Рішення № 94521086, 01.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12331/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного Управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛПАР» (вул. Базарна, 71, м. Одеса, 65020) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 36-40) звернулось Головне управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛПАР» (далі – ТОВ «ВЕЛПАР»), в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛПАР» згідно рішення ГУ ДПС від 18.09.2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач законно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до ст. 94 ПК України від 18.09.2020 року. Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПКУ арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову (а.с. 32).

Ухвалою суду від 04.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 47-48).

Ухвалою суду від 11.01.2020 року продовжений строк для надання відзиву на позов (а.с.69).

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до положень ПКУ наслідком не підтвердження судом протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого контролюючим органом, є припинення такого арешту. Звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна після його припинення позбавляє правового змісту. Також представник відповідача стверджує, що в актах про відмову від допуску до перевірки та відмови від підпису зазначені неправдиві відомості, оскільки посадові особи ТОВ «ВЕЛПАР» не відмовляли в проведенні перевірки та про існування наказу на перевірку дізнались лише при отриманні додатків до цього позову. А дослідивши зміст наказу представник вважає його неправомірним, оскільки і ньому відсутні підстави проведення перевірки.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС від 17.09.2020 року №4459 призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «ВЕЛПАР» тривалістю 10 діб, перевіряємий період діяльності з 19.02.2020 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ (а.с.9).

17.09.2020 року посадовими особами позивача здійснено вихід на адресу ТОВ «ВЕЛПАР», а саме: вул. Базарна, 71, м. Одеса, 65020 з метою приступити до проведення фактичної виїзної перевірки на підставі наказу від 17.09.2020 року №4459, проте відповідач відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 17.09.2020 року №659/15-32-32-02 (а.с. 16).

За результатами розгляду звернення начальника управління контролю за підакцизними товарами (а.с.14-15) на підставі ст. 94 ПКУ прийнято рішення від 18.09.2020 року в 11 год 30 хв. про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ «ВЕЛПАР», що здійснює діяльність за адресою: вул. Базарна, 71, м. Одеса, 65020 (а.с.8).

Згідно з даними автоматизованої системи діловодства суду встановлено, що 18.09.2020 року в 14:46 ГУ ДПС в порядку ст. 283 КАС України звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «ВЕЛПАР» (справа №420/9203/20).

Ухвалою суду від 18.09.2020 року у справі №420/9203/20 заяву ГУ ДПС до ТОВ «ВЕЛПАР» про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна залишено без руху (а.с.53-54), а ухвалою від 21.09.2020 повернуто заявнику (у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху) (а.с. 55).

Крім того, ГУ ДПС 21.09.2020 о 14 год 58 хв. звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «ВЕЛПАР». Ухвалою суду від 21.09.2020 по справі № 420/9293/20 заяву залишено без розгляду (а.с. 56-59).

13.11.2020 року ГУ ДПС звернулось з вказаними вимогами до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 ПКУ адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті (п.94.3 ст. 94 ПКУ).

Пунктом 94.2 ст. 94 ПКУ передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПКУ арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами п. 94.19.1 ст. 94 ПКУ адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п. 94.21 статті Кодексу).

З урахуванням вимог п. 94.10 ст. 94 ПКУ статтею 283 КАС України передбачено право звернення податкових органів до суду із заявою щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (ч.2 ст. 283 КАС України).

Таким чином, у разі відсутності протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, адміністративного арешту майна вважається припиненим в силу положень ПКУ (п. 94.19.1 ст. 94 ПКУ), відповідно рішення ГУ ДПС від 18.09.2020 року про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ «ВЕЛПАР» фактично втрачає свою дію як акт індивідуальної дії у розумінні положень КАС України, тобто відсутній предмет для судового розгляду.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2020 по справі № 805/4974/18-а аналізуючи положення КАС України та ПКУ висловив правову позицію щодо застосування норм права до спірних правовідносин та зазначив, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Отже вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Судом встановлено, що у даній справі ГУ ДПС звернулось до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «ВЕЛПАР», накладеного рішенням заступника начальника контролюючого органу від 18.09.2020 року, лише 12.11.2020 року (а.с. 1), тобто після спливу строку у 96 годин після прийняття рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 ПК України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому інші доводи учасників справи не впливають на висновок суду.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного Управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛПАР» (вул. Базарна, 71, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 43518921) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.