Рішення № 94518441, 22.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Справа № 160/16940/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 листом від 01.12.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 27.07.1983 року по 03.11.1983 рік та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року до загального трудового (страхового) стажу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з настання пенсійного віку, а саме з 22.10.2020 року.

23.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 20.01.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.10.2020 року подав до відповідача заяву про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій разом із копіями документів, які підтверджують підстави для призначення пенсії та наявний страховий стаж. Листом від 01.12.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії і надано роз`яснення, що періоди роботи з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року не зараховано до загального страхового стажу, оскільки підтверджуючі довідки видані в м. Луганську, на тимчасово окупованій території, а тому здійснити перевірку інформації про стаж не виявляється можливим. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

21.01.2021 року на електрону пошту суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що періоди роботи позивача з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року не зараховані до страхового стажу через те, що архівні довідки, що підтверджують ці періоди видані на території м. Луганська, яка є тимчасово окупованою, а тому здійснити перевірку не має можливості.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, яке оформлене листом № 0400-010303-8/114313 від 01.12.2020 року відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що періоди роботи з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року, згідно довідки від 01.09.2020 року № 861-406, по яких відсутній запис у трудовій книжці не зараховані до загального страхового стажу, оскільки згідно листа від 27.10.2010 року № 1300-010901-9/23503 відповідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 ( зі змінами та доповненнями) м. Луганськ, на території якого перебувають зазначені у довідці архіви підприємства, є тимчасово окупованою територією України, тому здійснити перевірку не виявляється можливим.

Відповідачем розрахований загальний розмір страхового стажу, який становить 19 років 09 місяців 10 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності та необґрунтованості відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком та неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З наданої до позовної заяви відмови в призначені пенсії від 01.12.2020 року № 0400-010303-8/114313 вбачається, що до страхового стажу не зарахований періоди роботи з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року, згідно довідки від 01.09.2020 року № 861-406, по яких відсутній запис у трудовій книжці.

Разом з тим, в трудовій книжці позивача, серія НОМЕР_1 наявні наступні записи:

- № 2 - 27.07.1983 року прийнятий в прокатний цех електрозварювальником ручної зварки третього розряду (наказ № 2539 від 26.07.1983 року, ВО «Ворошиловградтепловоз»);

- № 3 - 03.11.1983 року звільнений в зв`язку з призовом до Радянської армії ( наказ № 3999 від 03.11.1983 року, на запису наявна печатка відділу кадрів);

- № 5 - 26.11.1985 року - прийнятий в автотранспортний цех водієм автомобіля другого класу ВО «Ворошиловградтепловоз» ( наказ № 4179 від 25.11.1985 року);

- № 6 - присвоєний перший клас водія автомобіля ( наказ № 527 від 25.09.1989 року);

- № 7 - Луганський тепловозо-будівельний завод імені Жовтневої революції перетворений в державну холдингову компанію «Луганськтепловоз (наказ Фонду держмайна України № 23-АТ від 29.09.1995 року);

- № 8 - підприємство перейменоване у холдингову компанію «Луганськтепловоз» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол № 2 від 20.03.1998 року;

- № 9 - 28.02.2000 року - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України ( наказ № 73 від 28.02.2000 року).

Таким чином, копія трудової книжки позивача містить всі необхідні дані, які підтверджують періоди роботи позивача з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року.

Крім того, на підтвердження трудового стажу з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року, позивачем надана довідка від 01.09.2020 року № 861-406 ПАТ «Луганськтепловоз», яка також містить відомості, що позивач працював в ВО «Ворошиловградтепловоз» з 27.07.1983 року в прокатному цеху електрозварювальникм ручної зварки третього розряду ( наказ № 2539 від 26.07.1983 року), звільнений 03.11.1983 року на підставі наказу № 2999 від 03.11.1983 року .

26.11.1985 року позивач прийнятий в автотранспортний цех водієм другого класу на підставі наказу № 4179 від 25.11.1985 року, а 28.02.2000 року звільнений по ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 73 від 28.02.2000 року.

Враховуючи «Намібійські винятки» (принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян і розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади) суд вважає доведеним факт роботи позивача у період з 27.07.1983 року по 03.11.1983 року та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року оскільки це підтверджується як відповідними записами в трудовій книжці позивача, так і архівною довідкою № 861-406 від 01.09.2020 року, виданою ПАТ «Луганськтепловоз».

З огляду на вищевикладене, відповідачем необґрунтовано відмовлено в зарахуванні вищевказаних періодів роботи, що вказані в записах №№ 2-3, 5-9 трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , оскільки позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки на підприємстві, і це не може бути підставою для позбавлення її права на соціальний захист.

З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 листом від 01.12.2020 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 27.07.1983 року по 03.11.1983 рік та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року до загального трудового (страхового) стажу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 45 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що пенсійного віку позивач досяг 22.10.2020 року і в тримісячний строк з цього моменту звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з настання пенсійного віку, а саме з 22.10.2020 року також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 листом від 01.12.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 27.07.1983 року по 03.11.1983 рік та з 26.11.1985 року по 28.02.2000 року до загального трудового (страхового) стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з настання пенсійного віку, а саме з 22.10.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець