Рішення № 94518432, 14.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Справа № 160/13986/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/13986/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4608 (49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147, код ЄДРПОУ 08414149) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А4608, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4608 (код ЄДРПОУ 08414149; місцезнаходження: 49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за період з 2018 по 2019 рік, що сумарно складає 28 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 30.08.2019 року;

- зобов`язати Військову частину А4608 (код ЄДРПОУ 08414149; місцезнаходження: 49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, що передбачені статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за період з 2018 по 2019 рік, що сумарно складає 28 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 30.08.2019 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що у випадку звільнення військовослужбовців, яким є позивач, з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Водночас, при знятті позивача з усіх видів забезпечення та виключення зі списків особового складу відповідача, позивач мав невикористанні дні додаткової оплачуваної відпустки за період з 07.10.2016р. по 30.08.2019р., компенсація за яку виплачена не була.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13986/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/13986/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

13 січня 2021 року до суду від представника Військової частини А4608 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Посилається на те, що відповідно до п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. У відзиві вказано, що станом на 30 серпня 2019 року, перебуваючи ще у статусі військовослужбовця військової частини А4608, при виключенні позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, від останнього, жодного прояву бажання скористатися пільгою, шляхом звернення до командування військової частини А4608 з відповідним рапортом щодо надання додаткової відпустки із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплати грошового забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки не надходило, відмова не надавалась. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що під час проходження військової служби у військовій частині А4608, від позивача, жодного звернення до командування військової частини А4608, з відповідним рапортом, про надання пільгової додаткової відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік не надходило, у зв`язку з чим відмова останньому не надавалась. За твердженням відповідача, якщо у позивача були підстави вважати, що до наказу командира військової частини А4608 (по стройовій частині) від 30 серпня 2019 року № 186, йому не було здійснено необхідного розрахунку щодо нарахування грошової компенсація за всі невикористані дні додаткової, відпустки, в тому числі за минулі роки, то відповідно до ст. 110 розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551 -XIV позивач мав право надсилати лист чи звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів. Крім того, у відзиві зазначено, що згідно ч. 1-5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач відзначає, що позивач 16.06.2020 року (перебуваючи вже не у статусі військовослужбовця), звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за дні пільгової додаткової відпустки вже після спливу 10 (десяти) місяців з моменту коли йому стало відомо про всі нарахування та виплати під час звільнення, а саме 30.08.2019. Таким чином твердження позивача про бездіяльність відповідача є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що останньому стало відомо про всі нарахування та виплати 30.08.2019 з якими він погодився та на протязі місяця не скористався передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спорів, а ні передбаченим терміном ч. 5 ст. 122 КАС України звернення до суду, що підтверджується матеріалами, справи, тобто тільки вже 29.10.2020р.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом ТВО командира військової частини А4608 №233 від 07.10.2016р. солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №130-РС від 03 жовтня 2016 року, який прибув з військової частини А0704, м.Васильків, Київської області на посаду номера обслуги стартового взводу стартової батареї 2 підрозділу, з 07 жовтня 2016 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно з довідкою №87 від 20.03.2019р. солдат ОСОБА_1 в період з 24.10.2017р. по 30.04.2018р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції.

Наказом ТВО командира військової частини А4608 від 30.08.2019 року № 186, солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини А4608 (по особовому складу) від 02 серпня 22019 року №35-рс з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) з 30 серпня 2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із Наказу.

Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ОСОБА_1 звертався до командира військової частини А4608 із клопотанням, в якому просив виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2018 по 2019 рік.

Проте, відповідач надав відповідь на звернення позивача №857 від 10.07.2020 року, в якій вказав, що відповідно до п.17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті (щорічні основні відпустки, відпустки курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, відпустки військовослужбовцям строкової військової служби) і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. П.19 цієї ж статті передбачено надання військовослужбовцям у період, передбачений п, 17 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям- жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Також відповідач зазначив, що на момент звільнення позивача з військової служби у військовій частині А4608 відсутні підстави для надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Відповідно до розділу 31. п.5 Наказу Міністерства Оборони України 07,06.2018 № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Крім того, у відповіді вказано, що на момент звільнення позивача з військової служби останній не мав права на отримання щорічної додаткової відпустки як учасник бойових дій , тому підстав для виплати компенсації за дану відпустку не було. Верховним Судом своїм Рішенням від 16 травня 2019 року у справі №620/4218/18 встановлено, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період. Військовослужбовцям надано право час звільнення написати рапорт на отримання грошової компенсації. У разі невиплати такої компенсації - звертатися із позовом до суду. Тому починаючи з 16.05.2019 року військова частина виплачує зазначену компенсацію лише на підставі рапорту військовослужбовця в рік його звільнення з військової служби, в інших випадках-лише на підставі рішення суду. У зв`язку з зазначеним, за твердженням відповідача, підстави для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відсутні.

Згідно з довідкою №469 від 22.09.2020року про заробітну плату ОСОБА_1 за період вересень 2018року – серпень 2019 року грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, позивачу не виплачувалась.

Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини А4608 у виплаті грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (стаття 12 Закону №3551).

Разом з тим, частинами 8, 10, 17-19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що на час прийняття наказу про звільнення позивача у запас, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2018 року по 2019 рік.

Зважаючи на викладений аналіз, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивач не звертався до командування військової частини А4608 з приводу надання додаткової відпустки або виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Так, як вбачається зі змісту абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у разі невикористання військовослужбовцями до часу звільнення щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Таким чином, вказана норма передбачає не право роботодавця нарахувати або не нарахувати компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, а його обов`язок нарахувати і виплатити, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку з позивачем в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивачем пропущено передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по зразковій справі №260/4218/18 (№Пз/9901/4/19).

Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки за період 2018-2019 р.р., що не спростовано відповідачем, отже, набув право на отримання грошової компенсації.

У відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем протилежного не доведено, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 04 жовтня 2018 серії Серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4608 (49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147, код ЄДРПОУ 08414149) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4608 (код ЄДРПОУ 08414149; місцезнаходження: 49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за період з 2018 по 2019 рік, що сумарно складає 28 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 30.08.2019 року.

Зобов`язати Військову частину А4608 (код ЄДРПОУ 08414149; місцезнаходження: 49069, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 147) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, що передбачені статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за період з 2018 по 2019 рік, що сумарно складає 28 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 30.08.2019 року.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко