Рішення № 94521180, 01.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8360/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2393, військової частини А1785 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2393, військової частини А1785 за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2393 щодо ненарахуання та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

Зобов`язати військову частину А2393 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 23.02.2019 року по 09.09.2020 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ А2393. Наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 25.01.2019 року № 29, позивач звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/7177/19 від 31.01.2020 року відповідачем проведено з позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку 26.06.2020 року та 09.09.2020 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року розгляд справи розпочався спочатку, у зв`язку з залученням до участі у справі в якості співвідповідача військової частини А1785. Судове засідання призначено на 02 грудня 2020 року о 14 годині 15 хвилин.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 24.12.2020 року.

24.12.2020 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021 року.

20.10.2020 року від представника відповідача, ВЧ А2393, надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач зазначає, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Також, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.

24.11.2020 року від представника відповідача, ВЧА1785, надійшов відзив на адміністративний позов з огляду на який, з огляду на який відповідач зазначає, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення.

02.12.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

27.01.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 з 14.10.2005 року по 23.02.2019 року проходив військову службу в Південному оперативному командуванні.

Наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних сил України №29 від 25.01.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року у справі № 420/7177/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2393 задоволено повністю.

Визнано дії військової частини А2393 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за періоди з лютого по жовтень 2010 року включно протиправними.

Зобов`язано військову частину А2393 нарахувати та виплатити різницю між належною до виплати індексацією грошового забезпечення та виплаченою індексацією грошового забезпечення за період з лютого 2010 по жовтень 2010 року включно, вважаючи базовим місяцем для обчислення індексації лише січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2393 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за періоди з січня 2008 року по лютий 2010 року включно, з листопада 2010 року по листопад 2013 року включно та з серпня 2015 року по березень 2018 року включно.

Зобов`язано військову частину А2393 нарахувати та виплатити належну індексацію грошового забезпечення за періоди з січня 2008 року по лютий 2010 року включно, з листопада 2010 року по листопад 2013 року включно та з серпня 2015 року по березень 2018 року, вважаючи базовими місяцями для обчислення індексації лише січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2393 щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки.

Зобов`язано військову частину А2393 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.02.2019 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/7177/19, ВЧ А1785 виплачено ОСОБА_1 26.06.2020 року 125011,72 грн. та 09.09.2020 року 27 952,93 грн. індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Згідно з ч. 2 ст. статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Вказані нормативно-правові акти не визначають підстави та порядок відшкодування військовослужбовцям за затримку виплати належних сум грошового забезпечення, у зв`язку із чим в таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права до подібних правовідносин, викладена в постановах Верховного Суду по справі № 806/2473/18 від 30 жовтня 2019 року, по справі № П/811/570/16 від 22 серпня 2019 року, по справі № 524/8023/16-а від 11 червня 2019 року.

При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Як встановлено судом, позивача з 23.02.2019 року було звільнено з військової служби та проведено з ним розрахунок при звільненні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не виплачена належна йому сума індексації та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в день звільнення, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правомірними.

З урахуванням положень ст. 117 КЗпП України та наявності спору щодо сум, які повинні бути включені під час розрахунку належного позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд робить висновок, що вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток є такою, що не належить до задоволення, оскільки не є ефективним способом захисту прав позивача. З урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд робить висновок про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та стягнення з ВЧ А1785 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з військової служби з 23.02.2019 року, а виплата індексації та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідачем здійснена у повному обсязі лише 09.09.2020 року, строк затримки розрахунку складає 564 дні.

При визначенні належної до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд із враховує висновки Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 та застосуває критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, з урахуванням таких обставин, як розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд встановив, що з огляду на картки особового рахунку позивача за 2018 та 2019 роки, середньоденне грошове забезпечення складає 583,58 грн.

Недоплачена позивачу сума становить 152964,65 грн.

Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 152964,65 грн./329139,12 грн. (сума стягнутої індексації та компенсації за рішенням суду/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,465.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 583,58 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 0,465 х 564 (робочих днів затримки розрахунку) = 153049,70 грн.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд робить висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 153049,70 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11.

При цьому, з урахування того, що з 19.12.2019 року ВЧ А2393 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ А1785, саме з ВЧ А1785 на користь ОСОБА_1 має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2393, військової частини А1785 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1785 щодо ненарахуання та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.02.2019 року по 09.09.2020 року у розмірі 153049,70 грн. (сто п`ятдесят три тисячі сорок дев`ять гривень сімдесят копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина А2393 (код ЄДРПОУ 07966906, пров. Штабний, буд. 1, м. Одеса, 65012).

Відповідач - Військова частина А1785 (ЄДРПОУ 08022573, адреса: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2,)

Повний текст рішення складений та підписаний судом 01. 02.2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.