Ухвала суду № 94521201, 27.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5690/20

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про

закриття провадження у справі

27 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представник позивача Комісар О.В.,

представник відповідача Голуб А.С.,

представника третьої особи Назаренко І.М.,

представника третьої особи Степовик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу автостоянка “Архітекторська” до Одеської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство “Одестранспарксервіс”, Громадська спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області” про визнання протиправним та скасування рішення №5286-VІ від 27 серпня 2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Споживчого кооперативу автостоянка “Архітекторська” до Одеської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство “Одестранспарксервіс”, Громадська спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області” про визнання протиправним та скасування рішення №5286-VІ від 27 серпня 2014 р.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі №420/5690/20.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору у даній справі є рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 р. №5286-VІ, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у частині включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська,14.

Таким чином, позивач у позові зазначив, що оскаржуваним у справі рішенням порушуються майнові права позивача, зокрема та членів кооперативу в цілому, оскільки на думку позивача, земельна ділянка, на якій розміщується автостоянка, перебуває у користуванні позивача на законних підставах, а капітальна огорожа, навіси та пункти охорони належать на праві приватної власності СК «Архітекторська».

На думку відповідача, зазначене виключає наявність у відповідному спорі публічно-правового змісту та вказує на неправильне обрання позивачем підсудності, оскільки вбачається спір про цивільне право, та оскарження рішення відповідача у даному випадку відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України може використовуватися лише як спосіб захисту цивільного права.

Таким чином, у даному випадку порушенні майнові права позивача, захист такого права позивача може відбуватись лише із застосуванням цивільно-правових засобів, а справа, враховуючи суб`єктивний склад учасників, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що в свою чергу, виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі №420/5690/20 та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, зазначав, що прийняття спірного рішення є владними управлінськими функціями відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Представники третіх осіб підтримали клопотання представника відповідача та просили задовольнити.

Вирішуючи питання щодо наявності юридичних та фактичних підстав для залишення позову без розгляду в адміністративній справі, суд робить наступні висновки.

Як на підставу для задоволення клопотання про закриття провадження у справі, відповідач посилався на п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Пунктом 34 частини першої статті 26 даного Закону встановлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських селищних, міських рад їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Відповідний висновок міститься у рішенні Конституційного суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням ВАС України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 статті 143 Конституцій України пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, п.1 ч.першої статті 17 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017), у якому визнаено, що вирішення земельних спорів фізичних і юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Предметом спору у цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, яким позивачу, обмежено законний інтерес щодо безоплатного паркування транспортних засобів на спірному майданчику, які належать мешканцям прилеглих будинків до Автостоянки, а саме: мешканці буд., №№14/1,16, 16/20, 20 по вул. Архітекторська в м. Одесі.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території (частина перша ст.144 Конституції України).

На основі цього положення Конституції України в ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у форм рішень рада приймає нормативні нормативні та інші акти (частина перша ст.59 цього Закону).

Конституційний суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти (Рішення КСУ від 16.04.2009 №7-рп/2009).

Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов`язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб`єкта правовідносин та розраховані на багаторазове застосування.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обв`язки . Такі акти не стосуються конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування.

В контексті конкретних обставин, беручи до уваги видові та сутнісні властивості акту, який ухвалив відповідач, суд робить висновок, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки правовідносини, які склалися між учасниками цієї справи стосуються оскарженню юридичною особою законності рішення щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси. Питання законності та обґрунтованості такого рішення має ознаки ненормативного акту органу місцевого самоврядування, належить до компетенції адміністративних судів. Так, повертаючись до спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення вирішував питання використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади, при цьому він не здійснював свої повноваження як власник землі. В даному випадку позивач оспорює саме управлінське рішення, яке створює між відповідачем та членами громади публічно-правові відносини, оскільки членами кооперативу є мешканці прилеглих будинків до вказаної території. Позивач фактично у своєму позові вказує на порушення прав членів кооперативу, як саме членів територіальної громади. Адже позивач є неприбутковою установою, яка спрямована на організацію, оптимізацію паркування транспортних засобів мешканців.

Крім того, в обґрунтування вимог про скасування спірного рішення позивач посилається на порушення процедури відведення автостоянки до переліку спеціально відведених земельних ділянок для організації паркування через відсутність її формування у визначений законом спосіб та через відсутність на ній майна, побудованого за кошти місцевого бюджету.

Отже спірне рішення не порушує приватні права позивача, тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин немає. У даній справі необхідно дослідити виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 (справа №127/16433/17); у постанові від 11.09.2019 (справа №520/12022/17).

У своєму клопотанні представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2020 в подібній справі №815/2227/18, якою Суд ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду скасував та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що для вирішення справи по суті суду необхідно встановити серед іншого характер спірних відносин: публічно-правові чи приватно-правові. При новому розгляді даної справи П`ятий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 17.12.2020 (справа №815/2227/18) зазначив, що органи місцевого самоврядування у вказаних правовідносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Таким чином, суд вважає, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, на підставі викладених обставин, суд вважає, що закриття провадження у даній адміністративній справі призведе до порушення фундаментального права позивача на справедливий суд гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в контексті доступу до суду. У справі «Кудак проти Литви» ЄСПЛ зазначає : «[…] право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі принципу верховенства права, який вимагає, щоб у всіх сторін був ефективний судовий засіб правового захисту, надання їм можливості відстоювати свої права. Кожна людина має право на подання позову до суду стосовно своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 § 1втілює «право на суд», право на доступ до якого є правом на відкриття провадження у цивільних справах» («Cudakv.Lithuania», заява № 15869/02, § 54).

З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі №420/5690/20.

Керуючись ст. ст.5, 19, 183, 238, 243, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської міської ради про закриття провадження у справі у справі №420/5690/20 за адміністративним позовом Споживчого кооперативу автостоянка “Архітекторська” до Одеської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Одестранспарксервіс”, Громадська спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області” про визнання протиправним та скасування рішення №5286-VІ від 27 серпня 2014 р.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.Свої заперечення на неї учасники справи можуть викласти у скарзі на рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 01 лютого 2021 року

Суддя О.Я. Бойко