Рішення № 94521373, 26.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6811/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

представника позивача - Сергієнко Т.Г.,

представника відповідача - Пеляка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтава ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської районної у м. Полтаві ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення 52-ї позачергової сесії Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га;

- зобов`язання Київську районну в м. Полтаві раду винести рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га згідно заяви від 30.04.2020 та доданих до неї графічних матеріалів.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю рішення 52-ї позачергової сесії Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га, оскільки рішення земельної комісії не містить будь-якого нормативного чи документального обґрунтування висновків щодо того, що запитувана позивачем земельна ділянка потрапляє під територію житлової забудови. В спірному рішенні відповідач вказує на орієнтовну невідповідність бажаної земельної ділянки вимогам, хоча обґрунтовує свою відмову не суперечністю закону, а рішенню Полтавської міської ради від 18.03.2014. Запитувана земельна ділянка за своїм місцем розташування та згідно Генерального плану міста, що розміщений на сайті Полтавської міської ради, не відноситься до земельної ділянки багатоквартирної житлової забудови, а розміщена біля неї, та межує з земельними ділянками, які передані у власність громадянам для обслуговування житлових будинків. Також, відповідачем не досліджено питання виконання та реалізації рішення Полтавської міської ради від 18.03.2014 та щодо виготовлення та затвердження відповідного проекту та місця розташування земельної ділянки, що ним передбачена. Таким чином, висновки щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам закону, зроблені відповідачем без відповідного дослідження та правового аналізу поданих документів, виключно на підставі припущень та формальних ознак.

Ухвалою суду від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

07.12.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 30.11.2020.

Як наслідок, ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6811/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтава ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 год. 13.01.2021, яке відкладалося на 10:30 год 26.01.2021.

04.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с. 30-32). Свою позицію мотивує посиланням на те, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу надійшла до виконкому 18.05.2020, а вже 22.05.2020 йому була надана відповідь, що його заява буде розглянута на черговому засіданні депутатської комісії районної ради та зауважено, що запитувана заявником земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в АДРЕСА_2 . У подальшому, заява позивача винесена на розгляд чергової сесії Київської районної в м. Полтаві ради, але конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки заявник не уточнив, тому 18.06.2020 відповідно до статті 118 Земельного кодексу України йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по АДРЕСА_2 у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Законів України та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в АДРЕСА_2 . Поряд з цим, вимога позивача про зобов`язання Київської районної в м. Полтаві ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою не відповідає законодавству, так як ці повноваження відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належать виключно районним у місті радам, а у цьому випадку Київській районній в м. Полтаві раді.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 16.01.2021, позивач наполягає на тому, що ним до заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою було додано графічні матеріали, зокрема, графічне зображення місця розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти з прив`язкою до сусідньої сформованої та зареєстрованої земельної ділянки з таким же цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що відповідає основним критеріям, які можуть ідентифікувати місце знаходження земельної ділянки, її цільове призначення та зайнятість. Крім того, відповідачем не було повернуто заяву позивачу з вимогою надати викопіювання, що повинно бути виготовлено з прив`язкою до системи координат, тощо. Тобто, при прийнятті спірного рішення відповідач не посилався як на підставу для відмови у наданні дозволу на те, що місце розташування бажаної земельної ділянки не можливо визначити чи воно для відповідача є неточним для можливості ідентифікації (а.с. 48-50).

В судовому засіданні 26.01.2021 представник позивача вимоги позовної заяви підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 05.05.2020 за вх.№С02.1-16/612 від ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради надійшла заява від 30.04.2020, в якій останній просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в межах Шевченківського району м. Полтави з місцем розташування згідно доданих графічних матеріалів (а.с. 38-42).

Листом Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08.05.2020 №С02.1-16/612 звернення гр. ОСОБА_1 з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на території Київського району м. Полтави (згідно з поданими графічними матеріалами) направлене для розгляду за належністю до Київської районної у м. Полтаві ради, про що також повідомлено позивача (а.с. 37).

Листом від 22.05.2020 вих.№С/04.1-14/4/653 Київська районна у м. Полтаві рада проінформувала ОСОБА_1 про те, що його звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд буде розглянуте на черговому засіданні депутатської комісії з питань розвитку території, використання земельних ресурсів, будівництва, інвестицій та розвитку підприємництва Київської районної у м. Полтаві ради. Водночас, повідомила, що орієнтовно вказана заявником земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної (а.с. 36).

У подальшому, пунктом 34 рішення п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" відмовлено гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Законів України та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної (а.с. 35).

Позивач, не погодившись з правомірністю винесення рішення п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га, звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмовити в наданні такого дозволу.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень місцевої ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а.

Зі змісту спірного рішення п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га, судом встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Законів України та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної .

Надаючи оцінку викладеним в спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до рішення позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 "Про надання згоди на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі вул. Журавлиної " вирішено надати управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної із земель, які належать на праві комунальної власності територіальній громад м. Полтави (землі житлової та громадської забудови, для іншої житлової забудови, КВЦПЗ 02.07; землі транспорту для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, КВЦПЗ 12.04) (а.с. 13-14).

Суд зауважує, що передача земельних ділянок у власність або користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (статті 118, 123 Земельного кодексу України).

Водночас згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.

Водночас, із вищевказаних норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка зазначена відповідачем у оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, відповідачем не надано обґрунтованої відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, відмова відповідача, оформлена рішенням п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд із цим, згідно висновків усталеної судової практики, зокрема, Верховного Суду: по-перше, до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною; по-друге, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Проаналізувавши викладене, суд вважає достатніми правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га.

З приводу позовних вимог про зобов`язання Київську районну в м. Полтаві раду винести рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га згідно заяви від 30.04.2020 та доданих до неї графічних матеріалів, суд зазначає наступне.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Як слідує з оскаржуваного рішення, у ньому зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

У зв`язку із чим, суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов`язати Київську районну в м. Полтаві раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га згідно заяви від 30.04.2020.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету (а.с. 7).

При цьому, як свідчить зміст прохальної частини позовної заяви позивач заявив дві вимоги немайнового характеру, перша з яких по суті є нерозривною та спрямована на відновлення єдиного порушеного права, яку суд розцінює як одну вимогу.

Відтак, при зверненні до суду з цим позовом позивач мав сплатити судовий збір лише у розмірі 840,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За викладених обставин, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору лише в сумі 840,80 грн.

Повернення решти надміру сплаченого позивачем судового збору підлягає вирішенню в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу судом не вирішувалося, з огляду на зазначення у позовній заяві про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести складають 5000,00 грн, а також повідомлення представника позивача про відсутність у неї наміру заявляти до відшкодування такі витрати у судовому засіданні 26.01.2021 та намір останньої у подальшому звернутися до суду з питанням про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку, визначеному абзацом 2 частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київської районної у м. Полтава ради (вул. Маршала Бірюзова, буд. 1/2, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 34204415) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 52 позачергової сесії 7 скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га.

Зобов`язати Київську районну в м. Полтаві раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га згідно заяви від 30.04.2020.

Стягнути з Київської районної у м. Полтава ради (ідентифікаційний код 34204415) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 лютого 2021 року.

Cуддя О.В. Гіглава