Рішення № 94520809, 25.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7767/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому, із урахуванням позовної заяви від 05 жовтня 2020 року про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень (з уточненнями, внесеними згідно ухвали суду, та зміною позовних вимог) просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області, у зв`язку із якою у наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області № 110 о/с від 16 квітня 2020 року «По особовому складу» не вказана вислуга років для призначення пенсії із врахуванням часу навчання ОСОБА_1 (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день, яка в загальному розрахунку повинна становити 28 років 2 місяці 27 днів; яка призвела до подачі Головним управлінням Національної поліції у Львівській області до Пенсійного фонду України у Львівській області заниженого розрахунку вислуги років, а саме: 26, а не 28 повних років, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років у меншому розмірі, а саме: встановлено коефіцієнт 68 %, а не 70 % від грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести перерахунок вислуги років, включивши до нього час навчання ОСОБА_1 (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі - у Львівському державному університеті імені Івана Франка, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (згідно Наказу МВС України № 342 від 31 травня 1995 року) - до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день, яка у загальному розрахунку повинна становити більше 27 років, при підготовці матеріалів для Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років та внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 110 о/с від 16 квітня 2020 року «По особовому складу» шляхом видання нового наказу, в якому зазначити згідно пункту 10 розділу 3 «Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року № 1235 - «вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 » на підставі вище вказаного перерахунку. Матеріали з перерахунком вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на протязі 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16 квітня 2020 року № 110 о/с «По особовому складу» його звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». Згідно цього наказу стаж служби позивача в поліції при звільненні становить 26 років 11 місяців 06 днів. Проте, на думку позивача, всупереч пункту 10 розділу 3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1235 від 23 листопада 2016 року у наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16 квітня 2020 року № 110 о/с «По особовому складу» не вказана вислуга років для призначення його пенсії, у зв`язку з чим відповідач неправильно підготував розрахунок вислуги років, який становив 26 років 11 місяців 06 днів, а матеріали передав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років. Відтак, на підставі поданих відповідачем матеріалів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило позивачу пенсію за вислугу років, яка розрахована, виходячи з 26 повних років, у розмірі 68 відсотків грошового забезпечення.

Позивач уважає, що при проведенні Головним управлінням Національної поліції у Львівській області розрахунку його вислуги років для призначення пенсії йому протиправно не зараховано до вислуги років час його навчання (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі, а саме Львівському державному університеті імені Івана Франка, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (згідно Наказу МВС України № 342 від 31 травня 1995 року) - до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день. У зв`язку з цим на день звільнення позивача зі служби в поліції його вислуга років повинна становити 28 років 2 місяці 27 днів, а розмір пенсії за вислугу років, як наслідок складати 70, а не 68 відсотків грошового забезпечення. Позивач вказує, що звертався з відповідно заявою про перерахунок його вислуги років до Головного управління Національної поліції у Львівській області, однак отримав відмову, яка мотивована відсутністю правових підстав для внесення змін до розрахунку його вислуги років.

Бездіяльність відповідача щодо не зазначення у наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16 квітня 2020 року № 110 о/с «По особовому складу» вислуги років для призначення пенсії із врахуванням часу його навчання (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі, а саме Львівському державному університеті імені Івана Франка, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (згідно Наказу МВС України № 342 від 31 травня 1995 року) - до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день, яка в загальному розрахунку повинна становити 28 років 2 місяці 27 днів, позивач уважає протиправною, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Позивач зазначає, що з вересня 1992 року по червень 1998 року навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка, після закінчення якого отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. З 07 квітня 1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 травня 1995 року № 342 йому присвоєно перше спеціальне звання молодший лейтенант міліції.

З огляду на наведене, позивач вважає, що час його навчання (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі - у Львівському державному університеті імені Івана Франка, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (згідно Наказу МВС України № 342 від 31 травня 1995 року) - до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день має бути включений до розрахунку його вислуги років для призначення пенсії.

Позивач наголошує, що бездіяльність відповідача щодо не включення до розрахунку його вислуги років для призначення пенсії часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі призвела до заниження основного розміру його пенсії з 70 до 68 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, відтак, така бездіяльність порушує його права, а тому її належить визнати протиправною.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та, враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, слідує, що до вислуги років цим особам додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Тобто, визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу.

Відповідач наголошує, що позивачу присвоєно спеціальне звання наказом МВС України від 31 травня 1995 року № 342о/с, тобто під час навчання. Однак, враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам по собі факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка не є достатньою підставою для зарахування періоду його навчання до вислуги років (як календарної так і пільгової) відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 травня 2019 року у справі № 823/1330/16 та від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19-а, а також на роз`яснення Міністерства внутрішніх справ України щодо зарахування до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, періодів навчання у цивільних навчальних закладах № 9641/05/22-2017 від 30 червня 2017 року.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив у якій додатково зазначає, що твердження відповідача про те, що офіцерське (спеціальне) звання він отримав під час проходження служби, а не до вступу на службу в органи внутрішніх справ, і тому йому не повинен зараховуватися час навчання до вислуги років для нарахування пенсії, є хибними, оскільки не відповідають вимогам частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З цих же підстав позивач уважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Міністерства внутрішніх справ України щодо зарахування до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, періодів навчання у цивільних навчальних закладах № 9641/05/22-2017 від 30 червня 2017 року.

Позивач вказує, що доводи відповідача про те, що офіцерське (спеціальне) звання йому було присвоєно під час навчання, а не після закінчення вищого навчального закладу, і тому відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» час його навчання не повинен зараховуватися йому до вислуги років для призначення пенсії є помилковими, оскільки у нього були всі підстави для присвоєння йому офіцерського (спеціального) звання - лейтенант міліції після закінчення цього навчального закладу. І він отримав офіцерське спеціальне звання - старший лейтенант міліції 30 вересня 1998 року після закінчення вищого навчального закладу згідно наказу УМВСУ у Львівській області № 502о/с.

Звання ж молодшого лейтенанта міліції позивач отримав 31 травня 1995 року згідно наказу МВС України № 342о/с, тобто після закінчення 3 курсу вищого навчального закладу. Адже відповідно до пункту 31 розділу 3 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 спеціальне звання молодшого лейтенанта міліції присвоюється особам молодшого начальницького складу, які навчаються на останніх курсах вищих і спеціальних середніх навчальних закладів і призначені на посади середнього начальницького складу.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах 10 травня 2019 року у справі № 823/1330/16 та від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19-а позивач зазначає, що такі посилання є некоректними, оскільки обставини, наведені у цих постановах, не відповідають обставинам цієї справи. Вважає, що до спірних правовідносин має бути застосована правова позиція, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року у справі № 820/11522/13-а.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 25 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року продовжено Головному управлінню Національної поліції у Львівській області процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 09 листопада 2020 року.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 грудня 1988 року позивач:

- з 07 квітня 1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (наказ УМВС України у Львівській області № 139 від 11 квітня 1995 року);

- з 06 листопада 2015 року звільнений з органів внутрішніх справ України (наказ УМВС України у Львівській області № 784о/с від 06 листопада 2015 року);

- з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу у Національну поліцію України (наказ ГУНП у Львівській області № 1о/с від 07 листопада 2015 року);

- 17 квітня 2020 року звільнений зі служби в поліції (наказ ГУНП у Львівській області № 110о/с від 16 квітня 2020 року.

Відповідно до Послужного списку ОСОБА_1 (особистий номер № М-006321) позивачу:

- 31 травня 1995 року присвоєно спеціальне звання молодший лейтенант міліції (наказ МВСУ № 342о/с від 31 травня 1995 року);

- 31 липня 1996 року присвоєно спеціальне звання лейтенант міліції (наказ УМВСУ № 360о/с від 31 липня 1996 року);

- 30 вересня 1998 року присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції (наказ УМВСУ № 502о/с від 30 вересня 1998 року).

Згідно з архівною довідкою Львівського національного університету ім. Івана Франка № 476-А від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 дійсно був зарахований студентом І-го курсу юридичного факультету заочної форми навчання (наказ ректора № 781 від 28 серпня 1992 року). ОСОБА_1 завершив навчання на юридичному факультеті заочної форми навчання за спеціальністю «Правознавство» та отримав диплом серії НОМЕР_2 , виданий 30 червня 1998 року з реєстраційним номером 677/98, з присвоєнням кваліфікації «Юрист» (наказ ректора № 376 від 30 червня 1998 року).

