Рішення № 94521407, 05.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 січня 2021 року м. Рівне №460/7992/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Оксимчук А.О., відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 30.10.2020 відкрито провадження у справі №460/7992/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0004710708, №0004720708, №0004640708, №0004670708, №0004680708, №0004690708, №0004700708, №0004650708, №0004660708 від 08.10.2020, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 від 01.10.2020, а також рішень про застосування штрафних санкцій №0001760708 і №0001770708 від 01.10.2020. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.11.2020.

Підготовче засідання з 24.11.2020 відкладено на 08.12.2020 за клопотанням сторони відповідача.

Ухвалою від 08.12.2020 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 05.01.2021.

В судовому засіданні 05.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення винесені без дотримання критеріїв правомірності, обґрунтованості та розсудливості, з огляду на що підлягають скасуванню в судовому порядку. Сторона позивача повністю заперечувала встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства, покликаючись на протиправність висновків податкового органу про здійснення ОСОБА_1 в охопленому перевіркою періоді оптової торгівлі, тобто такого виду діяльності, який не зазначений у свідоцтві платника єдиного податку. При цьому, сторона позивача зауважувала, що ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку на 2-ій групі з наступними видами діяльності: 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Оскільки Податковий кодексу України не містить визначення понять оптової та роздрібної торгівлі, то позивач виходила з визначень, наведених у п.п.4.4 п.4 ДСТУ 4303-2004, в силу яких: роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торгівельних послуг; оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов`язаних із цим послуг. Також, вона брала до уваги, що відповідно до ч.1 ст.698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Згідно ж ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи з аналізу вказаних норм, розмежування оптової та роздрібної торгівлі здійснюється, за метою використання придбаного товару покупцем. В той же час, продавець не має можливості здійснювати контроль за подальшим використанням покупцем придбаних товарів, як і з`ясовувати при укладенні договору мету придбання покупцем товару (для підприємницької діяльності або для особистого, сімейного, домашнього використання). Також сторона позивача наголошувала, що у відповідності до Методологічних основ та пояснень до Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Держкомстату №396 від 23.12.2012, розділ 47 «Роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами» також включає торгівлю персональними комп`ютерами, канцелярськими товарами, фарбою або деревиною, незважаючи на те, шо ці товари призначені не тільки для особистого споживання домашніми господарствами. За наведеного, сторона позивача доводила, що ОСОБА_1 правомірно перебуваючи на 2-ій групі єдиного податку реалізовувала лісоматеріали для нерезидентів в рамках провадження саме роздрібної торгівлі. Саме цим сторона позивача і спростовувала підстави нарахування їй податку, нібито отриманого від провадження тієї діяльності, яка не зазначена в реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи. На цих доводах ґрунтується і решта позовних вимог, оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, податку на додану вартість та штрафних санкцій здійснено на підставі висновків про порушення, які мають похідний щодо вищенаведеного характер. Крім зазначеного, сторона позивача вказувала і на процедурні порушення, зокрема на те, що 01.10.2019 Головне управління ДПС в Рівненській області надсилало ОСОБА_1 запит №1011 /ФОП/17-00-33-03-04 щодо надання інформації та документального підтвердження операцій реалізації лісоматеріалів нерезидентам у зв`язку з їхніми припущеннями про здійснення позивачем діяльності не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку віднесеного до першої або другої групи у 2018 році (за наслідками подання декларації з єдиного податку за 2018 рік). У відповідь на вказаний запит позивач надала таку саму документацію, яка була предметом цьогорічної перевірки, і за результатами її розгляду рік тому податковий орган жодних порушень не встановлював. За сукупністю наведеного сторона позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов та усними поясненнями представника Головного управління ДПС у Рівненській області, сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що відповідно до даних податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_2 , обсяг її доходу за 2017 рік становить 89180,0 грн. за видами діяльності: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78), за 2018 рік - 954470,0 грн., 2019 рік - 566876,0 грн. та 2020 рік - 32330,0 грн. за видами діяльності: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78), роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (47.91), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99). В ході проведення перевірки, на підставі наданих позивачем ВМД, контрактів, CMR, виписок банку та інформації, наявної в ГУ ДПС у Рівненській області, встановлено, що в період 2018-2019 років ФОП ОСОБА_1 здійснювала експорт лісоматеріалів для нерезидентів Coal Trading Sp. z o.o. (Польща), ALTAJ Maciej Wilinski (Польща), AMR Miroslaw Rucinski (Польща). Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, операції з оптової торгівлі деревиною відносяться до коду КВЕД 46.7 - Інші види спеціалізованої оптової торгівлі, зокрема, 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. За наведеного, сторона відповідача доводила, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарські операції по виду діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме, оптової торгівлі лісоматеріалами для нерезидентів, чим порушила вимоги ч.2 пп.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, оскільки не відобразила доходи від здійснення таких операцій (оптової торгівлі деревиною) в рядку 09 декларації платника єдиного податку за 2018 рік, не оподаткувала його за ставкою 15% та не сплатила до бюджету. Крім того, з січня 2019 року підприємцем не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, в порядку ч.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, що зумовило донарахування їй за результатами перевірки грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, податку на додану вартість, а також застосування відповідного розміру штрафних санкцій. За сукупністю наведеного сторона відповідача доводила, що контролюючим органом правомірно та обґрунтовано винесені податкові повідомлення-рішення №0004710708, №0004720708, №0004640708, №0004670708, №0004680708, №0004690708, №0004700708, №0004650708, №0004660708 від 08.10.2020, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 від 01.10.2020, рішення про застосування штрафних санкцій №0001760708 і №0001770708 від 01.10.2020, а відтак просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

На підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п.78.2 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 3 по 9 вересня 2020 року ГУ ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 02.09.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.06.2010 по 02.09.2020.

Результати перевірки оформлені актом №920/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 15.09.2020 з додатком у вигляді таблиці з інформацією по експортним операціям (а.с.16-49).

Перевірка була проведена на тій підставі, що 22.06.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис: 26080060005024543 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі її власного рішення.

Про перевірку позивач була повідомлена 03.09.2020 (а.с.115).

До перевірки позивач надала відповідачу супровідним листом: копії вантажно-митних декларації, рахунків-фактур, CMR, витяги з Книги доходів та витрат за період з 01.01.2017 по 22.06.2020, банківські виписки за період з 19.06.2018 по 24.04.2019, довідку про закриття рахунків в банку, довідку з ПФУ про сплату ЄСВ, а всього на 79 аркушах (а.с.117).

Копії усіх вищезазначених документів відповідачем долучено до матеріалів справи (а.с.118 - 216).

В цьому ж листі позивач повідомила, що додаткових документів про здійснення господарської діяльності не має. Крім цього, також вказала, що зазначені копії документів вже надавалися на запит №1011/ФОП/17-00-33-03-04 від 0110.2019 і це підтверджується долученими позивачем до справами доказами (а.с.76-81).

В акті зафіксовано, а стороною позивача не заперечується, що в охоплений перевіркою період, ОСОБА_1 мала статус фізичної особи - підприємця і перебувала на спрощеній системі оподаткування, а саме як платник єдиного податку 2 групи (20%) за видами діяльності: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.71) - основний; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (47.91) (а.с.82).

Також в акті зафіксовано, а стороною позивача не заперечується, що за даними податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_2 , обсяг її доходу за 2017 рік становить 89180,0 грн. за видами діяльності: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78), за 2018 рік - 954470,00 грн., 2019 рік - 566876,00 грн., 2020 рік - 32330,0 грн. за видами діяльності: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78), роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (47.91), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99).

На підставі наданих для перевірки документів (ВМД, контрактів, CMR, виписок банку) відповідачем вказано, що в період 2018-2019 років ФОП ОСОБА_1 здійснювала експорт лісоматеріалів до Польщі для нерезидентів: Coal Trading Sp. z o.o. (Польща), ОСОБА_3 (Польща), AMR Miroslaw Rucinski (Польща), тобто провадила такий вид господарської діяльності, який не зазначений у реєстрі платників єдиного податку, та який не оподаткувала за ставкою 15%. Крім того, відповідачем констатовано, що позивачем з січня 2019 року не було здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, не було подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 та 2020 роки по граничному строку їх подання. Також зазначено, що позивач не вела Книгу обліку доходів і витрат щодо діяльності, яка провадиться на загальній системі оподаткування. На підставі відомостей про надходження на розрахункові рахунки позивача коштів по експортних операціях, ВМД, контрактів, рахунків фактури, книги обліку доходів, відомостей про суми виплачених доходів Центральної бази даних ДРФО та даних ІС «Податковий блок» відповідачем встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) ФОП ОСОБА_1 протягом останніх 12 календарних місяців (березень 2018 року - лютий 2019 року) становить 1117977 грн., тобто перевищує 1 млн. грн., відповідно до чого позивач підлягала обов`язковій реєстрації як платник ПДВ, але відповідну реєстраційну заяву не вона подавала, як і відповідну звітність з ПДВ. Крім цього, податковий орган вказав, що ФОП ОСОБА_1 не реєструвала реєстратори розрахункових операцій і здійснювала розрахункові операції без відповідних розрахункових документів.

За висновками акту перевірки №920/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 15.09.2020 встановлено такі порушення:

- ч.2 пп.293.4 статті 293 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми єдиного податку за 2018 рік на 125805.29 гри.;

- пп.49.1 8.5 п.49. і 8 ст.49. п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України у вигляді неподання податкової декларації про майновим стан і доходи за 2019 рік по граничному строку її подання - 09.02.2020;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49. п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України у вигляді неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (ліквідаційної) по граничному строку її подання - 22.07.2020;

- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України у вигляді ненадання для перевірки Книги обліку доходів і витрат;

- пп.298.2.3. п.298.2 ст.298, п.167.1 ст.167. п.177.1. п.177.2. п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 107857,08 гри, в тому числі: за 2019 р. - 102037,68 грн. (566876.0*18%), за 2020 р. - 5819,40 гри. (32330,0 * 18%);

- п.9. п.11 розд.III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну №435 від 14.04.2015 у вигляді несвоєчасного подання ліквідаційного звіту по ЄСВ;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого занижено суму ЄСВ у розмірі 114135,13 грн., в тому числі за 2019 рік - на 113696,00 грн., за 2020 рік - на 439,12 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1.1, п.194.1 ст.194, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, з врахуванням норм пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ на 63675 грн., в тому числі по періодах , квітень 2019 року - 35003,61 грн., травень 2019 року - 2454 грн., червень 2019 року - 3489 грн., липень 2019 року - 2692 грн., серпень 2019 року - 3319 грн., вересень 2019 року - 3054 грн., жовтень 2019 року - 2678 грн., листопад 2019 року - 2045 грн., грудень 2019 року - 2021 грн., січень 2020 року - 1602 грн., лютий 2020 року - 1445 гри., березень 2020 року - 509 грн., травень 2020 року - 1193 грн., червень 2020 року - 2170,60 грн., заниження операцій з вивезення товарів за межі митної території України на 106780,95 грн. за квітень 2019 року;

- п. 201.4 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у вигляді не реєстрації в ЄРПН податкових накладних на податкові зобов`язання за проведені готівкові операції з реалізації товарів кінцевому споживачу на загальну суму 63675 грн., в тому числі по періоді - березень 2019 року на 2186,00 грн., квітень 2019 року - 32817,6 грн., травень 2019 року - 2454 гри., червень 2019 року - 3489 грн, липень 2019 року - 2692 грн., серпень 2019 року - 3319 грн., вересень 2019 року -3054 грн., жовтень 2019 року - 2678 грн,. листопад 2019 року - 2045 грн., грудень 2019 року - 2021 грн., січень 2020 року - 1602 гри., лютий 2020 року - 1445 гри., березень 2020 року - 509 грн., травень 2020 року - 1193 гри., червень 2020 року -2470,60 грн., та податкової накладної, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, обсяг постачання 106780,95 грн. (період виписки - квітень 2019 року);

- пп.49.181. п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України у вигляді неподання податкових декларації з ПДВ за квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у вигляді заниження суми військового збору на 8988, 09 грн., в тому числі за 2019 рік - на 8503,14 грн. (566876,00 *1,5%), за 2020 рік - на 484,95 грн. (32330,00 * 1,5%);

- п.44.1. п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України у вигляді не забезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- п.1 ст.3 Закову України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 у вигляді нереєстрації РРО у контролюючому органі.

На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у Рівненській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0004640708 форми «Р» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на 157256,61 грн., в тому числі: 125805,29 грн. - за податковим зобов`язанням та 31451,32 грн. - за штрафними санкціями (а.с.54-55);

- податкове повідомлення-рішення №0004670708 форми «Р» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування» на 11235,11 грн., в тому числі: 8988,09 грн. - за податковим зобов`язанням та 2247,02 грн. - за штрафними санкціями (а.с.56-57);

- податкове повідомлення-рішення №0004680708 форми «Р» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» на 134821,35 грн., в тому числі: 107857,08 грн. - за податковим зобов`язанням та 26964,27 грн. - за штрафними санкціями (а.с.58-59);

- податкове повідомлення-рішення №0004690708 форми «ПС» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» в сумі 680,00 грн.(а.с.60-61);

- податкове повідомлення-рішення №0004700708 форми «Р» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» на 79593,75 грн., в тому числі 63675,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 15918,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с.62-63);

- податкове повідомлення-рішення №0004710708 від форми «ПС» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції за платежем «Податок на додану вартість» в розмірі 4760,00 грн.(а.с.50-51);

- податкове повідомлення-рішення №0004720708 форми «ПН» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції за платежем «Податок на додану вартість» в розмірі 35237,61 грн.(а.с.52-53);

- податкове повідомлення-рішення №0004650708 форми «ПС» від 08.10.2020, згідно якого ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» в розмірі 1020,00 грн.(а.с.6465);

- податкове повідомлення-рішення №0004660708 форми «С» від 08.10.2020, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 1,00 грн.(а.с.66);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 від 01.10.2020, за якою недоїмка ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 114135,13 грн. (а.с.68);

- рішення №0001760708 від 01.10.2020, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафної санкції по єдиному соціальному внеску на суму 170,00 грн.(а.с.70-71);

- рішення №0001770708 від 01.10.2020, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію по єдиному соціальному внеску в розмірі 22783,11 грн. (а.с.69,72).

Вказані акти індивідуальної дії отримані позивачем 15.10.2020 (а.с.67,73 -75).

Процедура адміністративного узгодження не застосовувалась.

29.10.2020, тобто в межах, визначених законодавством строків, ОСОБА_1 оскаржила вказані акти до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За правилами пункту 291.2. статті 291 цієї глави, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

З урахуванням вимог пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (2018-2020 роки) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами :

1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до підпункту 298.1.1.пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті, у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості, як обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

За правилами пунктів 293.1, 293.2, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В силу вимог підпункту 2 підпункту п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

А в силу вимог підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» прийнятий наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 та набрав чинності з 01.01.2012.

КВЕД вміщує секцію G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів», до якої входять, зокрема, і розділ 46 «Оптова торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами», і розділ 47 «Роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами».

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджені наказом Державної служби статистики України №396 від 23.12.2011.

Згідно з такими поясненнями, секція G включає оптову та роздрібну торгівлю (тобто продаж без перероблення) будь-якими видами товарів і надання допоміжних послуг, пов`язаних із торгівлею товарами. Оптова та роздрібна торгівля є кінцевим етапом у реалізації (розподіленні, дистрибуції) товарів. Відмінність між розділами 46 (оптова торгівля) та 47 (роздрібна торгівля) базується на типі споживача, що переважає. Оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам й організаціям або іншим оптовикам, діяльність агентів чи посередників з купівлі товарів від імені подібних осіб або продажу товарів подібним особам і компаніям. Основними типами підприємств у сфері оптової торгівлі є оптові торговельні підприємства, тобто оптовики, які отримують право власності на товари, які вони продають, а саме: оптові торговці або біржовики, промислові дистриб`ютори (підприємства оптової торгівлі, що спеціалізуються на продажу промислових товарів), експортери, імпортери, закупівельні організації, філії та офіси з продажу (крім магазинів роздрібної торгівлі), які утримуються підприємствами добувної промисловості (окремо від заводів і шахт) для збуту власної продукції і функції яких не обмежені прийманням замовлень, що виконуються шляхом прямого відвантаження товарів із заводів або шахт. Роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенню в магазинах, торгових центрах, наметах, кіосках, компаніями поштового замовлення, вуличними торговцями, споживчими кооперативами, компаніями, що спеціалізуються на організації аукціонів тощо. Більшість підприємств роздрібної торгівлі отримують право власності на товари, які вони продають, однак деякі з них виступають як агенти та від імені замовника здійснюють продаж товарів на умовах консигнації або комісії.

Згідно з такими поясненнями, розділ 46 КВЕД включає оптову торгівлю за власний рахунок або на основі контракту (комісійна торгівля) як на внутрішньому оптовому ринку, так і на зовнішньому ринку (імпорт/експорт).

Даний розділ вміщує, і групу 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», що включає, зокрема, оптову торгівлю необробленою деревиною та оптову торгівлю продукцією первинного оброблення деревини.

Розділ 47 КВЕД включає роздрібну торгівлю, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, а саме, перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенню, який здійснюють магазини, торгові центри, кіоски, намети, компанії поштового замовлення (у т. ч. у мережі Інтернет), рознощики і вуличні торговці, споживчі кооперативи тощо.

Згідно з Методичними поясненнями, роздрібну торгівлю класифікують насамперед за типом місця торгівлі (роздрібну торгівлю в магазинах - у групах 47.1-47.7; роздрібну торгівлю поза магазинами - у групах 47.8-47.9). Роздрібна торгівля в магазинах включає роздрібну торгівлю уживаними товарами (клас 47.79). Роздрібна торгівля в магазинах у подальшому розподіляється на спеціалізовану (групи 47.2-47.7) та неспеціалізовану роздрібну торгівлю (група 47.1). Спеціалізовану роздрібну торгівлю новими товарами класифікують за асортиментом товару, який підлягає продажу. Торгівля поза магазинами деталізована за формами торгівлі, такими як роздрібна торгівля з лотків і на ринках (група 47.8) та інші форми роздрібної торгівлі, що їх здійснюють поза магазинами, зокрема, за поштовим замовленням або через мережу Інтернет, шляхом доставки "від порога до порога", за допомогою торгових автоматів тощо (група 47.9).

При цьому, вказано, що товари, які описані у цьому розділі, обмежуються товарами, зазвичай іменованими як споживчі товари (за визначенням, наведеним у наказах Держкомстату №519 від 14.11.2006, № 480 від 29.12.2007, споживчі товари (послуги) - це товари (послуги), що використовуються населенням для особистого або загальносімейного споживання), або товари роздрібної торгівлі. Отже, товари, що зазвичай не класифікують як товари роздрібної торгівлі (зерно, руди, промислове устатковання тощо), не включені до цього розділу. Разом з тим, вказано, що цей розділ також включає торгівлю персональними комп`ютерами, канцелярськими товарами, фарбою або деревиною, незважаючи на те, що ці товари призначені не тільки для особистого споживання домашніми господарствами.

Останнє уточнення кореспондується з поясненнями до класу 47.52 «Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах», в силу якого цей клас включає: роздрібну торгівлю залізними виробами, роздрібну торгівлю фарбами, лаками й емаллю, роздрібну торгівлю листовим склом, роздрібну торгівлю іншими будівельними матеріалами, такими як цегла, деревина, сантехнічне устатковання, роздрібну торгівлю матеріалами й устаткованням для самостійного виконання будівельних або ремонтних робіт у домашніх умовах.

Як встановлено судом, в охоплений перевіркою період, ОСОБА_1 мала статус фізичної особи - підприємця і перебувала на спрощеній системі оподаткування, а саме як платник єдиного податку 2 групи (20%) за такими видами діяльності: КВЕД 47.71 (основний) - роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; КВЕД 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; КВЕД 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи документи, а саме: митні декларації форми МД-2 , фактури, що виписані на поставку товару за контрактом та міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, свідчать на користь того, що в період 2018-2019 років ФОП ОСОБА_1 на основі зовнішньоекономічних контрактів здійснювала експорт лісоматеріалів розпиляних уздовж (необрізних) (в ряді випадків і обрізних), неструганих, нешліфованих із вільхи та сосни для нерезидентів: Coal Trading Sp. z o.o. (Польща), ALTAJ Maciej Wilinski (Польща), AMR Miroslaw Rucinski (Польща) партіями від 20 м.куб і більше, або від 400 шт. і більше.

Вказані операції ні за яких умов не підпадають під ті види діяльності КВЕД, які рахуються за нею у реєстрі платників єдиного податку.

По перше, розділ 47, до якого віднесені КВЕДи 47.71, 47.99, 47.19, 47.78 та 47.91, не передбачає торгівлю на зовнішньому ринку взагалі, тобто ні експорту, ні імпорту. Натомість, торгівля на зовнішньому ринку включена до розділу 46 «Оптова торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами», а експортери та імпортери віднесені до торговців, що діють в сфері оптової торгівлі. Крім того, саме оптова торгівля передбачає реалізацію товару на основі контракту.

По-друге, саме розділ 46 вміщує групу 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», що включає, зокрема, оптову торгівлю необробленою деревиною та оптову торгівлю продукцією первинного оброблення деревини.

По-третє, розпиляні уздовж, нестругані і нешліфовані лісоматеріали не є споживчими товарами, позаяк не призначені для використання населенням для особистого чи загальносімейного споживання. Покликання ж сторони позивача на те, що розділ 47 в порядку виключення відносить торгівлю деревиною до роздрібної, судом відхиляються, позаяк в даному випадку мається на увазі деревина, що реалізовується населенню для самостійного виконання будівельних або ремонтних робіт у домашніх умовах, і яка включена до КВЕДу 47.52. В той же час, даний КВЕД також не включений в перелік тих видів діяльності КВЕД, які рахуються за позивачем у реєстрі платників єдиного податку.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що ФОП ОСОБА_1 в 2018-2019 роках здійснювала господарські операції за такими видами діяльності, які не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.

Як вже зазначалося вище, за вимогами підпункту 2 підпункту п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до наданих банківських виписок, на розрахунковий рахунок (у євро) ФОП ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) надійшла валютна виручка по експортних операціях від нерезидентів : Coal Trading Sp. z o.o. (Польща), ОСОБА_3 (Польща), AMR Miroslaw Rucinski (Польща) за період з 19.06.2018 по 31.12.2018 в загальній сумі 26757,26 євро./838701,95 грн., а за період з 26.02.2019 по 24.04.2019 - 8574,32 євро/ 260517,51 грн.

Отриманий у 2018 році від здійснення експортних операцій з оптової торгівлі лісоматеріалами дохід в сумі 838701,95 грн., не відображений ФОП ОСОБА_1 в рядку 09 декларації платника єдиного податку за 2018 рік, та не оподаткований за ставкою 15% і, відповідно, не сплачений до бюджету.

За наведеного, податковий орган цілком законно і підставно донарахував позивачу за результатами перевірки єдиний податок в розмірі 125805,29 грн. (838701,95 х 15%) та застосував штрафну санкцію в розмірі 25% донарахованої суми.

А відтак підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0004640708 від 08.10.2020 немає.

Також, за правилами підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Всупереч цьому, ФОП ОСОБА_1 з січня 2019 року не здійснила перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, а відтак не подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, як і таку ж, тільки ліквідаційну декларацію, за 2020 рік. Також ФОП ОСОБА_1 не почала з 2019 року вести Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування.

Вказані обставини сторонами визнаються, як і те, що для відображення отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 вела книгу обліку доходів, де загальною сумою вказувала кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою. За даними такої Книги, загальна сума доходу від провадження підприємницької діяльності становить: за 2019 рік - 566876,0 грн., за 2020 рік - 32330,00 грн.

Враховуючи це, та факт відсутності документального підтвердження витрат, а також той факт, що в 2019 та 2020 роках позивач не мала права перебувати на спрощеній системі оподаткування 2 групи, податковий орган зробив цілком слушні висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог, як статей 49 та 177 Податкового кодексу України і статті 128 Господарського кодексу України, так і підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

А відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 Податкового кодексу України), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 від провадження підприємницької діяльності у 2019 році отримала дохід на рівні 566876,00 грн., а у 2020 році - 32330,00 грн., і цей дохід не оподаткувала за загальним правилами оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців (в силу того, що протиправно залишилася перебувати на спрощеній системі оподаткування), то податковим органом цілком законно донараховано позивачу за результатами перевірки податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 107857,08 грн. ( в тому числі: за 2019 рік - 102037,68 грн. (566876,00*18%), за 2020 рік - 5819,40 гри. (32330,00 * 18%) та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% донарахованої суми.

А відтак підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0004680708 від 08.10.2020 немає, як немає і підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004690708 про нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2019 -2020 роки та №0004650708 про нараховування штрафної санкції за неведення Книги обліку доходів і витрат.

Оскільки підприємці на загальній системі оподаткування при продажу товарів (робіт і послуг) за готівкові кошти зобов`язані використовувати РРО, а ФОП ОСОБА_1 при здійсненні роздрібної торгівлі поза магазинами (торгівля одягом на ринках) РРО не використовувала і в контролюючому органі не реєструвала, то цілком правомірним є і податкове повідомлення-рішення №0004660708 від 08.10.2020 про застосування санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 1,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004670708 від 08.10.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування» суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2019 рік на 566876,00 та за 2020 рік - на 32330,00 грн., то підставним є і донарахування ОСОБА_1 військового збору за 2019 рік в сумі 8503,14 грн. (566876,0 х 1,5%), за 2020 р. - на 484,95 грн. (32330,0 х 1,5%).

Відтак, немає правових підстав і для скасування податкового повідомлення-рішення №0004670708 від 08.10.2020.

Що стосується єдиного соціального внеску, то згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону, для фізичних осіб - підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному - кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Таким чином сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, зокрема: 918,60 грн. (4173 х 22% ) - з 01.01.2019 по 31.12.2019); 1039,60 грн. (4723 х 22%) - з 01.01.2020 по 31.08.2020.

В той же час, відповідно до пункту 4 частини першої статті Закону, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Таким чином максимальна сума доходу, як база нарахування ЄСВ становила: 62595,00 грн. (4173 х 15) - з 01.01.2019 по 31.12.2019; 70845,00 грн. (4723 х 15) - з 01.01.2020 по 31.08.2020.

Також слід врахувати, що в силу дії положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №533-IX від 17.03.2020, в періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року, фізичні особи - підприємці, в т. ч. спрощенці, були звільнені від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе.

Перевіркою встановлено, а стороною позивача визнано, що в 2019 - 2020 роках ФОП ОСОБА_1 найманих осіб не мала, нараховувала і сплачувала ЄСВ за себе мінімальною ставкою, вказуючи відповідну мінімальну суму доходу, як базу для нарахування ЄСВ, крім тих періодів, в яких була звільнена від його сплати за Законом №533-IX.

Оскільки перевіркою констатовано заниження чистого оподатковуваного доходу за 2019 та за 2020 роки, тобто бази для нарахування ЄСВ, то податковий орган правомірно здійснив перерахунок і донарахував ЄСВ в розмірі 22% на різницю між фактичним доходом позивача та доходом, зазначеним позивачем у звітах (а.с.33). Вказані розрахунки є коректними і гуртуються на даних про дохід, який визначений за результатами перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд повністю погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 114135,13 грн., в тому числі за 2019 рік . - на 113696,00 грн., за 2020 рік - на 439,12 грн.

За наведеного не підлягає скасуванню вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 від 01.10.2020, за якою недоїмка ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 114135,13 грн.

З цих же підстав не підлягає до скасування і рішення №0001770708 від 01.10.2020, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію по єдиному соціальному внеску в розмірі 22783,11 грн. у відповідності до -пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як і рішення №0001760708 від 01.10.2020 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання ліквідаційного звіту по ЄСВ.

Що стосується донарахування позивачу ПДВ, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктом 183.4 цієї ж статті, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ в особи, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ виникає, починаючи з дати такої реєстрації. В той же час, якщо така особа не подала/несвоєчасно подала реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців. Якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п.183.6).

Особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, але не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.183.10).

При цьому, згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до пп.«а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 та статті 203 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно зі статтею 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Кодексом, календарний квартал. Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Кодексу для подання податкової декларації.

Як встановлено податковою перевіркою (зокрема за відомостями про надходження коштів на розрахункові рахунки по експортних операціях, ВМД, контрактів, рахунків- фактур, книги обліку доходів, відомостей про суми виплачених доходів Центральної бази даних ДРФО) та не спростовано платником, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів протягом останніх 12 календарних місяців (березень 2018 року - лютий 2019 року) у ФОП ОСОБА_1 склала 1117977 грн. (тобто перевищує 1 млн. грн.), в тому числі: за березень 2018 року - 7405 грн., квітень 2018 року - 7825 грн., травень 2018 року - 12405 грн., червень 2018 року - 134593 грн., липень 2018 року - 357592 грн., серпень 2018 року - 12460 грн., вересень 2018 року - 224780 грн., жовтень 2018 року - 12950 грн., листопад 2018 року - 131655 грн., грудень 2018 року - 44195 грн., січень 2019 року - 9440 грн., лютий 2019 року - 162677 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 підлягала обов`язковій реєстрації як платник ПДВ, однак до 11 березня 2019 року не подала відповідну реєстраційну заяву.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пп.183.10 ст.183 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що першим звітним податковим періодом ФОП ОСОБА_1 є квітень 2019 року, відповідач, використавши дані первинних документів (контракт №3/2018 від 03.05.2018; вантажно-митні декларації №007020 від 05.02.2019, №012924 від 06.03.2019, №020189 від 20.04.2019; рахунки фактури №6 від 04.02.2019, №7 від 28.02.2019, №8 від 18.04.2019; №289258 від 04.02.2019 №023897 від 28.02.2019 №б/н від 18.04.2019; банківські виписки по валютному рахунку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, виписку банку по гривневому рахунку за період з 19.06.2018 по 24.04.2019) та дані книги обліку доходів самостійно визначив обсяг здійснення операцій з постачання товарів, які підлягали обкладенню ПДВ, як за основною ставкою (20%)(готівковий розрахунок): на рівні 318376,05 грн., в тому числі за березень 2019 року - 10930,00 грн., квітень 2019 року - 164088,05 грн., травень 2019 року - 12270,00 грн., червень 2019 року - 17445,00 грн., липень 2019 року - 13460,00 грн., серпень 2019 року - 16595,00 грн., вересень 2019 року - 15270,00 грн., жовтень 2019 року - 13390,00 грн., листопад 2019 року - 10225,00 грн., грудень 2019 року - 10105,00 грн., січень 2020 року - 8010,00 грн., лютий 2020 року - 7225,00 грн., березень 2020 року 2545,00 грн., травень 2020 року - 5965,00 грн., червень 2020 року - 10853 грн., так і з операцій з вивезення товарів за межі митної території України на рівні 106780,95 грн. за квітень 2019 року (а.с.36-40).

Так як в даний період позивач ПДВ не декларувала і не сплачувала, то податковий орган правомірно констатував факт заниження нею податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 63675,00 грн., в тому числі за квітень 2019 року - 35003,61 грн., травень 2019 року - 2454,00 грн., червень 2019 року - 3489,00 грн., липень 2019 року - 2692,00 грн., серпень 2019 року - 3319,00 грн., вересень 2019 року - 3054,00 грн., жовтень 2019 року - 2678,00 грн., листопад 2019 року - 2045,00 грн., грудень 2019 року - 2021,00 грн., січень 2020 року - 1602,00 грн., лютий 2020 року - 1445,00 грн., березень 2020 року - 509,00 грн., травень 2020 року - 1193,00 грн.. червень 2020 року - 2170,60 грн.

Також, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 цієї ж статті податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі, зокрема, здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку). В податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення поставки товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку на додану вартість), суми розрахунків та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою виторгу та сумі ПДВ за день.

Пунктом 201.10 цієї ж статті визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування,/складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Перевіркою встановлено, що податкові накладні на податкові зобов`язання за проведені готівкові операції з реалізації товарів кінцевому споживачу на загальну суму 63675 грн. ФОП ОСОБА_1 не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і податкова накладна на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (обсяг постачання 106780,95 грн. - квітень 2019 року).

Також перевіркою встановлено факт неподання податкових декларації з ПДВ за квітень 2019 року - грудень 2019 року, січень 2020 року - червень 2020 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0004700708 від 08.10.2020 про донарахування податкового зобов`язання з ПДВ (в рішенні помилково вказано про ПДФО) в сумі 63675,00 грн. та застування штрафної санкції в розмірі 25%, як і податкового повідомлення-рішення №0004710708 від 08.10.2020 про нарахування штрафу за неподання декларацій з ПДВ в розмірі 4760,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0004720708 від 08.10.2020 про нарахування штрафу за нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН в розмірі 35237,61 грн.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваних рішень, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Рівненській області є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування в судовому порядку не підлягають.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач виконав покладений на нього обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав та інтересів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

З огляду на це, підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в позові до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0004710708, №0004720708, №0004640708, №0004670708, №0004680708, №0004690708, №0004700708, №0004650708, №0004660708 від 08.10.2020, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 від 01.10.2020, рішення №0001760708 та №0001770708 від 01.10.2020, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко