Рішення № 94518684, 01.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 160/11688/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000062/2 від 22.05.2020 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДМС України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00256.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.05.2020 року позивач надав до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500070/2020/218000 на товар із загальною сумою заявленої митної вартості 15895,61 дол. США. Вартість була визначена декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивач подав документи для підтвердження заявленої митної вартості, які не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, проте, як зазначає позивач, відповідач направив ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" повідомлення, що подані декларантом документи містять розбіжності.

Позивач вважав, що вказані обставини, які були зазначені відповідачем у повідомленні, не були підставою для витребування додаткових документів, але на виконання повідомлення надав додаткові документи. Проте, відповідач надіслав позивачу рішення про коригування митної вартості товару, яким було скориговано митну вартість товару №1 - за шостим резервним методом, а також направив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає прийняті рішення необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

10.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Одеська митниця Держмитслужби позов не визнала. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією позивачем було подано копії документів за переліком, та під час митного контролю товарів за митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товарів (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 177 від 06.04.2020 не відповідає вищезазначеним умовам. Також дата складання страхового полісу 06.04.2020, а дата коносаменту 01.04.2020, що свідчить що товар 5 днів слідував маршрутом незастрахований. Також відсутній підпис страхувальника;

- згідно умов специфікації 1 від 01.04.2020 передбачена передплата на протязі 14 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

22.05.2020 надані додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, прайс-лист, комерційну пропозицію, банківський платіжний документ. Проте, у наданій копії митній декларації країни відправлення зазначені умови поставки – FOB без зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, у зв`язку з чим розбіжності усунуті не були. Також у відзиві відповідач зазначає, що за результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості, в якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також відповідач зазначає, що на підставі положення ч.6 ст.54, ч.1, 2, 3 ст.256 Митного кодексу України була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ "АТБ-МАРКЕТ".

26.11.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він вважає доводи викладені у відзиві необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Наголошує, що для митного оформлення було подано всі документи передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, підстав щодо витребування додаткових документів у відповідача не було, подані документи розбіжностей не містили, та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Позивач вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є незаконним, тому враховуючи протиправність винесених рішень, просить суд їх скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.12.2020р. продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 21.12.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 січня 2021 року о 14:00 год.

У судове засідання, призначене на 14.01.2021 року, представники сторін не прибули, належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. 14.01.2021 року представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи без участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи позицію позивача, викладену у позові та позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 року ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500070/2020/218000 на товар: посуд столовий із звичайного скла, механічного виготовлення, оздоблений: чашка скляна з кришкою і трубочкою: арт.16501400, - 39600 шт.; торгівельна марка: немає даних; виробник: QINGDAO DEVELOP MULTI, INC. Країна походження: CN. Загальна сума заявленої митної вартості 15895,61 дол.США. Код товару 7013379100. Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становила 367510,37 грн. (13860,00 USD (дол.США)), вартість визначена декларантом за методом 1).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості від 01.04.2020, пакувальний лист від 01.04.2020, рахунок фактуру OD2020051 від 01.04.2020, коносамент MRFB20040511 від 01.04.2020, автотранспортна накладна №116801 від 20.05.20, декларація про походження товару QD2020051 від 01.04.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №995 і №996 від 20.05.2020, документ, що підтверджує вартість страхування №177 від 06.04.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.04.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) №3254-QDM/CN-1 від 27.12.2019, Договір (контракт) про перевезення №88186 від 09.04.2019.

У відповідь на повідомлення 8b306a0b-ee77-4968-9937-091243782606 від 21.05.2020 року, позивач листом від 22.05.2020 року №2205-20 надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли щодо поданих документів, а також наступні документи: прайс-лист виробника товару б/н від 18.03.2020 року; комерційну пропозицію б/н від 25.03.2020 року; банківські платіжні документи swift б/н від 15.04.2020 року; копію митної декларації країни відправлення №Е20200000398142257 від 01.04.2020р.

Позивачем від відповідача було отримано Рішення про коригування митної вартості товару №UА500070/2020/000062/2 від 22.05.2020 року, яким було скориговано митну вартість товару №1 - за шостим резервним методом.

У вищезазначеному Рішенні зазначено, у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:

§ відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

§ згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 177 від 06.04.2020 не відповідає вищезазначеним умовам. Також дата складання страхового полісу 06.04.2020, а дата коносаменту 01.04.2020, що свідчить що товар 5 днів слідував маршрутом незастрахований. Також відсутній підпис страхувальника;

§ згідно умов специфікації 1 від 01.04.2020 передбачена передплата на протязі 14 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

22.05.2020 електронним повідомленням декларантом ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було надіслано повідомлення та додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, прайс – лист, комерційну пропозицію, банківський платіжних документ. У наданій копії митній декларації країни відправлення зазначені умови поставки – FOB. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Також в повідомленні вказано, що інші документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані розбіжності усунені не були.

Також, відповідачем було направлено позивачу картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00256.

Не погоджуючись із отриманими рішеннями відповідача, ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" звернулося до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

За приписами ст.ст.49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України визначено документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 5, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Матеріалами справи підтверджується, що для митного оформлення позивачем було подано документи, встановлені ч.2 ст.53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, МК України передбачено три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Тобто, підстави, які були зазначені відповідачем у повідомленні, не є підставами які надають право витребувати додаткові документи, у розумінні ч.3 ст.53 МК України.

Згідно із ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному Рішенні відповідачем зазначені підстави, у зв`язку з якими відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості товару, проте, жодна із вказаних у Рішенні №UА500070/2020/000062/2 підстав не відповідає вимогам, встановленим ч.6 ст.54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується нижченаведеним.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Судом встановлено, що відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товару №UA500070/2020/000062/2 від 22.05.2020 року, яким було скориговано митну вартість товару №1 - за шостим резервним методом.

Частиною 1 ст.57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 6 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (ч.1 ст.58 МК України).

Згідно із ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.8 ст.55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що на виконання ч.8 ст.55 МК України, позивачем разом із заявою вих.№М-2020-2551/2 від 31.07.2020 року було подано копії наступних документів: 1) бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» - банківські та платіжні документи: swift від 15.04.2020 року, 2) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №267706 від 01.06.2020 року, платіжне доручення №267717 від 01.06.2020р.; 3) акти виконаних робіт №986 від 20.05.2020р., №987 від 20.05.2020р. до договору №88186 від 09.04.2019р. 4) виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 10.07.2020 року); 5) експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-1463 від 08.07.2020 року; 6) прайс-лист виробника товару б/н від 18.03.2020 року; 7) комерційна пропозиція б/н від 25.03.2020 року; 8) копія митної декларації країни відправлення №Е20200000398142257 від 01.04.2020 року; 9) страховий сертифікат №177 від 06.04.2020 року.

Згідно з пп.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 передбачено, що у графі 16 зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв`язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем.

У пункті „б” та „в” графи 16 зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами. Якщо використовується багатооборотна тара, то її вартість при кожній поставці товарів розподіляється пропорційно кількості товарів у кожній партії. Пропорційний розподіл витрат на тару (тобто перенесення її вартості частками на кожну партію) приймається митним органом за умови, що такий розподіл відображено в договорі (контракті) або підтверджений будь-яким іншим документом. До витрат на тару не належать окремо сплачені кошти за повернення тари продавцеві. Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то зазначені витрати розподіляються між товарами кожного найменування пропорційно їх вазі брутто.

Також, зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то зазначені витрати розподіляються між товарами кожного найменування пропорційно їх вазі брутто.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 27.12.2019 року №3254-QDM/CN-1, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та QINGDAO DEVELOP MULTI, INC. (Продавець).

Відповідно до п.2.3. Контракту №3254-QDM/CN-1, ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Ціндао, Китай згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010р.) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, умовами Контракту №3254-QDM/CN-1 визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування, у зв`язку із чим у позивача були відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Щодо тверджень відповідача про відсутність передплати на протязі 14 днів з дати коносаменту, суд зазначає про їх безпідставність з огляду на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічна позиція, щодо умов оплати, викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019р. у справі №1140/3242/18 (адміністративне провадження №К/9901/15046/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83220745).

Щодо зазначеної митним органом підстави, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий документ, що підтверджує вартість страхування 177 від 06.04.2020 не відповідає вищезазначеним умовам, слід зазначити, що Розділом 9.«Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і СІР, відповідно до яких продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами GIF і СІР дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, за умовами Контракту №3254-QDM/CN-1 (пункт 2.3) передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-Ціндао, КНР (у відповідності до «Інкотермс-2010»).

Відповідно до пунктів А.З. та Б.З. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у Продавця та Покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування.

Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися, та в якій мірі.

У відповідь на повідомлення 8b306a0b-ee77-4968-9937-091243782606 від 21.05.2020 року, позивач листом від 22.05.2020 року №2205-20 надав відповідачу пояснення про те, що ТОВ «АТБ-Маркет» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020р., згідно якого страховий тариф складає 0,029% від страхової суми, у зв`язку з чим позивач зазначав про відповідність наданого страхового полісу №177 від 06.04.2020р. Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про визначення митної вартості товару та картка відмови не можуть вважатися обґрунтованими і правомірними, тому підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у загальному розмірі 4319,29 грн., отже, судовий збір підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Одеської митниці Держмитслужби.

Також, згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з АО «Альянс» договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р., згідно з умовами п.3.1 якого, за надання правової (правничої) допомоги клієнт щомісячно сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги у звітному місяці, та зазначається в акті здавання – приймання наданих послуг за звітній місяць.

Додатковою угодою №02/04/19-ЗВ від 04.04.2019р. до договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019р. сторони погодили, що з метою визначення вартості професійної правової (правничої) допомоги, що надавалася об`єднанням клієнту у конкретній судовій справі, сторони погоджують протокол, що містить детальний опис послуг, що надавалися у конкретній судовій справі та їх вартість.

Відповідно до протоколу « 09/12/20 погодження детального опису робіт (наданих послуг) та їх вартості, що надавалася АО «Альянс» у рамках судової справи №160/11688/20 від 09.12.2020р., вартість наданої правової (правничої допомоги) визначена на рівні 14500,00 грн. та складається з наступних складових:

§ підготовка та подання до ДОАС позовної заяви за позовом ТОВ «АТБ-Маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000062/2 від 22.05.2020 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00256 – 3000,00 грн.№;

§ підготовка та подання до ДОАС (та направлення Одеській митниці Держмитслужби) відповіді на відзив на позовну заяву по справі №160/11688/20 – 2000,00 грн.;

§ аналіз судової практики щодо розгляду судової справи №160/11688/20 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді – 1000,00 грн.;

§ підготовка супровідного листа та підготовка доказів щодо стягнення судових витрат по справі №160/11688/20 – 2000,00 грн.;

§ представництво клієнта у Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/11688/20 (участь у судових засіданнях) – 5000,00 грн.;

§ консультації клієнту щодо розгляду судової справи №160/11688/20 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді – 1500,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи не надання детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням затраченого часу окремо по кожній складовій, що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку п.5 ст.134 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000062/2 від 22.05.2020р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00256.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (пр-т О.Поля, буд.40, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4319,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул.Лип Івана та Юрія, буд.21 А, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 43333459).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко