Ухвала суду № 94518764, 01.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 лютого 2021 року Справа №160/12865/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивачів - ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України у справі №160/12865/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивачів - Ромбак Світлани Дмитрівни, в якій він просить:

- визнати протиправними дії відповідача по ненарахування та невиплати позивачам компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2015р. по день фактичної виплати, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі № 160/12865/19;

- вжити заходів, що забезпечують проведення нарахування та виплати позивачам компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2015р. по день фактичної виплати, в установленому законом розмірі.

В обґрунтування заяви зазначено, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі № 160/12865/19, з урахуванням зміни, згідно з постановою Верховного суду від 26.11.2020р., Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зобов`язано здійснити відновлення та виплату пенсії за віком позивачам, починаючи з 01.11.2015р., на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів. До теперішнього часу судове рішення в частині нарахування та виплати компенсацією втрати частини доходів відповідачем не виконано. З листа відповідача від 24.12.2020р. № 24868-25361/КО-01/8-0400/20 вбачається, що позивачам не виплачена компенсація втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2015р. по день фактичної виплати пенсії. Тим самим відповідачем допущено довільне і необгрунтоване трактування судового рішення, в тому числі, постанови Верховного суду від 26.11.2020р., і по суті заяв відмова від виконання судового рішення в повному обсязі. Зауважено, що звернення позивача до відповідача від 04.01.2021р. залишено без відповіді і всякого реагування.

Також, заявлено клопотання про розгляд заяви без участі представника позивачів.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поновленні раніше призначеної пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 28.10.2019.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_2 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №160/12865/19 – залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 26.11.2020 по справі № 160/12865/19 (вхідний від 03.12.2020 № 15500/7) касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №160/12865/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пенсії з компенсацією втрати частини доходів скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №160/12865/19 викладено в такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №160/12865/19 залишено без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.ч.2,4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Невиконання рішення суду на протязі тривалого часу є порушенням права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням Конвенції по правам людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту цієї норми, вона не обмежує право суду щодо застосування заходів судового контролю стадією судового розгляду, відтак не виключає можливості вживати їх вже після прийняття рішення або коли рішення набрало законної сили. Зазначений інститут процесуального права покликаний сприяти своєчасному виконанню рішень судів і стимулювати суб`єктів влади діяти добросовісно, не ухиляючись від виконання приписів закону.

Велика Палата Верховного суду в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17 дійшла висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю у формі зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду, за заявою позивача, поданою вже після набрання рішенням законної сили. Таким чином, Верховний Суд сформував правову позицію, яка відповідає змісту та призначенню ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, як однієї з гарантій того, що судові рішення повинні виконуватись належним чином.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Щодо вимог представника позивачів про визнання протиправними дії відповідача по ненарахуванню та невиплаті позивачам компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2015р. по день фактичної виплати, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі № 160/12865/19 в порядку статті 383 КАС України, суд звертає увагу на таке.

За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

У свою чергу, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Заявник не надав до суду доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень. Зазначеними доказами можуть виступати рішення, оформлені листом, протоколом, з яких вбачається, що відповідач проігнорував висновки суду та (або) відмовився від виконання рішення суду повністю або частково.

В даному випадку представник позивачів звернувся до суду із вимогами в порядку статті 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом судового контролю тривалим невиконанням рішення суду.

Водночас, разом із такою заявою до суду першої інстанції не надано жодних доказів, які підтверджують, що відповідачем не враховано висновки суду першої інстанції та не вчинено дій на виконання такого рішення або прийнято рішення про перерахунок пенсії, що має ознаки протиправності.

Отже, станом на момент розгляду такої заяви, суд приходить до того, що у спірних відносинах відсутні протиправні дії відповідача щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі №160/12865/19 та звернення до суду за відсутності доказів протиправності дій відповідача є передчасним.

Щодо вимог про вжиття заходів, що забезпечують проведення нарахування та виплати позивачам компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.11.2015р. по день фактичної виплати, в установленому законом розмірі, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.12.2020 року №24668-25361/КО-01/8-0400/20 (на звернення позивачів від 12.12.2020 року вх.№25361/КО-0400-20) вбачається, що на виконання постанови Верховного суду від 26.11.2020 по справі № 160/12865/19 (вхідний від 03.12.2020 № 15500/7) поновлено виплату пенсії позивачам та нараховано доплату, яка буде виплачена в січні 2021р., тобто без порушення місячного терміну.

Отже, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження виконання судового рішення від 27 січня 2020 року по справі №160/12865/19.

Суд зазначає, що головною метою судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає перш за все в реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожен судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення в спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після рішення публічно-правового спору та набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль в реалізації сторонами прав і законних інтересів, з приводу захисту яких він прийняв судове рішення. Від здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення безпосередньо залежить ефективність правосуддя. Адже головним ефектом судового рішення повинно бути його ефективність у відновленні порушених прав і свобод особистості.

Таким чином, застосування механізмів судового контролю сприяє забезпеченню ефективності судового рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на ефективний засіб правового захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З метою недопущення порушення прав позивачів, суд вважає, що необхідним і достатнім заходом виконання рішення суду від 27.01.2020 року у справі №160/12865/19 є встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та на підставі частини 1 статті 382 КАС України зобов`язати відповідача подати звіти про його виконання у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 160/12865/19 – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до ст. 382 КАС України, протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали, подати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі №160/12865/19.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

01.02.2021

Ухвала набрала законної сили 01 лютого 2021 р.

Суддя В.В.Кальник