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 110о/с від 16 квітня 2020 року «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». Згідно указаного наказу стаж служби позивача в поліції при звільненні становить 26 років 11 місяців 06 днів.

10 серпня 2020 року позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою (згідно із Законом України «Про звернення громадян»), у якій просив відповідно до Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при призначенні (перерахунку) пенсії за вислугу років додатково зарахувати йому згідно вимог частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», а також статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, до вислуги років час навчання (заочної форми) у цивільному вищому навальному закладі - у Львівському державному університеті імені Івана Франка, після закінчення 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (згідно Наказу УМВС України у Львівській області № 342о/с від 31 травня 1995) до вступу на службу органів внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Листом від 28 серпня 2020 року № 365/04/13/17-2020 «Про розгляд звернення» позивача на його звернення від 10 серпня 2020 року повідомлено про те, що за наслідками розгляду його заяви щодо призначення пенсії сформовано розрахунок вислуги років для призначення пенсії, з яким його ознайомлено (відповідно до наявного в розрахунку підпису). Зважаючи на вищенаведене, підстави для внесення змін до розрахунку вислуги років, відсутні.

Уважаючи бездіяльність відповідача щодо не зазначення у наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області № 110 о/с від 16 квітня 2020 року «По особовому складу» вислуги років для призначення пенсії із врахуванням часу навчання ОСОБА_1 (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції до вступу на службу в органи внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року, із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день, яка в загальному розрахунку повинна становити 28 років 2 місяці 27 днів, протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності правових підстав для зарахування позивачу до вислуги років при призначенні пенсії на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» часу його навчання (заочної форми) у цивільному вищому навчальному закладі, а саме у Львівському державному університеті імені Івана Франка, після 3 курсу якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції до вступу на службу в органи внутрішніх справ в межах до 5 років - з 01 вересня 1992 року по 07 квітня 1995 року, із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 1 рік 3 місяці 21 день.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» абзацу першого статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

За змістом пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначені статтею 17 Закону № 2262-ХІІ.

Так, відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).

Пунктом 2 Постанови № 393 передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Системний аналіз наведених норм права, з урахуванням особливого статусу осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», дає підстави стверджувати, що до вислуги років цим особам додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Тобто визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 823/1330/16, від 22 січня 2020 року в справі № 200/5111/19-а, від 29 жовтня 2020 у справі № 820/2083/18.

Суд встановив, що позивач у 1998 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка та одержав диплом спеціаліста ВК № 10197353 від 30 червня 1998 року, відповідно до якого він отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Однак, у зв`язку із закінченням вищевказаного навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання.

Перше офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції позивачу було присвоєно 31 травня 1995 року саме під час навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка (наказ МВСУ № 342о/с від 31 травня 1995 року), а не у зв`язку із закінченням цього навчального закладу.

Крім того, суд зауважує, що за змістом частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ умовою зарахування до вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, часу їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах є також присвоєння їм офіцерського (спеціального) звання до вступу на службу або ж призначення на відповідну посаду.

Проте, офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції (наказ МВСУ № 342о/с від 31 травня 1995 року) позивачу було присвоєно вже після прийняття його на службу в органи внутрішніх справ (наказ УМВС України у Львівській області № 139 від 11 квітня 1995 року).

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу часу його навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка до вислуги років при призначенні йому пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ, а тому, відмовляючи у такому зарахуванні, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Доводи позивача про те, що у нього були всі підстави для присвоєння йому офіцерського (спеціального) звання - лейтенант міліції після закінчення Львівського державного університету імені Івана Франка, і він отримав офіцерське (спеціальне) звання - старший лейтенант міліції 30 вересня 1998 року після закінчення цього вищого навчального закладу згідно наказу УМВСУ у Львівській області № 502о/с суд оцінює критично, оскільки перше офіцерське (спеціальне) звання - молодший лейтенант міліції позивачу було присвоєно саме 31 травня 1995 року під час навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка та вже після прийняття його на службу в органи внутрішніх справ.

Щодо посилань позивача на постанову Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року у справі № 820/11522/13-а суд зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у вищезазначеній постанові також викладена правова позиція відповідно до якої «якщо навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому навчальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду дає право на присвоєння офіцерського (спеціального) звання, то половина строку цього навчання додатково зараховується до вислуги років».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя Клименко О.М.