Рішення № 94521097, 01.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11454/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» (провулок Манежний, 4, м. Одеса, 65020) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування наказу, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» (далі – ТОВ «ПОЛІНКС») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.09.2020 року №4023 про проведення фактичної перевірки (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ ГУ ДПС від 02.09.2020 року №4023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» є протиправним, а тому підлягає скасуванню з огляду на порушення статті 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме – відсутність підстави при прийнятті оскаржуваного наказу. Посилання лише п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України не є достатним, оскільки підставою для прийняття наказу за цією обставиною має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на йомовірність порушень зі сторони ТОВ «ПОЛІНКС», натомість в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Лише нормативне обґрунтування рішення контролюючого органу без достньої конкретизації приводів для реалізації управлінської функції контролю не задовольняє правилу юридичної визначенності як невід' ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01.02.2020 року відмовлено Головному управлінню ДПС в Одеській області у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.

До суду подано відзив на позов (а.с.28-31), у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість та безпідставність через те, що у наказі зазначено підставу, а саме: п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, що передбачає наявність інформації про порушення законодавства.

Відповідач зазначає, що підставою для винесення наказу є лист від 06.08.2020 року слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС від 06.08.2020 року №1340/7/-28-97-23-05-08 про здійснення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000000767 від 21.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановлені слідством особи у період 2019-2020 років створили схему по ухиленню від сплати податків при цьому використовуючи реквізити, у тому числі ТОВ «ПОЛІНКС», що призвело до фактичного ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України в особливо великих розмірах. Відповідач вважає, що наказ виданий правомірно та просиі відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Головним управлінням ГУ ДПС прийнято наказ від 02.09.2020 року №4023 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» (а.с. 19).

Вищевказаним наказом на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України призначено провести фактичну перевірку господарського об`єкту, в якому здійснює діяльність ТОВ «ПОЛІНКС», розташованого за адресою: провулок Манежний, 4, м. Одеса, 65020 (а.с. 5), з 02.09.2020 року по дату закінчення фактичнії перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розкахунків, ведення обліку товарних записів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п.19-1.1.4 п.п.19-1.1.14 п.19-1. ст. 19-1, ст. 20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (а.с. 19).

Позивач, вважаючи вищевказаний наказ протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши надані учасниками справи заяви по суті та надані ними докази суд дійщов висновку про обґрунтованність позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з положеннями пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 73 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених в підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України.

Згідно з пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки крім іншого зазначаються підстави для проведення перевірки.

Судом встановлено, що оскаржуваним наказом на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України призначено провести перевірку з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення контролю розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

При цьому, відсутне посилання на будь-яку інформацію про порушення вимог законодавства позивачем.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справі №640/21536/19, враховуючи правову позиція Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18, та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, якій визнав неправомірним та скасував наказ на перевірку, у постанові від 08 вересня 2020 року, вказав, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Таки правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду у справі № 820/4895/18 від 18.12.2018, у справі № 820/4893/18 від 05.03.2019.

Змістовна конструкція п. 80.2. ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача, що ним зазначена підстава для проведення перевірки, а саме зазначений пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ.

В оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що не свідчить про наявність інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки

Також суд не приймає до уваги доводи викладені у відзиві на позов, що підставою для видання оскаржуваного наказу був лист слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС від 06.08.2020 року №1340/7/-28-97-23-05-08, оскільки частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оскільки наказ оскаржується саме з підстав не зазначення в ньому інформації, яка стала підставою для його видання, посилання на такі підстави у відзиві на позов в сиду приписів ч.2 ст.77 КАС України є неспроможними.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» (провулок Манежний, 4, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 42871314) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №4023 від 02.09.2020 року, про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС».

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІНКС» сплачений судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.