Рішення № 94518438, 14.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Справа № 160/9281/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняІваненко Н.С. за участі: представника позивача представника відповідача Пономаренко Д.О. Єгорова А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 07 серпня 2020 р. засобами поштового зв`язку позовна заява Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до Офісу великих платників податків ДПС, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків ДПС №319-50 від 04.06.2020 р. на загальну суму податкового боргу 5 680 047,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що частина чистого прибутку (доходу) не сплачена до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у встановлені терміни не є податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України, а відповідач не наділений функцією контролю за нарахуванням та сплатою частини чистого прибутку. Крім того, за результатами фінансово-господарської діяльності за І півріччя 2020 року ДПП «КПВП» становить збиток у сумі 1270 тис. грн., таким чином, відсутня база оподаткування частини чистого прибутку (доходу). Згідно з «Розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І півріччя 2020 року», частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті становить «-« 826 554 грн, відповідно до даних системи «Електронний кабінет» зміни про вищевказане зменшення відображаються. Таким чином, станом на теперішній час сума несплаченої частини чистого прибутку позивача підлягає зменшенню, оскільки заборгованість визначається наростаючим підсумком та за результатами І півріччя 2020 р., яке включає в себе І квартал 2020 р., відсутня.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9281/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. вищезазначений позов був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху шляхом надання до суду: належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи; документу про сплату судового збору за подання позову із позовною вимогою майнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 21 020,00 грн. за відповідними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору.

09 вересня 2020 р. на виконання ухвали суду до суду надійшли докази виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/9281/20 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02 жовтня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання у справі №160/9281/20 в режимі відеоконференції, в якій позивач посилається на приписи ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та просить визначити відповідальним за проведення відеоконференції Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 р. було відмовлено представнику Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції під час проведення судового засідання призначеного на 13 жовтня 2020 року о 10:30 годині.

07 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що на даний час пунктом 1-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (у редакції що діє з 23.05.2020) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному ст. 59,60 гл. 4 ст.ст. 87-101 гл. 9 розділу ІІ цього Кодексу. Також зазначає, що станом на 23.05.2020 року в інтегрованій картці позивача по платежу «Частка чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» (код ККДБ 21010100) в ІТС «Податковий блок» обліковувалась заборгованість в загальній сумі 5 680 047,11 грн., в тому числі в сумі 5 316 613, 45 грн., що виникла з причини несплати узгоджених грошових зобов`язань, які самостійно задекларовані підприємством у розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями з лютого 2019 року по квітень 2020 року. Окрім цього, залишок в ІКП пені, яка нарахована в автоматичному режимі відповідно до вимог статті 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) становить 363 433,66 грн. У зв`язку з чим, в автоматичному режимі в ІТС «Податковий блок» було сформовано податкову вимогу від 04.06.2020 №319-50 на загальну суму 5 680 047,11, яку отримано позивачем 11.06.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4910109829260.

13 жовтня 2020 року у підготовче судове засідання сторони не з`явились, позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим наступне підготовче судове засідання було призначено на 03.11.2020 року.

27 жовтня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання у справі №160/9281/20 в режимі відеоконференції, в якій позивач посилається на приписи ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України та просить визначити відповідальним за проведення відеоконференції Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 р. заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №160/9281/20 було задоволено.

Призначено судовий розгляд справи №160/9281/20 в режимі відеоконференції на 03 листопада 2020 р. о 10:30 год.

03 листопада 2020 року суддя Боженко Н.В. знаходилась на лікарняному, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено.

11 листопада 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій було зазначено, що відрахування до державного бюджету чистого прибутку (доходу) не є податковим (грошовим) зобов`язанням, як у положенні ПК України у редакції до 23.05.2020 року так і у чинній. Крім того наголошує на тому, що Офіс ВПП наділений правом формування податкової вимоги лише на заборгованість, яка виникла після 23.05.2020 року, адже до 23.05.2020 року відповідач не був наділений повноваженнями контролю зі сплати вищевказаної частини чистого прибутку (доходу). При цьому, так як частина чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов`язанням, то пеня до сплати таких платежів не застосовується.

19 листопада 2020 року в підготовче судове засідання прибули представник позивача та відповідача, судом з`ясовані питання визначенні ч.2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на іншу дату.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 р. Було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 грудня 2020 року.

З 30.11.2020 року по 07.12.2020 року включно суддя Боженко Н.В. знаходилась у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання було призначено на 22 грудня 2020 року.

22 грудня 2020 року в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача. В судовому засіданні була оголошена перерва до 14 січня 2021 року.

14 січня 2021 у судове засідання з`явились представник позивача та відповідача.

Представник позивача просив задовольнити позов з підстав зазначених в позові.

представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вимога прийнята правомірно.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Станом на 23.05.2020 року в інтегрованій картці позивача по платежу «Частка чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» (код ККДБ 21010100) в ІТС «Податковий блок» обліковувалась заборгованість в загальній сумі 5 680 047,11 грн., в тому числі 5 316 613, 45 грн., які самостійно задекларовані підприємством у розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями з лютого 2019 року по квітень 2020 року та 363 433,66 грн. нарахованої пені.

У зв`язку з чим в автоматичному режимі в ІТС «Податковий блок» було сформовано податкову вимогу від 04.06.2020 №319-50 на загальну суму 5 680 047,11, яку отримано позивачем 11.06.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4910109829260.

Не погодившись із зазначеною вище податковою вимогою, позивач оскаржив її до Державної податкової служби України (вих №16-04-790 від 22.06.2020 року). Рішенням про результатами розгляду скарги від 20.07.2020 року №23115/6/99-00-13-05-06 податкову вимогу ОВПП від 04.06.2020 №319-50 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Вважаючи податкову вимогу від 04.06.2020 №319-50 протиправною, ДПП «Кривбаспромводопостачання» звернулось до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності», статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу).

Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України віднесено частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету (частина третя статті 45 БК України).

Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Пунктом 1 Порядку №138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 61.1. статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (в редакції з 23.05.2020 зі змінами внесеними ЗУ №466 від 16.01.2020).

Враховуючи нормативне визначення поняття грошове зобов`язання, податкове зобов`язання (в редакції ПК України на час спірних відносин до 23.05.2020), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18.

Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності з 23.05.2020, стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Крім того розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України в редакції Закону № 466-IX).

А пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України (в редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Відтак законодавець лише з 23.05.2020 усунув неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 по справі № 640/19757/19.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.129.1. Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

129.1.4. при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

129.1.5. у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов`язання. податкове зобов`язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Отже, застосування до позивача пені із посиланням на ст. 129 ПК не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов`язань.

При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу. Це, однак, не звільняє позивача від обов`язку, встановленого ст. 11 Закону № 185-V щодо сплати частини чистого прибутку, визначеного у відповідному розрахунку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/19797/16.

Здійснюючи детальний аналіз вказаних норм податкового законодавства та матеріалів адміністративної справи, можна зробити висновок, що до порядку розрахунку та сплати частини чистого прибутку не можуть бути застосовані положення Податкового кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату, оскільки частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні Податкового кодексу України, а розрахунок частини чистого прибутку не прирівнюється до податкових декларацій, на його підставі не здійснюється нарахування або сплата податкового зобов`язання, отже штрафні санкції за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку не можуть застосовуватись.

Неврахування відповідачем факту того, що пеня за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку не може застосовуватись, фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої у податкові вимозі Офісу великих платників податків ДПС №319-50 від 04.06.2020 р., а тому вимога є такою, що прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків ДПС №319-50 від 04.06.2020 р. на загальну суму податкового боргу 5 680 047,45 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму 21 020,00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1866 від 07.09.2020 р.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позов Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 21 020,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Миру, 15А; код ЄДРПОУ 00191017) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків ДПС №319-50 від 04 червня 2020 р.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 43141471) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Миру, 15А; код ЄДРПОУ 00191017) судовий збір у розмірі 21020,00 гривень (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Боженко