Рішення № 94520880, 29.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 р. № 400/5190/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2020 № 834/03.20-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці №834/03.20-р від 11.09.2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 06.01.1987 року по 10.05.1988 року, з 22.08.1992 року по 17.03.2003 року, з 29.04.2005 року по 01.09.2007 року, з 01.04.2009 року по 04.09.2009 року до пільгового стажу за Списком №2 та призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що маючи спеціальний стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 та відповідно до вимог чинного законодавства України останній звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою щодо призначення пенсії, однак відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 в періоди: з 06.07.1987р по 10.05.1988р та з 22.08.1992р по 17.03.2003р, з 29.04.2005р по 01.09.2007р, з 01.04.2009р по 04.09.2009 р працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку згідно з списком №2.

04.09.2020 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах. До заяви крім трудової книжки та інших визначених чинним законодавством документів, надав уточнюючі довідки які підтверджували факт роботи на посадах робота на яких, дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 було відмовлено, про що було прийнято рішення від 11.09.2020 №834/03.20-р.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не призначення пенсії за віком за Списком № 2, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", іншими законами і нормативно - правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - також Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним вище особам пенсії призначають за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого в Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць: чоловікам після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ніж 30 років, з них не менше ніж 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності вказаного страхового стажу, пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення необхідного віку, страхового стажу.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (6 років 3 місяці), пенсії на

пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 вказаного Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і періоду виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно з пунктом 20 Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці повинно бути зазначено: - періоди роботи, які зараховуються в спеціальний стаж; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

На день звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач мав 58 років.

Страховий стаж, обчислений за період протягом вересня 1980 року - липня 2020 року, становить 25 років 10 місяців 08 днів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць: чоловікам після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ніж 30 років, з них не менше ніж 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином законодавець передбачив три складові, які є обов`язковими для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 : досягнення віку 55 років, наявність страхового стажу не менше 30 років та наявність стажу не менше 12 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими умовами праці.

На момент звернення з заявою до відповідача про призначення пенсії позивач досяг встановленого законодавством віку йому виповнилося 58 повних років.

Згідно абз.2 п.3 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058) за відсутності вказаного страхового стажу до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення необхідного віку, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років у чоловіків.

Позивач в своїй позовній заяві не надав ніяких пояснень шодо відсутності у нього на момент звернення до пенсійного фонду страхового стажу 28 років.

До стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці відповідно до п. 2 ч. 2 ст.

114 Закону 1058-IV зараховано періоди з 11.05.1988 по 13.07.1988, з 16.08.1988 по 15.03.1990, з 20.02.1991 по 21.08.1992.

Не зараховано до страхового стажу із шкідливими і важкими умовами праці періоди роботи: з 06.07.1987 по 10.05.1988 в зв`язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували пільговий характер роботи повний робочий день; з 22.08.1992 по 17.03.2003, з 29.04.2005 по 01.09.2007, з 01.04.2009 по 04.09.2009 в зв`язку з відсутністю даних про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до абз.1 п.п.2 п.2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі-Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком напільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі-Порядок № 383) для підтвердження стажу-роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій зі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N637. Зазначена довідка є правовим документом для територіальних управлінь Пенсійного фонду України при призначена пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.З Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Використання норм постанови КМУ № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Сукупність вищезазначених правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Таким чином до стажу на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці необхідно зарахувати стаж з 06.07.1987 по 10.05.1988; з 22.08.1992 по 17.03.2003; з 29.04.2005 по 01.09.2007, з 01.04.2009 по 04.09.2009.

Стаж на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці становить 14 років 11 місяців 10 днів що є достатнім для призначення пенсії за Списком №2.

Але, як було зазначено вище необхідний страховий стаж повинен становити 28 років у чоловіків, а у позивача він становить лише 25 років 10 місяців 8 днів.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Страховий стаж позивача складає 25 років 10 місяців 8 днів.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано документів, що підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме не надано жодних доказів, що позивач має 28 років страхового стажу роботи, як це передбачено статтею 114 Закону №1058, натомість Рішенням відповідача 11.09.2020 № 834/03.20-р правомірно встановлено відсутність у позивача, страхового стажу роботи за Списком №2, необхідного для призначення пенсії.

Відтак вимога позивача зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є безпідставною та необгрунтованою.

Суд вважає, що при прийнятті Рішення 11.09.2020 №834/03.20-р дії відповідача є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, в діях відповідача не вбачається ні порушень діючих норм права, ні бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах із-за відсутності необхідного пільгового та страхового стажу по Списку №2, визначеними чинним законодавством.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга