної зерносушарки ТКМ-33, яке має спільне з зерносущаркою призначення, позивач не надав жодного доказу, яким, зокрема, може бути технічна документація на мобільну зерносушарку ТКМ-33. Той факт що пересувний паливний бак є окремим об`єктом цивільних прав і, відповідно, має інше функціональне призначення аніж зерносушарка підтверджується договором оренди додаткового пересувного паливного бака від 26.03.2020, а також поясненнями представника позивач в судовому засіданні, який повідомив, що мобільна зерносушарка ТКМ-33 обладнана паливним баком, який є її складовою.

Таким чином, пересувний паливний бак, який перебуває у користування позивача, підпадає під визначення місця зберігання пального, передбаченого статтею 1 Закону № 481/95-ВР, відповідно до якої місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на підпункту "г" абзацу 2 пункту 14.1.6 ПК України, відповідно до якого не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, оскільки зазначене визначення використовується для цілей оподаткування і не застосовується до правовідносин, які регулює Закон №481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР в цьому Законі у значеннях, наведених у Податковому кодексі України, вживаються лише терміни "пальне", "електронна сигарета" і "рідини, що використовуються в електронних сигаретах". Тому, для цілей Закону № 481/95-ВР використовується визначення місця зберігання пального, визначене ним Законом.

Відповідно до інвентаризаційного опису від 17.04.2020 року у додатковий пересувний паливний бак залите дизельне пальне в об`ємі 8030,00 літрів.

В поясненнях позивач вказує, що 8030,00 літрів пального використані в період з 18.04.2020 року по 25.04.2020 року під час робіт по сушці кукурудзи мобільною зерносушаркою, що підтверджується актами здачі-приймання робіт.

Разом з тим, відповідно до завдання трактористу 16.04.2020 року позивач перемістив додатковий пересувний паливний бак МЖТ-10 з об`ємом 10000,00 літрів пального до мобільної зерносушарки ТКМ-33. Докази використання наявного у ньому пального до 17.04.2020, а також докази використання пального, розлитого до паливного баку відповідно до інвентаризаційного опису від 17.04.2020 року, суду не надані.

Тому, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо зберігання дизельного пального, придбаного відповідно до акцизної накладної від 17.04.2020 №224, у пересувному паливному баку МЖТ-10, яке в порушення статті 15 Закону №481/95-ВР здійснювалось без відповідної ліцензії.

При цьому, суд враховує, що зазначені порушення встановлено в результаті отримання під час фактичної перевірки пояснень директора СПС "Ковпак", відповідно до яких більша половина поставленого пального була одразу залита в баки сільськогосподарської техніки, а залишок зберігався в резервуарі в АДРЕСА_1 .

Доводи позивача, що в резервуарі за адресою АДРЕСА_1 пальне не зберігалось, оскільки розлите в баки сільськогосподарської техніки в квітні 2020 року, суд вважає не обґрунтованими, та такими, що спростовуються наданими позивачем, та дослідженими судом під час розгляду справи, документами.

Посилання позивача на те, що резервуар, у якому зберігалося пальне, належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться на земельній ділянці, яка не належить ПСП "Ковпак", а тому позивач не має жодного відношення до цього майна, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд не бере до уваги, оскільки згідно з наданим позивачем договором оренди №26/03-20/К від 26.03.2020, громадянин ОСОБА_1 передав ПСП "Ковпак" в тимчасове платне володіння та користування навісне обладнання (додатковий пересувний паливний бак) до мобільної зерносушарки ТКМ - 33, об`ємом 10000 л.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Під час перевірки позивач не надав жодного доказу використання 8030,00 літрів дизельного пального в день його придбання 17.04.2020, а також доказу того, що додатковий паливний бак, у якому зберігалось пальне, не відноситься до визначених Законом №481/95-ВР місць зберігання.

Частинами 1-3 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 №0006870509 прийняте відповідачем правомірно.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду контролюючий орган довів правомірність податкового повідомлення-рішення №0006870509 від 28.09.2020 року, у зв`язку з чим, в задоволенні позову приватного сільськогосподарського підприємства "Ковпак" необхідно відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Ковпак" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 січня 2021 року

Позивач:Приватне сільськогосподарське підприємство "Ковпак" (вул. Димнічна, 21,Новоселиця,Полонський район, Хмельницька область,30533 , код ЄДРПОУ - 31919311) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук