Рішення № 94518401, 24.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/13385/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-10576/15-20-СГ від 06.10.2020 "Про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою" про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути, з урахуванням висновків суду, клопотання від 16.07.2020 та надати дозвіл у формі наказу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

У позовній заяві наводяться мотиви про те, що підстави, з яких відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, не передбачені вичерпним переліком, визначеним у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, а тому такі дії та рішення ГУ Держгеокадастру є протиправними і порушують право позивача на отримання безоплатно у власність обраної ним земельної ділянки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву наданий не був.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 року зазначена вище справа розподілена та 21.10.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що уперше, тобто, 19.02.2020 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Результат розгляду клопотання позивач просила надати особисто та надіслати на її електрону адресу.

До означеного клопотання позивач додала: копію паспорту та копію РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Як зазначила позивач у поданій суду позовній заяві, за 3 місяці остання не отримала жодної відповіді про результат розгляду її клопотання.

У зв`язку із цим, 26.05.2020 року позивач звернулась із скаргою на електронну пошту Держгеокадастру про порушення встановлених частиною 7 статті 118 ЗК місячного строку розгляду її клопотання відповідачем.

Листом від 04.06.2020 року за № К-2111/0-0.13-3807/6-20 Держаною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на звернення позивача (реєстр. №К-2111/0/5-20 від 26.05.2020 року) повідомило про те, що її клопотання від 19.02.2020 року (вх. № К-1972/0/21-20 від 19.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Магдалинівського району Дніпропетровської області розглянуто та Головним управлінням видано наказ від 24.03.2020 № 4-3830/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Держгеокадастром наголошено Головному управлінню на безумовному дотриманні вимог законодавства під час розгляду клопотань громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у тому числі, в частині дотримання строків їх розгляду, та доручено у разі надходження повторного клопотання від позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства па території Магдалинівського району Дніпропетровської області розглянути його відповідно до вимог законодавства.

Так, як убачається із матеріалів справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у дніпропетровській області від 24.03.2020 року за №4-3830/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відповідно до ст. ст. 15-1,118, 12 та 134 Земельного кодексу України, керуючись чинним земельним законодавством України, Положенням про Головне управління Держгеокадатсру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Держгеокадстру від 17.11.2016 року №308 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: відповідно до наявної інформації, запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, є частиною масиву який обробляється, розорений та використовується, тобто це свідчить про наявність користувача/користувачів. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на землю є порушенням земельного законодавства, тому вважається доцільним проведення заходів державного контролю законності використання земельної ділянки.

Позивач також зазначає у позові, що 18.06.2020 року остання прийшла до відповідача та з`ясувалось, що її клопотання та наказ про відмову №4-3830/15-20-СГ від 24.03.2020 року направили поштою на адресу її місця реєстрації нерекомендованим листом. Позивач в клопотанні просила надати відповідь особисто нарочно та надіслати на її електронну адресу.

15.07.2020 року позивач звернулась із скаргою на електронну пошту Держгеокадастру про порушення встановлених частиною 7 статті 118 ЗК місячного строку розгляду її клопотання відповідачем.

Додатково, 16.07.2020 року позивач повторно надала клопотання відповідачу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

28.07.2020 року Держгеокадастр у листі № К-2111/1-0.13-5328/6-20 повідомив позивачу про те, що її клопотання від 19.02.2020 року (вх. № К-1972/0/21-20 від 19.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Магдалинівського району Дніпропетровської області розглянуто та Головним управлінням прийнято наказ від 24.03.2020 № 4-3830/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», який 29.04.2020 року позивачу направлено засобами поштового зв`язку. За інформацією Головного управління, на розгляді в Головному управлінні перебуває повторне клопотання (вх. № К-1972/1/21 -20 від 16.07.2020 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Магдалинівського району Дніпропетровської області, Держгеокадастром наголошено Головному управлінню на безумовному дотриманні вимог законодавства під час розгляду клопотань громадян про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у тому числі в частині дотримання строків їх розгляду, та доручено розглянути клопотання позивача (вх. № К-1972/1/21-20 від 16.07.2020 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Магдалинівського району Дніпропетровської області відповідно до вимог законодавства.

28.08.2020 року позивач повторно надіслала скаргу електронним зверненням на урядовому порталі, якою повідомила про відсутність більше 1 місяця відповіді відповідача про результат розгляду її клопотання від 16.07.2020 року.

Листом від 06.10.2020 року за №31-4-0.332-6765/2-20 «Про розгляд звернення» повідомило позивачу про те, що за результатами розгляду клопотання від 19.02.2020 року № К-1972/0/21-20 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято рішення, а саме наказ від 24.03.2020 № 4-3830/15-20-СГ«Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» в зв`язку з тим, що відповідно до наявної інформації, запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, графічних матеріалах, є частиною масиву який обробляється, розорений та використовується, тобто це свідчить про наявність користувача/користувачів. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на землю є порушенням земельної о законодавства, тому вважається доцільним проведення заходів державного контролю стосовно законності використання земельної ділянки. Щодо одержання позивачем особисто результату розгляду клопотання, то з метою виконання пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та на виконання наказу Держгеокадастру від 16.03.2020 року № 85 «Про додаткові заходи запобігання поширенню коронавірусу (COVID-19)», в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області були введені обмежувальні заходи, в тому числі призупинено проведення особистого прийому. Тому, завірена належним чином копія відповіді була відправлена 29.04.2020 року звичайним листом засобом поштового зв`язку (порядковий номер в реєстрі поштових відправлень 3533/0/1-20). До того ж, результат розгляду клопотання оприлюднюється на сайті Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області http://dnipropetrovska.land.gov.ua. Стосовно вимоги про скасування наказу №-4-3820/15-20-СГ, зазначений наказ стосується іншої особи. За результатами розгляду клопотання від 16.07.2020 року (зареєстровано від 16.07.2020 № К-1972/1/21-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту па території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято рішення, а саме наказ від 06.10.2020 № 4-10576/15-20-СГ«Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» в зв`язку з тим, що відповідно до наявної інформації, запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, графічних матеріалах, є частиною масиву який обробляється, розорений та використовується, тобто це свідчить про наявність користувача/користувачів. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на землю є порушенням земельного законодавства, тому вважається доцільним проведення заходів державного контролю стосовно законності використання земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, 06.10.2020 року Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято наказ №4-10576-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Так, означеним наказом, відповідно до відповідно до ст. ст. 15-1,118, 12 та 134 Земельного кодексу України, керуючись чинним земельним законодавством України, Положенням про Головне управління Держгеокадатсру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Держгеокадстру від 17.11.2016 року №308 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: відповідно до наявної інформації, запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, є частиною масиву який обробляється, розорений та використовується, тобто це свідчить про наявність користувача/користувачів. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на землю є порушенням земельного законодавства, тому вважається доцільним проведення заходів державного контролю законності використання земельної ділянки.

Позивач вказує, що наказ відповідача є протиправним, а тому звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 92 Конституції України, статті 6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Згідно ч. 1, 7 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п. п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в порядку виділення в натурі земельної частки (паю) на підставі рішення суду.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд зазначає, що правовий статус головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Згідно з пунктом 2 Положення, Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпункту 13 пункту 4 Положення Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Проаналізувавши вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

У відповідності до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 27.02.2018 року справа №545/808/17 та постанові від 20.01.2018 року по справі №802/928/17-а.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у користування та власність громадян.

При цьому, суд зауважує, що наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Разом з тим, надаючи правову оцінку спірному наказу, суд виходить з такого, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом №4-10576-20-СГ від 06.10.2020 року відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: відповідно до наявної інформації, запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, є частиною масиву який обробляється, розорений та використовується, тобто це свідчить про наявність користувача/користувачів. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на землю є порушенням земельного законодавства, тому вважається доцільним проведення заходів державного контролю законності використання земельної ділянки.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Дослідивши оскаржуваний наказ, суд засвідчує, що такий наказ оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства передбачених для оформлення такого роду документів, містить всі обов`язкові реквізити, підписаний уповноваженою особою відповідача, проте відповідач не зазначив конкретних підстав, на яких ґрунтується рішення та не навів мотивованих висновків.

Так, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків.

При цьому, суд наголошує, що відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Аналогічна правові позиці викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 в справі № 509/4156/15-а.

Тому, суд вважає, що законодавець, наділяючи Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розпорядчими функціями щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зобов`язав контролюючий орган мотивувати таке рішення. Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зобов`язане навести конкретні підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви його прийняття, а не обмежуватись загальними нормами чинного земельного законодавства.

Так, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року по справі №806/5106/15.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв`язку із вказаними приписами чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу №4-10576-20-СГ від 06.10.2020 року.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл у формі наказу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень відповідача.

Суд вважає, що в даному випадку зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, свідчить про перебирання судом повноважень суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із врахуванням положень ч.7 ст.118 ЗК України. У зв`язку з цим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог.

При цьому, зазначає, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачкою, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-10576/15-20-СГ від 06.10.2020 "Про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою" про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) за рахунок за бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник