Рішення № 94521198, 01.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14317/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС в Одеській області (вул..Преображенська,44, м.Одеса, 65045) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № 5116-1202/5116-20 від 22.08.2020 р.;

зобов`язати Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (ідентифікаційний код 37811384) оформити та видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вересні 2020 р. надав на ім`я позивача відповідь від 22.08.2020 р, якою відмовив у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Свою відмову Відповідач мотивував тим, що відповідно до Постанови КМУ № 152 від 07.05.2014 р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» рішення про відправлення документу на друк при оформленні при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон можливо лише при наявності заяви про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. (для ідентифікації особи). Також у відповіді Відповідач зазначив, що оскільки паспорт громадянина України Позивачу видавався Калінівським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області, який станом на сьогодні тимчасово не здійснює свої повноваження, то неможливо підтвердити видачу Позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. серії НОМЕР_2 виданого 09.03.2001 р.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.08.2019 р. № 5138-5000179294. У серпні 2020 р.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, вона звернулась до Суворовського районного відділу м. Одеси Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. До заяви Позивач надала усі документи, передбачені чинним законодавством, а також додатково копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 та копія старого закордонного паспорту № НОМЕР_4.

Листом Головного управління ДМС в Одеській області від 22.08.2020 р, відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Свою відмову Відповідач мотивував тим, що відповідно до Постанови КМУ № 152 від 07.05.2014 р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» рішення про відправлення документу на друк при оформленні при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон можливо лише при наявності заяви про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. (для ідентифікації особи). Також у відповіді Відповідач зазначив, що оскільки паспорт громадянина України Позивачу видавався Калінівським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області, який станом на сьогодні тимчасово не здійснює свої повноваження, то неможливо підтвердити видачу Позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. серії НОМЕР_2 виданого 09.03.2001 р.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VІ, який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закон України № 5492-VІ Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Частиною 1 статті 1 Закон України № 5492-VІ передбачено, що суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

У статті 22 Закону України № 5492-VІ, вказано, що кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку встановленому КМ України.

Відповідно до ч.2 ст. 15 та ч.2 ст.22 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», постановою КМ України від 07.05.2014 № 152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон

Згідно п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зазначено, що заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи:

1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні);

2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру);

3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;

4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Положеннями п. 24 Порядку передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У пункті 82 Порядку вказано, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, зокрема, якщо заявник подав не впоєному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон, дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.

Як встановлено судом, єдиною підставою відмови позивачці стало те, що паспорт громадянина України, яким позивачка підтверджує свою особу та громадянство України, Позивачці видавався Калінівським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області, який станом на сьогодні тимчасово не здійснює свої повноваження, то неможливо підтвердити видачу Позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. серії НОМЕР_2 виданого 09.03.2001 р.

Згідно ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Відповідно п.1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Суд зазначає, що доказів недійсності паспорта громадянина України зразка 1994 р. серії НОМЕР_2 виданим Калінівським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області 09.03.2001 р. до суду не надано.

Таким чином суд вважає рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № 5116-1202/5116-20 від 22.08.2020р. необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у закон і надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також, від кількості та статусу тих, кому він адресований.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З аналізу матеріалів справи, виходячи із змісту позовних вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДМС в Одеській області (вул..Преображенська,44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (вул..Преображенська,44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № 5116-1202/5116-20 від 22.08.2020 р.

Зобов`язати Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (вул..Преображенська,44, м.Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) оформити та видати ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )) паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.