Рішення № 94518383, 23.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Справа № 160/10367/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняГанжі О.С. за участі: представника позивача представника відповідача Міхайлова О.В. Єфіменка О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛВЕНТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛВЕНТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0004750518;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0004740518;

- скасувати податкову вимогу від 15.06.2020 року № 56692-56/484.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким позивачу донараховані зобов`язання з податку на додану вартість на суму 869792,25 грн. та з податку на прибуток на суму 782820,50 грн. є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки складені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №5920/04-36-05-18/38659140 від 05.02.2020 року. Вказує, що висновки перевірки щодо наявності порушень обґрунтовуються тим, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» є нереальними та такими, що сторонами не проводились, оскільки вказаний контрагент позивача за вказаним договором не мав можливості їх виконувати із тих чи інших причин. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними та підтверджуються первинними документами. Посилання відповідача на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року не заслуговує на увагу, оскільки на даний час триває судовий розгляд щодо перегляду вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року за нововиявленими обставинами. Сам факт наявності вироку не дає підстави для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є загальна підстава перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, що набрали законної сили. Також позивач звертає увагу суду на декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України, і як наслідок відсутність підставі для врахування вироку суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2020 року.

12.10.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. В ході проведення перевірки встановлено, що у ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» відсутня достатня кількість власних трудових ресурсів (найманих працівників) для виконання робіт, на які оформлено акти виконання; винагорода за цивільно-правовими договорами не виплачувалася. На теперішній час ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» не має відкритих рахунків, на які позивач мав би можливість перерахувати грошові кошти в сумі кредиторської заборгованості, що рахується перед ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ». Крім того, вироком Кіровського районного суду Дніпропетровська від 12.08.2019 року у справі №203/1981/19 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарської операції у червні 2018 року будівельно-монтажних робіт, на які виписано податкові накладні та акти виконаних робіт.

Усною ухвалою суду від 23.11.2020 року, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2020 року. У судовому засіданні, відкритому 09.12.2020 року у розгляді справи оголошувалися перерви на 16.12.2020 року, 23.12.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, що наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях к відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елвент» (код ЄДРПОУ 38659140) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в Криворізькому південному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.01.2020 року №267-п та направлення на перевірку №308 від 21.01.2020 року, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників Криворізького південного управління податкових перевірок ГУ ДПС у Дніпропетровській області Мороз Т.Ф., відповідно до п.191.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елвент» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносин з ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт № 5920/04-36-05-18/38659140 від 05.02.2020 року.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою ТОВ «Елвент» встановлено порушення:

1. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на суму 626250 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44. п.198.1, п.198.2, п.198., п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у сумі 695833 грн.

На підставі акту перевірки 5920/04-36-05-18/38659140 від 05.02.2020 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 25.02.2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0004740518 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 869791,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 695833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 173958,25 грн.;

- №0004750518, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 782812,50 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 626250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 156562,50 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. (п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Судом встановлено, що 25.04.2018 року між ТОВ «Елвент» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №01/04-18, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору будівельно-монтажні роботи оздоровчого комплексу «Азов», що розмішений в Херсонській області, відповідно до погодженої сторонами Договірної ціни та Переліку робіт.

Також, між сторонами був укладений Додаток № 1 до Договору, відповідно до якого вартість виконаних робіт складає 4175000 грн., в т.ч. ПДВ - 695833,33 грн. та складений Додаток 2 - перелік робіт №1 на виконання будівельно-монтажних робіт до Договору №01/04-18.

Особи, зазначені як такі, що підписали договір та додатки №1, 2 від ТОВ «Елвент» директор ОСОБА_2 та від ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» директор ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: рахунок №15 від 27.06.2018 року на загальну суму 2975000 грн.; акт №01-06 приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за 27.06.2018 року на загальну суму 2975000 грн.; перелік робіт до акту №01-06 від 27.06.2018 року; рахунок №16 від 27.06.2018 року на суму 1200000 грн.; акт № 02-06 приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за 27.06.2018 року на загальну суму 1200000 грн.; перелік робіт до акту №21-06 від 27.06.2018 року; податкові накладні: № 61 від 27.06.2018 року на загальну суму 2975000 грн.. в т.ч. ПДВ - 495833,33 грн.; №98 від 27.06.2018 року на загальну суму 1200000грн.. в т.ч. ПДВ - 200000 грн.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа №21-4781а15); від 22 березня 2016 року (справа №21-170а16); від 22 березня 2016 року (справа №21-2927а15); від 29 березня 2016 року (справа №21-5315а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3270а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3635а15); від 19 квітня 2016 року (справа №21-4985а15); від 26 квітня 2016 року (справа №21-4976а15); від 24 травня 2016 року (справа №21-5332); від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Суд враховує, що через підприємство з фіктивними (формальними) засновниками може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, а тому визнаний у вироку факт фіктивного підприємництва не тягне автоматично за собою скасування всіх результатів відносин із контрагентами. Такий вирок підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Зокрема, з`ясуванню підлягають обставини, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагента позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Як вбачається із матеріалів справи, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року у справі №203/1981/19 директора ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» - ОСОБА_1 визнано винуватим у злочині, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України та визначено йому покарання у виді штрафу, в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , який відповідно до реєстраційних документів був засновником та директором ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» з 05.04.2018 року, придбавши вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаною з продажем товарів, виконанням робіт чи надання послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи за попередньою змовою в інтересах невстановлених слідством осіб. Придбання ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» та перереєстрація його в органах державної влади, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності здійснювати документальне оформлення неіснуючих господарських операцій, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіку, тим самим сприяти службовим особам підприємств - фактичних платників податку в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Елвент» підписані ОСОБА_1 , як директором ТОВ «ЄВРОБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та до валових витрат за наслідками спірних господарських операцій є безпідставним.

Також судом, не приймається до уваги доводи позивача проте, що на даний час триває судовий розгляд, щодо перегляду вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року за нововиявленими обставинами, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.08.2020 року ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2020 року, якою заяву адвоката Коровая А.А. в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року залишено без задоволення - залишено без змін.

Доводи позивача про декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України, і як наслідок відсутність підставі для врахування вироку суду, не приймаються судом до уваги, оскільки положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Також, 15.06.2020 року податковим органом винесено податкову вимогу від 15.06.2020 року №56692-56/484.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Судом під час розгляду справи не встановлено порушення строків надіслання податкової вимоги відповідачем.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛВЕНТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 січня 2021 року.

Суддя О.В. Серьогіна