Рішення № 94521836, 01.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 лютого 2021 р. № 520/10556/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Мар`єнко Л.М, розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виражені у відмові поновити виплату пенсії у розмірі який був нарахований згідно рішення суду на вересень 2011 р. а саме 24887.64 грн. на місяць згідно ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011р. розділ II п.п. 1,2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Московський відділ обслуговування громадян) поновити виплату пенсії у розмірі який був нарахований згідно рішення суду на вересень 2011р. а саме 24887.64 грн. на місяць згідно ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011р. розділ II п.п. 1,2. з 01.07.2020 р. та провести виплати із врахуванням вже виплаченого розміру пенсії.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з судовими документами була надіслана відповідачу та ним отримана.

Крім того, ухвалою суду від 22.12.2020 року у відповідача витребувано ряд додаткових доказів по справі.

Проте, станом на час розгляду справи, відповідачем відзив на позовну заяву та витребувані докази суду надано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд, враховуючи строки розгляду справи в порядку спрощеного провадження, вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , громадянин України, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р., визнаний інвалідом II групи безстроково (довідка до акта огляду МСЕК серія ХАР-07 №018967 від 13.11.2008 р.), інвалідність пов`язана з виконанням військових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивач отримує пенсію у відділі пенсійного фонду Московського району Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.

08.04.2010 р. постановою №2-а-3220/10 Московського районного суду м.Харкова зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне страхування" та провести відповідні виплати за період з 10.10.2007 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до 08.04.2010 року і здійснювати такі виплати у встановленому законодавством розмірі і в подальшому.

Постанова набрала законної сили

15.08.2011 року постановою №2-а-152236/11 Московського районного суду м.Харкова зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова: визнано дії відповідача щодо відмови у проведені виплати компенсації втрати частини доходів із зв`язку із несвоєчасною їх виплатою та відмови в проведенні перерахунку та виплати державної пенсії позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 894 « Про підвищення розміру пенсій відповідно до частини 4 статі 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293 « Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок та забезпечити виплати державної пенсії позивачу з урахуванням раніш сплачених сум, призначену відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із збільшенням її на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 894 «Про підвищення розміру пенсій відповідно до частини 4 статі 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та у 3, 5 рази відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 « Про збільшення розмірів пенсії деякім категоріям громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткового мінімумів для непрацездатних осіб починаючи з 09.07.2007 року щодо постанови Кабінету Міністрів України № 894 та 01.01.2006 року щодо постанови Кабінету Міністрів України № 1293 постійно на весь час виплатити пенсії, без обмеження кінцевою датою.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести нарахування та забезпечити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі обчисленому відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 за період 10.10.2007 по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 08.04.2010 року. Зобов`язано відповідача виконати постанову негайно.

Як вбачається з позовної заяви - згідно рішення суду УПФУ нарахувало позивачу пенсію у розмірі 24887,64 грн. на місяць, позивач вважає, що з 01.11.2011 р. УПФУ значно знизив суму виплати посилаючись на зміну у законодавстві

З 01.02.2012 р. УПФУ почав нараховувати та виплачувати позивачу пенсію згідно постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 р., що набагато зменшило розмір пенсії позивача в порівнянні з нарахованою згідно рішення суду.

19.06.2020 р. ОСОБА_1 подав заяву про відновлення виплати пенсії згідно рішення суду 2011р.

Як зазначив позивач, він отримав відповідь від відповідача, що йому нарахована пенсія за червень 2020 р. у розмірі 11532,30 грн. (що не відповідає нарахованому розміру згідно рішення суду (24887,64 грн.). Різниця складає 24887,64 - 11532,30 = 13355,34 грн.

Тому цю бездіяльність відповідача відносно відновлення виплати у законному розмірі ї пенсії вважає фактичною відмовою поновити виплату, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Перевіряючи відповідність закону вчиненої владним суб`єктом у спірних правовідносинах управлінської дії, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вищевказаних вимог, постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Також, згідно правових висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 17.02.2016 р. (справа № 21-0908/2465/2012) вказано, що з 01.01.2012 р. нарахування і виплата пенсії має здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22.12.2011 р. № 4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки за загальним правилом дії норм права у часі, Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на виконання даного Закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону №4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік", пунктом 4 Перехідних положень якого, зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20,23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону неконституційною не визнавалась та її дія не зупинялась.

Також, Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Вказана норма Закону неконституційною не визнавалась та її дія не зупинялась.

Суд зазначає, що даним Законом Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку підлягали пріоритетному застосуванню.

Також, пп. 9, 13 п. 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 року внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", змінено норми щодо пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, дозволено порядок та виплату таких пенсій встановлювати Кабінету Міністрів України.

Вказана норма Закону неконституційною не визнавалась та її дія не зупинялась.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011 р., встановлено розмір мінімальної пенсії по інвалідності в залежності від групи інвалідності та статусу, а також встановлені розміри додаткової пенсії до прожиткового мінімуму в залежності від групи інвалідності та категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 27.12.2005 № 1293 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на підставі яких позивачу згідно рішення суду збільшено пенсію у 3,5 рази відповідно, втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Доводи позивача про незаконність невиконання відповідачем рішення суду фактично зводиться до незгоди із застосуванням під час розрахунку та проведення пенсії положень постанов КМУ замість Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У розділі 2 рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), суд зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland №6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У пункті 21 рішення від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області були відсутні підстави для застосування під час нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.07.2020 р. положень нормативно-правових актів, які втратили чинність.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 року по справі №820/680/16, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові № 520/10168/2020 від 28.01.2021 року.

Доводи позивача щодо Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 суд вважає помилковими, оскільки з матеріалів справи не вбачається встановлення обмеження пенсії позивача на підставі зазначеного закону, а зменшення відбулось на підставі інших змін у законодавстві.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.