Рішення № 94520798, 28.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року справа №380/6356/20

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шведа Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач)

до Головного управління Держпраці у Львівській області (відповідача)

про визнання протиправними та скасування постанов

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/НД/ФС-2 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ5182/1553/АВ/ФС-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у період з 17.12.2019 по 26.12.2019 інспектором праці Макаром В.А. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин. В ході інспекційного відвідування було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/НД від 20.12.2019 та Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ5182/1553/АВ від 26.12.2019 та застосовано згідно Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/НД/ФС-2 штраф у розмірі 417300 грн. за створення перешкод у діяльності головного державного інспектора ГУ Держпраці у Львівській області, не подання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування (абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП) та застосовано згідно Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/АВ/ФС-1 штраф до позивача у розмірі 125190 грн. за допуск до роботи працівника без укладення трудового договору (абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП). Позивач вказує, що зазначені санкції є взаємовиключними і тому не можуть застосовуватись одночасно.

Крім того позивач зазначає, що відповідачем прийнято постанови із застосуванням норм законодавства, які втратили чинність на час їх прийняття, а саме редакція ст. 265 КЗпП України з 02.02.2020 вже не передбачала такий вид відповідальності за вчинені позивачем порушення як штраф у тридцятикратному та стократному розмірах мінімальної заробітної плати, тому винесені рішення відповідачем із застосуванням норм законодавства, яка втратили чинність на час їх прийняття, не є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також винесеними із застосуванням до позивача найбільш сприятливого підходу.

Також позивач покликається на порушення процедури проведення контрольного заходу.

11.08.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 15.09.2020.

11.08.2020 прийнято ухвалу про забезпечення позову у вказаній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому покликається на те, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надано головному інспектору для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які були предметом інспекційного відвідування, їх завірених копій та витягів. Тому у відповідності до п.16, п.18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/НД від 20.12.2019 та вимогу про надання документів № ЛВ5182/1553/НД/ПД від 20.12.2019. Вказані документи було скеровано засобами поштового зв`язку на адресу ФОП ОСОБА_1 . У строк, встановлений вимогою про надання документів документи не подано, вимогу не виконано. В управління були наявні правові підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

В ході проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою фактичного здійснення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 на робочому місці при виконанні трудових функцій продавця води виявлено працівника ОСОБА_2 , яка в усних поясненнях наданих головному державному інспектору повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 . Жодних документів щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 в ході заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 надано не було. Відтак, має місце фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач стверджує, що управлінням повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу та процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності.

15.09.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 03.11.2020.

03.11.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 03.12.2020.

03.12.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.01.2021.

21.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, оголошено перерву до 28.01.2021.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений засобами електронного зв`язку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області 12.12.2019 видано наказ «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » № 2474-П та виписано направлення № 2474 від 12.12.2019 для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , якими уповноважено на проведення інспекційного відвідування інспекторів праці Макара В та Вовк Н.Я. у період з 16.12.2019 по 27.12.2019.

17.12.2019 головним державним інспектором здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення заходу державного контролю, ФОП ОСОБА_1 було надано завірену копію свого паспорта для ідентифікації особи, а також повідомлено головного державного інспектора про надання решти документів у найкоротший строк.

20.12.2019 відповідно до вимоги про надання документів № ЛВ5182/1553/НД/ПД зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10.00 год. 26.12.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

20.12.2019 Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/НД, яким зафіксовано неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з підстав ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів.

19.03.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/НД, керуючись абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю (зі змінами, внесеними згідно з законом № 3694-12 від 15.12.93; в редакції закону № 77-VІІІ від 28.12.2014, зі змінами внесеними згідно із законами 734-VІІІ від 03.11.2015, № 1404 - VІІІ від 02.06.2016, № 1774- VІІІ від 06.12.2016, яка діяла на момент виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування) прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ5182/1553/НД/ФС-2, згідно якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 417300 грн.

Поряд з цим, 26.12.2019 Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ5182/1553/АВ, у якому вказано, що 17.12.2019 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій продавця води знаходиться працівник ОСОБА_2 , яка повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 , що зафіксовано засобами відеофіксації. Зазначено, що в ході проведення інспекційного відвідування підприємцем не надано жодних документів, які б підтверджували, що зазначений працівник перебуває з ним у трудових відносинах, вказано про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, допущено до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

19.03.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/АВ від 26.12.2019, керуючись абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3694-12 від 15.12.93; в редакції Закону № 77-VІІІ від 28.12.2014, зі змінами внесеними згідно із Законами 734-VІІІ від 03.11.2015, № 1404 - VІІІ від 02.06.2016, № 1774- VІІІ від 06.12.2016, яка діяла на момент виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування) прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ5182/1553/АВ/ФС-1, згідно якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн.

Позивач не погодився з прийнятими постановами та звернувся суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1,2 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року передбачено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).

Згідно з п.2 пп. 6 п. 5 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Згідно п.16 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Відповідно до п.18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку № 295). Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.20 Порядку № 295). Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною (п.21 Порядку № 295).

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Разом з тим, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок № 509).

Згідно з п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом п. 3, п. 4 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч.1 ст. 265 КЗпП).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП у редакції на час проведення інспекційного відвідування, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до абз.6 та абз. 7 ч.2 ст. 265 КЗпП у редакції на час проведення інспекційного відвідування, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП у редакції на дату застосування штрафу, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до абз.7 та абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП у редакції на дату застосування штрафу, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно матеріалів справи, фактичну перевірку (інспекційне відвідування) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про працю в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) було проведено інспектором праці Макаром В.А. у період з 17.12.2019 по 26.12.2019, про що складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ5182/1553/АВ від 26.12.2019. За наслідками інспекційного відвідування встановлено наявність порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413. Водночас, у межах даної перевірки також складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ5182/1553/НД від 19.03.2020, яким зафіксовано неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з підстав ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ5182/1553/НД/ФС-2 від 19.03.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю у редакції, яка діяла на момент виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування) застосовано до позивача штраф у розмірі 417300 грн. (у стократному розмірі мінімальної заробітної плати).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ5182/1553/АВ/ФС-1 від 19.03.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю у редакції, яка діяла на момент виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування) застосовано до позивача штраф у розмірі штраф у розмірі 125190 грн. (у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати).

Відповідачем при визначенні розміру штрафу позивачу не враховано, що Законом України «Про внесення змін до КЗпП України» від 12 грудня 2019 року №378-ІХ до ст.265 КЗпП України внесено зміни, якими, зокрема, суттєво зменшено штрафи за порушення законодавства про працю. Закон України «Про внесення змін до КЗпП України» від 12 грудня 2019 року №378-ІХ з оновленими розмірами штрафів діє з 02 лютого 2020 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до цього ж рішення Конституційного Суду України дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалася лише в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

У рішенні від 02 липня 2002 року №13-рп/2002 Конституційний Суд України повторив раніше викладені положення попередніх рішень, зокрема те, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року № 3-рп).

За визначенням статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом

Згідно положень ст. 51 цього Кодексу до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин

Отже, статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, фізична особа-підприємець одночасно має ознаки фізичної та юридичної особи.

З врахуванням зазначеного суд вважає за необхідне застосувати за даних правовідносин правило пріоритету норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням, вважаючи позивача у першу чергу фізичною особою.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України» було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не лише вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до пп.5.4 п.5 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

За загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про працю, оформлення трудових відносин з працівниками проведено у період з 17.12.2019 по 26.12.2019. Разом з тим, на момент розгляду справи про накладення штрафу та винесення оскаржуваних постанов стаття 265 КЗпП України передбачала штраф за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП) та за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз.7 та абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП).

Отже, за порушення, яке виявлено інспектором ГУ Держпраці у Львівській області у період з 17.12.2019 по 26.12.2019 під час фактичної перевірки позивача, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 19.03.2020 (дата винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу) не міг бути застосований такий вид реагування як накладення штрафу у розмірі 417300 грн. (у стократному розмірі мінімальної заробітної плати за порушення передбачене абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП) та у розмірі 125190 грн. (у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за порушення передбачене абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП), тобто у спірних правовідносинах з метою кваліфікації порушення підлягав застосуванню закон, який діяв на час вчинення дії, якій надається юридична оцінка, разом з тим, для юридичної відповідальності підлягав застосуванню чинний закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Оскільки редакція ст.265 КЗпП України (з 02 лютого 2020 року) вже не передбачала такий вид відповідальності за вчинені позивачем порушення як штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати та стократному розмірі заробітної плати, тому прийняті відповідачем постанови із застосуванням норм законодавства, які втратили чинність на час їх прийняття, не можуть вважатися правомірними, а тому підлягають скасуванню.

Що стосується складеного відповідачем акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.12.2019 та накладеного на позивача штрафу за створення перешкод у діяльності головного державного інспектора ГУ Держпраці у Львівській області при здійсненні заходу державного контролю на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин, слід вказати, що недопущення до проведення перевірки та створення перешкод у її проведенні є активною дією суб`єкта господарювання. Натомість, позивач чи його працівники не створювали перешкод у проведенні перевірки і така була проведена головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області за наявними документами та враховуючи встановлені під час перевірки обставини, про що складено акт інспекційного відвідування. Суд погоджується з доводи позивача про неможливість одночасного застосування санкцій у межах однієї перевірки за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні (абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП) та за встановлене за результатами перевірки порушення щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Позивач у позовній заяві зазначає про порушення встановленого 45-денного строку розгляду справи про накладення штрафу та неповідомлення позивача про дату одержання документів передбачених п.2 Порядку 509. До матеріалів справи долучено засвідчену копію листа № 019/1/11-31 від 07.02.2020, яким повідомлено ФОП ОСОБА_1 про одержання матеріалів інспекційного відвідування уповноваженою особою 07.02.2020 та докази направлення позивачу вказаного листа. Таким чином, покликання позивача на порушення процедури проведення контрольного заходу у цій частині спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги належить задоволити повністю. Скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/НД/ФС-2 та 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/АВ/ФС-1 прийняті ГУ Держпраці у Львівській області щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/НД/ФС-2 прийняту ГУ Держпраці у Львівській області щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2020 № ЛВ 5182/1553/АВ/ФС-1 прийняту ГУ Держпраці у Львівській області щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути з бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Львівській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 5424,9 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01.02.2021.

Суддя Крутько О.В.