Рішення № 94521584, 01.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Справа №480/6386/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелета С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №480/6386/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2276 Національної гвардії України, Військової частини 3017 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини 2276 Національної гвардії України ( далі - ВЧ 2276 Національної гвардії України) , у якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 05.10.2017; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 05.10.2017 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 листопада 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач до 29.11.2019 проходив військову службу у Військовій частині 3017 Національної гвардії України( далі - ВЧ 3017 Національної гвардії України). Наказом від 29.11.2019 №251 позивача звільнено з військової служби, припинено контракт, виключено з 29.11.2019 зі списків особового складу. В період з 2015 по 05.10.2017 позивач проходів службу у військовій частині 2276, але додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій за час служби позивач не використав. При звільненні йому не нарахована та не виплачена компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по 05.10.2017.

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 02.12.2020 судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину 3017 Національної гвардії України, оскільки позивач був звільнений саме з цієї військової частини Національної гвардії України.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач ВЧ 2276 Національної гвардії України просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 дійсно проходів службу, але був переведений до іншої частини, з якої позивач звільнився, в тому у ВЧ 2276 відсутній обов`язок виплачувати будь-які компенсації при звільненні.

Другий відповідач - ВЧ 3017 Національної гвардії України про залучення до участі у справі в якості співвідповідача повідомлений належним чином, в установлені строки будь-яких пояснень чи відзиву на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази і їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач до 05.10.2017 проходив службу у ВЧ 2276 Національної гвардії України, з якої звільнений не був, а був виключений із списків особового складу для подальшого проходження військової служби до Східного оперативного-територіального об`єднання Національної гвардії України (м.Харків) 05.10.2017 , що підтверджується витягом із наказу від 05.10.2017 №210 (а.с.6).

Наказом командира військової частини 3017 від 29.11.2019 №251 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (а.с.27).

Згідно письмового відзиву першого відповідача ВЧ 2276 Національної гвардії України, право на отримання додаткової відпустки не заперечує, але зазначає, що позивач під час проходження служби не скористався правом отримати додаткову відпустку, із рапортом про виплату йому компенсації до ВЧ 2276 Національної гвардії України не звертався, звільнений з іншої військової частини, яка повинна здійснювати остаточний розрахунок при звільненні позивача із служби.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.

Пункт 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про відпустки" визначає види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Таким чином позивач, як учасник бойових дій мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином обов`язок виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки покладено саме на ту військову частину з якої позивача було звільнено, зокрема на ВЧ 3017 Національної гвардії України, а не ВЧ 2276 Національної гвардії України, як помилково вважає позивач. Позивача 05.10.2017 не було звільнено із служби з ВЧ 2276 Національної гвардії України, а було переведено до іншої, тобто у ВЧ 2276 Національної гвардії України був відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати відповідну компенсацію, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності ВЧ 2276 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації, а також зобов`язання нарахувати компенсацію, суд відмовляє.

При цьому судом враховується те, що не звернення військовослужбовця із заявами про отримання додаткової відпустки або грошової компенсації за таку відпустку не позбавляє відповідача - ВЧ 3017 Національної гвардії України обов`язку здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за весь період проходження військової служби, в т.ч. і під час перебування на службі у ВЧ 2276 Національної гвардії України.

Враховуючи те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, в т.ч. і не враховано період перебування на службі у ВЧ 2276 Національної гвардії України, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін).

При цьому судом враховується та обставина, що позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 05.10.2017 включно виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Однак, суд зазначає, що за 2017 рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2020, яке набрало законної сили, по справі №480/3351/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Так, судом було визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 18.11.2019. Також судом було зобов`язано Військову частину 3017 Національної гвардії України (вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 29.11.2019 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 листопада 2019 року.

Таким чином у суду відсутні підстави для зобов`язання військову частину ВЧ 3017 Національної гвардії України повторно нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 листопада 2019 року, в зв`язку із чим в задоволенні вимог суд відмовляє.

Як встановлено судом, позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки за час служби за період 2015-2016 роки, що не заперечувалося відповідачами, а отже набув право на отримання грошової компенсації замість них у зв`язку із звільненням зі служби 29.11.2019 .

Враховуючи вищезазначене, а також те, що статус учасника бойових дій позивач отримав у 2015 році, що підтверджується копією відповідного посвідчення (а.с. 10), за 2017 р. відсутні підстави для задоволення позовних вимог, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині зобов`язання ВЧ 3017 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових за 2015-2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.11.2019.

Також суд враховує строки звернення до суду із зазначеними вимогами.

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Отже вимоги про стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Позиція суду щодо не поширення строків позовної давності на вимоги про стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі № 620/4218/18.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ 2276 Національної гвардії України, Військової частини 3017 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину 3017 Національної гвардії України (вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2016 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 листопада 2019 року.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021

Суддя С.М. Гелета